Рішення

від 27.04.2011 по справі 18/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/62

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.04.11 р.                                                                                 Справа № 18/62                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Огнеупорнеруд”, с. Октябрське

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк

про стягнення 19562,61 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гарбузова Т.О. - довіреність

СУТЬ СПРАВИ:          

Приватне акціонерне товариство „Огнеупорнеруд”, с. Октябрське звернулось з позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк про стягнення 19562,61 грн., як не повернуту передоплату.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №204176 від 17.09.2004р. про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та додатки до нього, лист від 03.11.2010р. щодо розірвання договору №204176 від 17.09.2004р., акт звірки розрахунків станом на 03.11.2007р., банківські виписки.

В якості правової підстави позову посилається на ст.ст. 11, 526, 530, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.220, 222, 224 Господарського кодексу України.

Позивач у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач проти позову заперечувала, відзив не надала.

Ухвалою від 14.04.2011р. справа №18/62 прийнята до свого провадження суддею Татенко В.М.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

          17.09.04р. між сторонами був укладений договір №204176 про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі – договір).

Відповідно до п.п.2.3 п.2 Договору, вантажовласник – позивач зобов'язується здійснити попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги.

Відповідно до п.7.5 п.7 Договір укладено строком до 31 грудня 2004р., якщо одна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Кожна сторона вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів.

Згідно додаткової угоди №4 від 20.12.2004р. до Договору, дія договору була продовжена до 31.12.2005р.

На виконання зобов'язань по Договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. ( з ПДВ), що підтверджується виписками банку від 14.10.2005р. та 17.10.2005р..

Сума у розмірі 437,39 грн. була списана відповідачем, як плата за послуги з перевезення і оформлення вантажу, залишок, у розмірі 19562,61 грн. залишився на особовому рахунку.

Актом звірки розрахунків станом на 03.11.2007р., підписаного обома сторонами, за відповідачем числиться сума у розмірі 19562,61 грн.

Листом від 03.11.2010р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо розірвання Договору №204176 від 17.09.04р., датою розірвання договору зазначив 18 листопада 2010р., та поверненням залізницею не використаної попередньої оплати у розмірі 19562,61 грн. Тобто, зазначений договір був розірваний з 18.11.2010р..

30.11.2010р. позивачем відповідачу була направлена претензія про повернення грошових коштів у розмірі 19562,61 грн., яка була залишена останнім без відповіді.

Приписи ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст..174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Умовами виникнення зобов'язання внаслідок безпідставного набуття майна є: 1) збільшення майна у однієї особи; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої.

У даному випадку правовою підставою – є договір, який на день розгляду справи розірваний, що свідчить про відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна.

Сума 19562,61 грн. є різницею між перерахованими позивачем відповідачу коштами та отриманими послугами/роботами, тобто Залізниця не надала послуги/роботи по спірному договору саме на вказану суму.

Таким чином, сума перерахованої позивачем передоплати за отримані/невиконані послуги/роботи у розмірі 19562,61 грн., яка є предметом розгляду даної справи, безпідставно залишилась у відповідача.

Оскільки, договір №204176 від 17.09.2004р. є розірваним, а доказів повернення отриманих грошових коштів Державне підприємство „Донецька залізниця” не надано, господарський суд, відповідно до ст. 1212 ЦК України, вважає, що у відповідача виникло зобов'язання по поверненню коштів, отриманих від позивача без достатніх правових підстав.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позов обґрунтований та має бути задоволений у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул.. Артема, 68; р/р26003001303586 у філії ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 335775, код ЄДРПОУ 32862497) на користь Приватного акціонерного товариства „Огнеупорнеруд” (85050, с. Октябрське, Донецької області, вул.. Октябрська, 14; р/р26004002677000 в ПАТ „Донгорбанк”, МФО 334970, код ЄДРПОУ 24464945) суму 19562,61грн.; 195,63 грн. – на відшкодування витрат по сплаченому держмиту; 236,00 грн. – на відшкодування витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

(повний текст рішення оформлений та підписаний 28.04.2011р.)

Суддя                                                               Татенко В.М.