Рішення

від 19.04.2011 по справі 7/257-09/12-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/257-09/12-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 7/257-09/12-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс»

до             товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»

про               стягнення заборгованості у сумі 95 754,15 грн.

за зустрічним позовом    товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»

до                                товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс»

про                                стягнення заборгованості у сумі 32 552,77 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (за зустрічним позовом):      не з'явився;

від відповідача (за зустрічним позовом):  Шульгін В.С. –представник

                                                               (довіреність від 21.02.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2009 року до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Транс»(далі –позивач) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 95 754,15 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на перевезення вантажів №31/07/08 від 31.07.2008 року (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з перевезення вантажів, а відповідач зобов'язувався вчасно та у повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги.

Проте, відповідач надані послуги позивачем, згідно із заявками №1028 від 06.11.2008 року, №1030 від 06.11.2008 року, №1047 від 11.11.2008 року, №1067 від 18.11.2008 року та №1099 від 25.11.2008 року, не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 72 416,15 грн. основного боргу, 13 972,50 грн. пені, 7 603,70 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 1 761,80 грн.

02 грудня 2009 року відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог, послався на порушення позивачем зобов'язання згідно з умовами договору, оскільки при прийманні вантажу відповідачем були виявлені його пошкодження.

Вважаючи, що його права порушені, відповідач у зустрічному позові просив стягнути з позивача заборгованість у сумі 32 552,77 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.02.2010 року (далі –рішення господарського суду від 16.02.2010 року) первісний позов задоволено частково, з відповідача стягнуто на користь позивача 60 145,69 грн. боргу та 751,00 грн. господарських витрат. У зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, просив скасувати рішення господарського суду від 16.02.2010 року та прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року (далі –постанова від 03.06.2010 року) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду від 16.02.2010 року –без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, просив рішення господарського суду від 16.02.2010 року та постанову від 03.06.2010 року скасувати, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 року касаційна скарга задоволена, рішення господарського суду від 16.02.2010 року та постанова від 03.06.2010 року скасовані, справа в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог направлена на новий судовий розгляд до господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий господарський суд України звернув увагу суду на необхідність встановлення дійсних прав та обов'язків сторін у відносинах щодо предмету спору за зустрічним позовом, а також на з'ясування факту порушення строків позовної давності товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп».

12 березня 2011 року справу прийнято до провадження господарським судом Київської області та призначено до розгляду 29.03.2011 року.

29 березня 2011 року представник позивача за зустрічним позовом заявлені позовні вимоги підтримала, вважала позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про поновлення строку позовної давності.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 19.04.2011 року.

          19 квітня 2011 року представник позивача за зустрічним позовом у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

31 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Транс»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»(далі –відповідач) був укладений договір на перевезення вантажів №31/07/08 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з перевезення вантажів, а відповідач зобов'язувався вчасно та у повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги.

Позивач надав відповідачу послуги, згідно із заявками №1028 та №1030 від 06.11.2008 року, №1047 від 11.11.2008 року, №1067 від 18.11.2008 року та №1099 від 25.11.2008 року (далі –заявки), проте відповідач надані послуги не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 72 416,15 грн. основного боргу, 13 972,50 грн. пені, 7 603,70 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 1 761,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 6 цієї статті, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України закріплено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

П. 5.2.1 договору передбачено, що перевезення будуть здійснюватись зокрема за маршрутом: Тужер (Угорщина) –с. Калинівка, Васильківського району Київської області (Україна).

Із заявок, на які послався позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, вбачається здійснення перевезення за вищевказаним маршрутом.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Господарського кодексу України, зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 926 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України).

          До будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі –договір перевезення) за винагороду, якщо в договорі місце приймання вантажу до перевезення та місце його видачі знаходяться на території різних країн, з яких хоча б одна є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, до таких договорів застосовуються положення Конвенції КДПВ (далі –Конвенція).

          Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про застосування положень та правил Конвенції, що підтверджується п. 2.1 договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, на кожне окреме перевезення оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'мною частиною договору.

Згідно з п. 5.5 договору, підставою для оплати перевезення відповідачем є акт наданих послуг, товарно-транспортна накладна, а також рахунок-фактура, направлений відповідачу по факсимільному зв'язку, з наступною відправкою оригіналу поштою.

Оплата перевезення провадиться протягом 7 (семи) банківських днів після отримання документів, зазначених у п. 5. 5 договору, шляхом банківського переведення коштів на рахунок позивача (п. 5.6 договору).

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення встановлюється накладною.

Отже, підтвердженням дорожнього перевезення вантажів у відповідності до норм та правил Конвенції є укладення відповідної угоди на спеціальному бланку –міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, заповнення якого сторонами договору перевезення є доказом узятих ними на себе зобов'язань щодо виконання умов перевезення вантажів та підтверджує прийняття перевізником товару для доставки його до місця знаходження отримувача даного вантажу.

