Рішення

від 26.04.2011 по справі 5020-403/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-403/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26 квітня 2011 року справа № 5020-403/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Публічного акціонерного товариства “Севастопольжитлобуд”

(вул. М.Музики, 78А, м. Севастополь, 99029)

до Приватного підприємства “С.Т.К. Капітель”

(вул. Генерала Острякова, б.171 кв.1, м. Севастополь, 99055)

про стягнення 16 378,92 грн., у тому числі: 16 020,48 грн. –основний борг, 289,97 грн. –інфляційні  втрати, 68,47 грн. –3% річних,

за участю представників сторін:

позивача – Карпова С.І., довіреність б/н від 28.03.2011;   

відповідача  – не з'явився.

          Закрите акціонерне проектно-будівельне товариство “Севастопольжитлобуд”  звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства “С.Т.К. Капітель” про стягнення 16 378,92 грн., у тому числі: 16 020,48 грн. –основний борг, 289,97 грн. –інфляційні втрати, 68,47 грн. –3% річних.

          Позовні вимоги з посиланням на норми статей 205, 207, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов'язку щодо внесення плати за товар, поставлений за рахунком №143 від 15.05.2008 на поставку щебеню у кількості 104,30 тон по ціні 128,00 грн. без ПДВ, на загальну суму 16 020,48 грн. з ПДВ.

Заявою від 21.04.2011 №146 позивач повідомив суд, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного проектно-будівельне товариства “Севастопольжитлобуд”  від 30.03.2011 №4 його найменування було змінено на Публічне акціонерне товариство “Севастопольжитлобуд” (протокол №4 від 30.03.2011 /а.с.97-106/, статут /а.с.107-132/, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №719859 /а.с.94-95/).

          В судовому засіданні 26.04.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 05.04.2011, 26.04.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (повернення поштового відправлення від 31.03.2011 /а.с.45-52/, повідомлення про вручення поштового відправлення  від 13.04.2011 /а.с.68/).

20.04.2011 вх. №4278/11 відповідачем надане суду клопотання №15 від 20.04.2011 про розгляд справи у його відсутність, в якому зазначив, що позов визнає, але вказує на відсутність коштів для сплати боргу /а.с.73/. Також відповідачем надано суду акт звірки взаємних рахунків від 01.04.2011, згідно з яким заборгованість за рахунком №143 від 15.05.2008 у розмірі 16 020,48 грн. ним визнана у повному обсязі /а.с.87/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

          Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Листом від 13.05.2008 Приватне підприємство “С.Т.К. Капітель” (далі –Відповідач) звернулось до Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства “Севастопольжитлобуд”  (далі –Позивач) з проханням дозволити відвантаження гранітного щебеню фракції 5х20 в кількості 105 тон, здійснити оплату гарантував /а.с.13/.

15.05.2008 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 16 020,48 грн., що підтверджується видатковою накладною №32 від 15.05.2008 /а.с.16/, яка підписана представниками обох сторін. Отримання товару підтверджується також довіреністю серії ЯПЖ №023002 від 13.05.2008 /а.с.15/, копія якої додана до позовної заяви.

15.05.2008 Позивачем був виставлений Відповідачеві відповідний рахунок №143 на оплату поставленого товару –щебеню у кількості 104,3 тони –на загальну вартість      16 020,48 грн. /а.с.14/. Однак даний рахунок Відповідачем оплачений не був.

                    Викладені обставини з'явилися підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов'язку сплатити заборгованість за поставлений Позивачем товар у повному обсязі.

           Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

                    Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

                   Позивачем на юридичну адресу Відповідача за вих.№1068 від 10.12.2010 був надісланий лист-вимога про сплату поставленого товару на суму 16 020,48грн. /а.с.9/, а також акт звірки взаємних розрахунків. Факт його направлення підтверджується описом вкладення в цінний лист від 10.12.2010 та фіскальним чеком №2450 від 10.12.2010 /а.с.11/, а отримання його Відповідачем –повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.12.2010 /а.с.12/. Однак, Відповідачем заборгованість сплачена не була.

Наявність заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних рахунків від 01.04.2011, згідно з яким заборгованість за рахунком №143 від 15.05.2008 у розмірі                   16 020,48 грн. визнана Відповідачем у повному обсязі /а.с.87/.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 16 020,48 грн.  обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За рахунком  №143 від 15.05.2008 Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 289,97 грн. та 3% річних у розмірі 68,47 грн.

                    Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, викладених Позивачем у позовній заяві, суд визнав ці розрахунки невірними, оскільки вони складені без дотримання рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, та без врахування строку виконання обов'язку по оплаті.

                    Листом-вимогою за вих.№1068 від 10.12.2010, який був надісланий Відповідачеві, Позивач вимагав здійснити оплату за відвантажений товар. Враховуючи, що дана вимога була отримана Відповідачем 18.12.2010 зобов'язання мало бути виконано не пізніше 25.12.2010, тобто перебіг строку нарахування інфляційних втрат та 3% річних починається з 26.12.2010.

                    Згідно з порядком застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеним Верховним Судом України у листі №62-97р від 03.04.1997, інфляційні втрати розраховуються не на кожну дату, а у середньому за місяць, тобто сума боргу, який виник після 15 числа відповідного місяця, індексується з наступного місяця.

З урахуванням зазначеного, розрахунок 3% річних повинен здійснюватися за формулою: 3% річних = Сума боргу (грн.) х 3 (%) х  Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

16020,4826.12.2010 - 14.02.2011513 %67,15

Розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за формулою: Сума боргу (грн.) х індекс інфляції у відповідним місяці прострочки (%) /100, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

25.12.2010 - 14.02.201116020,481,010160,2016180,68

Таким чином, 3% річних від простроченої суми оплати за рахунком №143 від 15.05.2008 склали 67,15 грн., інфляційні втрати –160,20 грн.

З огляду на викладене, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача                     16 247,83 грн., у тому числі: 16 020,48 грн. –основний борг,  3% річних –67,15 грн. інфляційні втрати –160,20 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 47, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “С.Т.К. Капітель” (99055, м.Севастополь, вул. Генерала Острякова, б.171, кв.1, код ЄДРПОУ 33647083, відомості щодо наявності рахунків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства “Севастопольжитлобуд”  (99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 78А, ідентифікаційний код 01267260, р/р 2600200016572, в філії ВАТ “Укрексимбанк м. Севастополь, МФО 384986) заборгованість в розмірі 16 247,83 грн. (шістнадцять тисяч двісті сорок сім грн. 83 коп.), у тому числі: 16 020,48 грн. –основний борг, 160,20 грн. –інфляційні  втрати, 67,15 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 162,48 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  234,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

 Суддя                                             підпис                                                            О.М. Юріна

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України  

і підписано 29.04.2011