Рішення

від 11.04.2011 по справі 12/17-355-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/17-355-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2011 р.Справа  № 12/17-355-2011

Позивач: Публічне акціонерне товариство „КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „НАДРА”

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство „Колосок”

про стягнення 647 080,15грн.

Суддя   Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Юр М.А.- довіреність від 09.02.2011р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач, Відкрите акціонерне товариство „КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „НАДРА” (надалі –ПАТ „КБ „НАДРА”), звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства „Колосок” (надалі - СФГ „Колосок”) в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №05/11/2005/980-К/739 від 23.11.2005р. у розмірі 647 080,15 грн., а саме: суму заборгованості по кредиту у розмірі 297 250 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 160 994,57 грн., суму пені по відсоткам у розмірі 11995,02 грн., суму пені по кредиту у розмірі 24506,61 грн. та суму інфляційних збитків у розмірі 152383,96 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та присвоєно їй № 12/17-355-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

04.04.2011р. позивач надав до господарського суду Одеської області уточнення до позовної заяви (вх. № 9884/2011) відповідно до яких позивачем було конкретизовано розмір сум що стягуються, а також повідомлено суд, що у зв'язку із приведенням назви позивача до вимог Закону України „Про акціонерні товариства” змінено назву позивача на Публічне акціонерне товариство „КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „НАДРА”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2011р. за заявою позивача термін розгляду справи було продовжено до 16.04.2011р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2011р. наданими суду позивачем, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представника позивача, суд встановив наступне:

23.11.2005 р. між ВАТ КБ „НАДРА” (банк), правонаступником якого є ПАТ КБ„НАДРА”, та СФГ „Колосок” (позичальник) було укладено кредитний договір №05/11/2005/980-К/739, за умовами п.1.1. якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 300 000грн. строком на 24 місяця з 23.11.2005р. по 17.11.2007р.

Відповідно п.1.2. кредитного договору кредит надається зі сплатою 17 відсотків річних, а також комісійної винагороди: одноразової комісії у розмірі 0,3 відсотка від суми кредиту та щомісячної комісії 0.35 відсотка від суми фактичної заборгованості.

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що у якості забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливої пені та штрафних санкцій, що витікають з цього договору, позичальник надає банку: заставу рухомого майна (сільськогосподарської техніки), загальною заставною вартістю 601 990 грн.

Пунктом 3.6. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення кредиту та відсотків по ньому у строк до 17.11.2007р. включно (строк поступлення коштів на позичковий рахунок у банку), а також сплату можливої пені та штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.7. кредитного договору встановлено наступний графік погашення кредиту: до 01.08.2007р. погасити 50 000 грн.; до 01.09.2007р. погасити 50 000 грн., до 17.11.2007р. погасити 200 000 грн.

Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок № 20637001904001 в ВАТ КБ „НАДРА”. Погашення відсотків по даному кредиту здійснюється щомісячно у строк до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № 20682001904001 в ВАТ КБ „НАДРА”.

Відповідно до п.5.1. кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків по ньому позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Пунктом 7.5. кредитного договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником всіх зобов'язань по договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №05/11/2005/980-К/739 від 23.11.2005р. між банком та СФГ „Колосок” 25.11.2005р. було укладено договір застави.

Як вбачається зі Статуту ПАТ КБ„НАДРА” він є правонаступником усіх прав та зобов'язань ВАТ КБ „НАДРА” у зв'язку зі зміною його найменування.

Позивачем відповідачу згідно до умов кредитного договору було відкрито позичковий рахунок №20681300009410.

Позивач на виконання зобов'язань за кредитним договором 01.12.2005р. надав відповідачу кредит в сумі 300 000 грн., що не спростовано відповідачем.

16.05.2007р. відповідач частково погасив кредит у сумі 2750 грн., крім того, відповідно до розрахунку наданого позивачем та не спростованого відповідачем останній починаючи з 01.12.2005р. по 01.11.2007р. щомісяця сплачував банку відсотки за користування кредитом.

Однак, в терміни, передбачені кредитним договором, кредит не повернув та припинив сплачувати відсотки за користування кредитом.

З цього приводу, позивачем відповідачу було надіслано претензію №325 від 13.02.2008р. з вимогою здійснити погашення виниклої заборгованості за кредитним договором, але претензія залишена відповідачем без відповіді.

Порушення відповідачем умов кредитного договору, строків повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами зумовило звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як з'ясовано судом, 23.11.2005 р. між ВАТ КБ „НАДРА” (банк), правонаступником якого є ПАТ КБ„НАДРА”, та СФГ „Колосок” (позичальник) було укладено кредитний договір №05/11/2005/980-К/739, за умовами п.1.1. якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 300 000грн. строком на 24 місяця з 23.11.2005р. по 17.11.2007р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.12.2010р. становить по кредиту 297 250,00 грн.; по відсоткам - 160 944,57 грн.

Так, п. 3.6. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення кредиту та відсотків по ньому у строк до 17.11.2007р. включно (строк поступлення коштів на позичковий рахунок у банку), а також сплату можливої пені та штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.7. кредитного договору встановлено наступний графік погашення кредиту: до 01.08.2007р. погасити 50 000 грн.; до 01.09.2007р. погасити 50 000 грн., до 17.11.2007р. погасити 200 000 грн.

Між тим, відповідач порушив зазначені пункти кредитного  договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту у розмірі 297 250 грн. та суми заборгованості по відсоткам у розмірі 160 994,57 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Діючим законодавством України передбачена відповідальність боржника за порушення зобов'язання. При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розрахунку інфляційних наданого позивачем станом на 01.12.2010р. сума інфляційних збитків склала 152 383,96 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що строк повернення кредиту за умовами вказаного кредитного договору встановлений до 17.11.2007 року.  

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем ним нараховано відповідачу пеню по кредиту в розмірі 24506,61 грн., та пеню по відсоткам в розмірі 11 995,02 грн.

Як встановлено матеріалами справи, останнім днем виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, у відповідності до умов кредитного договору є 17.11.2007р.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків по ньому позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно з п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивач повинен був нараховувати пеню за порушення строку повернення кредиту починаючи з 18.11.2007р. до 17.05.2008р., замість того згідно розрахунку пені по кредиту, позивачем нарахована пеня по кредиту за період з 19.06.2010р. по 01.12.2010р. що не відповідає приписам вищенаведеної статті Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та перевіривши розрахунки, надані позивачем, господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ „НАДРА” є обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву –задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Колосок” (67300, Одеська обл., Березівський р-н, с. Семи хатки, ЄДРПОУ 32026868) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „НАДРА” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором №05/11/2005/980-К/739 від 23.11.2005р. у розмірі 622 623 (шістсот двадцять дві тисячі шістсот двадцять три) грн.55 коп., а саме: суму заборгованості по кредиту у розмірі 297 250 (двісті дев'яносто сім тисяч двісті п'ятдесят) грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 160 994 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн.57 коп., суму пені по відсоткам у розмірі 11 995 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн.02 коп., суму інфляційних збитків у розмірі 152 383 (сто п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят три) грн.96 коп.; витрати на сплату державного мита у розмірі 6 211 (шість тисяч двісті одинадцять) грн.98коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226 (двісті двадцять шість) грн. 56коп.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 18.04.2011р.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.