Підтвердженням належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань згідно з умовами договору на підставі оформлених заявок №1028 від 06.11.2008 року, №1030 від 06.11.2008 року та №1047 від 11.11.2008 року, підтверджується накладними CMR №0101908, №0101917 та №0101971 від 14.11.2008 року, а також підписаним між сторонами актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0004094 від 17.11.2008 року.

Належне виконання зобов'язань позивачем умов договору на підставі оформленої заявки №1067 від 18.11.2008 року підтверджується накладною CMR №0101953 від 20.11.2008 року та підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0004180 від 25.11.2008 року.

Підтвердженням належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань згідно з умовами договору на підставі оформленої заявки №1099 від 25.11.2008 року підтверджується накладною CMR №0102232 від 26.11.2008 року, а також підписаним між сторонами актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0004199 від 28.11.2008 року.

Вважаючи, що його права порушені, позивач просив суд стягнути з відповідача 72 416,15 грн. основного боргу, а також 13 972,50 грн. пені, 7 603,70 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 1 761,80 грн.

Рішенням господарського суду Київської суду Київської області від 16.02.2010 року первісний позов задоволено частково, з відповідача стягнуто на користь позивача 43 883,22 грн. боргу, 7 477,77 грн. пені, 7 394,24 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість у урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у сумі 1 390,46 грн.

02 грудня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»(далі –відповідач) звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс»(далі –позивач) із зустрічним позовом. Вважав, що позивач повинен відшкодувати йому збитки, завдані пошкодженням вантажу, в сумі 32 552,77 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог послався на п. 6.5 договору, згідно з яким у випадку повної або часткової втрати, недостачі або ушкодження вантажу, що відбулося під час здійснення перевезення, позивач відшкодовує відповідачу суму, не більше вартості загубленого або ушкодженого вантажу відповідно до товаросупроводжувальних документів.

До цього, 24.12.2008 року відповідач звертався до позивача з претензією №3 з вимогою оплатити збитки, спричинені пошкодженням вантажу, яка була відхилена листом-відповіддю №12 від 12.01.2009 року з мотивів недоведеності вини позивача в пошкодженні вантажу.

Претензії відповідача № 6,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25, направлені на адресу позивача, були залишені без відповіді.

У зв'язку з цим, відповідач просив суд стягнути з позивача 31 241,94 грн. основного боргу, 412,35 грн. пені, 898,48 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 412,35 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду від 16.02.2010 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, просив скасувати рішення господарського суду від 16.02.2010 року та постановити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року (далі –постанова від 03.06.2010 року) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду від 16.02.2010 року –без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, просив рішення господарського суду від 16.02.2010 року та постанову від 03.06.2010 року скасувати, в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 року касаційна скарга задоволена, рішення господарського суду від 16.02.2010 року та постанова від 03.06.2010 року скасовані, справа в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог направлена на новий судовий розгляд до господарського суду Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції, транспортер (далі –перевізник) несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, або за його пошкодження, яке відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його видачею, а також за прострочення доставки.

П. 6.5 договору передбачено, що у випадку повної або часткової втрати, недостачі або ушкодження вантажу, що відбулося під час здійснення перевезення, позивач відшкодовує відповідачу суму, не більше вартості загубленого або ушкодженого вантажу відповідно до товаросупроводжувальних документів.

У зустрічній позовній заяві відповідач послався на виявлення ним пошкоджень вантажу, прийнятого позивачем до перевезення, що підтверджується наступним:

претензією №3 від 24.12.2008 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Crafter (номер кузова WV1ZZZ2EZ86038894), що підтверджується накладною CMR №0068730 від 19.08.2008 року;

претензією №6 від 27.01.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Tiguan (номер кузова WVGZZZ5NZ9W037978), що підтверджується накладною CMR №049590 від 06.10.2008 року;

претензією №15 від 10.03.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Passat (номер кузова WVWZZZ3CZ9P025758), що підтверджується накладною CMR №0102018 від 19.09.2008 року;

претензією №16 від 18.03.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Caddy Maxi (номер кузова WV1ZZZ2KZ9X008375), що підтверджується накладною CMR №0102051 від 11.09.2008 року;

претензією №17 від 09.04.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen моделі Т5 (номер кузова WV2ZZZ7HZ9X005727), що підтверджується накладною CMR №0102198 від 04.11.2008 року;

претензією №18 від 05.05.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Passat (номер кузова WVWZZZ3CZ8E242516), що підтверджується накладною CMR №0102225 від 28.08.2008 року;

претензією №19 від 05.05.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Caddy (номер кузова WV1ZZZ2KZ9X015725), що підтверджується накладною CMR №049541 від 16.10.2008 року;

претензією №20 від 14.08.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Polo (номер кузова WVWZZZ9NZ9Y030273), що підтверджується накладною CMR №0102069 від 24.09.2008 року;

претензією №21 від 02.09.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen моделі Т5 (номер кузова WV2ZZZ7HZ9X005725), що підтверджується накладною CMR №0102198 від 04.11.2008 року;

претензією №22 від 14.09.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Polo (номер кузова WVWZZZ9NZ9Y065021), що підтверджується накладною CMR №0102122 від 24.10.2008 року;

претензією №23 від 09.10.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen моделі Т5 (номер кузова WV1ZZZ7HZ8H160056), що підтверджується накладною CMR №0102375 від 21.08.2008 року;

претензією №24 від 11.11.2009 року, пред'явленою відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Polo (номер кузова WVWZZZ9NZ9Y061247), що підтверджується накладною CMR №0102105 від 27.10.2008 року.

У відповіді №12 від 12.01.2009 року позивач відхилив претензію відповідача № 3 від 24.12.2008 року про відшкодування збитків, спричинених пошкодженням вантажу, вважав, що його вина не доведена. Інші претензії залишено без відповіді.

Рішенням господарського суду від 16.02.2010 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено з огляду на пропуск строку позовної давності.

29 березня 2011 року відповідач заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, зазначивши, що всі претензії про сплату завданих збитків пред'явлені позивачу з дотриманням встановлених законодавством строків, просив суд поновити строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Звертаючись із первісним позовом, позивач послався на порушення відповідачем умов договору, оскільки останній не оплатив надані позивачем послуги з перевезення вантажів згідно із заявками, які містили опис умов і особливостей конкретного перевезення, що передбачено п. 2.2 договору.

Відповідачем факт здійснення перевезення позивачем саме на підставі вищевказаних заявок, оспорений не був та під сумнів не ставився.

Крім того, факт перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з яких вбачається, що згідно з умовами заявок №1028 від 06.11.2008 року, №1030 від 06.11.2008 року, №1047 від 11.11.2008 року, №1067 від 18.11.2008 року та №1099 від 25.11.2008 року, передбачалось перевезення автомобілів марок Volkswagen Jetta, Volkswagen Passat, Volkswagen Kombi, Volkswagen Multivan, Volkswagen Crafter, Volkswagen Touareg, Volkswagen Touran, Volkswagen Golf, Volkswagen T5 Kasten, Volkswagen Caddy, Volkswagen Caravelle, Volkswagen Tiguan із вказаними у заявках номерами кузовів та іншими характеристиками зазначених автомобілів.

У накладних CMR, на які посилається відповідач в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, містяться відмітки про пошкодження автомобілей марок: Volkswagen Crafter (номер кузова WV1ZZZ2EZ86038894), Volkswagen Tiguan (номер кузова WVGZZZ5NZ9W037978), Volkswagen Passat (номер кузова WVWZZZ3CZ9P025758), Volkswagen Caddy Maxi (номер кузова WV1ZZZ2KZ9X008375), Volkswagen моделі Т5 (номер кузова WV2ZZZ7HZ9X005727), Volkswagen Passat (номер кузова WVWZZZ3CZ8E242516), Volkswagen Caddy (номер кузова WV1ZZZ2KZ9X015725), Volkswagen Polo (номер кузова WVWZZZ9NZ9Y030273), Volkswagen моделі Т5 (номер кузова WV2ZZZ7HZ9X005725), Volkswagen Polo (номер кузова WVWZZZ9NZ9Y065021), Volkswagen моделі Т5 (номер кузова WV1ZZZ7HZ8H160056), Volkswagen Polo (номер кузова WVWZZZ9NZ9Y061247).

Відповідно до ст. 60 Господарського кодексу України, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Деякі марки автомобілів, вказані в претензіях відповідачем, були передбачені заявками, оформленими для перевезення позивачем, проте зазначені автомобілі мають інші номери кузовів, ніж ті, що вказані в заявках.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним. А відтак, за відсутності самого права на звернення до суду із зустрічним позовом, не встановлюється строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в даному судовому провадженні.

Крім цього, подання зустрічного позову має на меті доведення відсутності у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Таким чином, задоволення зустрічного позову виключатиме задоволення первісного.

Звертаючись із апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, а згодом із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, відповідач просив переглянути рішення господарського суду від 16.02.2010 року лише в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог. При цьому, зазначене рішення в частині задоволення первісного позову відповідачем не оскаржувалось.

Так, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3, 6 ст. 306, ч 1 ст. 307, ч. ч. 1, 3 ст. 377 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 908, ч. 1 ст. 909, ст. ст. 926, 256 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»до товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс»про стягнення заборгованості в сумі 32 552,77 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

   Суддя                                                                                         Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.04.2011 року