Постанова

від 19.04.2011 по справі 5019/61/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5019/61/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р.                                                           Справа № 5019/61/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Тимошенко О.М.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача - представник Сидоренко М.П. дов.№1/348 від 09.08.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція" на рішення господарського суду Рівненської області від 15.02.11 р. у справі № 5019/61/11 (суддя   Василишин А.Р. )

за позовом Закрите акціонерне товариство "Промбуд-11"

до  Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція"

про стягнення в сумі 15 725 грн. 94 коп.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Рівненської області від 15 лютого 2011 р. у справі № 5019/61/11 позов задоволено.

          Стягнуто з Дочірнього підприємства Рівненське централізоване управління № 39 Відкритого акціонерного товариства “Центростальконструкція”, 33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 24, код 30712327 на користь Закритого акціонерного товариства “Промбуд-11”, 33014, м. Рівне, вул. С.Бендери, 41, код 05390891 –13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. заборгованості, 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. інфляційних, 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 77 коп. річних, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 26 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

          Відповідач  подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати в частині стягнення 1485 грн. 07 коп. втрат від інфляції, 458 грн. 77 коп. річних.

          Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що :

          У відповіді на претензію від 30.09.2009 р. за № 549 ДП Рівненське СУ № 39 визнала правомірною вимогу про сплату боргу в сумі 13782 грн. 10 коп.

          Таким чином позивач мав можливість виставити платіжну вимогу –доручення для стягнення суми боргу у безспірному порядку починаючи з дати отримання відповіді на претензію.

          Пред"явлення позову тільки 12.01.2011 р. не є підставою для стягнення з відповідача інфляційних та річних.

          Розділом 9 договору № 19 від 24.07.2008 р. передбачена відповідальність сторін серед якої відсутня вимога сплати інфляційних збитків та сплати річних.

          Частиною 3 ст. 219 Господарського кодексу України визначено, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов"язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

          При поставленні рішення суд не врахував зазначених вище обставин, а тому необгрунтовано задоволив вимоги в частині стягнення інфляційних та річних.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи відповідача у позовній заяві та в судовому рішенні. В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача не з"явився. Явка судом обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

          Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 19 листопада 2008 року між Позивачем та Відповідачем була досягнута домовленість про поставку бетону. Відповідно до домовленості Відповідач зобов'язався поставити Позивачу бетон після сплати останнім авансу, а Позивач зобов'язався сплатити відповідний аванс та отримати бетон.

          На виконання умов домовленості Позивач сплатив Відповідачу аванс в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 789 від 19 листопада 2008 року (а.с. 16).

          Відповідач в свою чергу не в повній мірі не виконав умови домовленості, в зв'язку з чим у нього перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп..

          Позивачем направлялася Відповідачу вимога № 119 від 19 вересня 2009 року (а.с. 9), в якій Позивач вимагав від Відповідача сплати заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. до 28 вересня 2009 року.

          У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідач листом № 549 від 30 вересня 2009 року визнав існування у нього перед Позивачем заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп. та зобов'язався провести оплату вказаної заборгованості до кінця 2009 року.

          Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в строк визначений ним самим.

          24 січня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позовну заяву (а.с. 23-24), в якому Відповідач, з підстав зазначених в останньому, визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 13 782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 10 коп..

          Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.        

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов"язання повинно бути виконано належним чином.

          У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем Відповідачу за період з 1 листопада 2009 року по 12 січня 2011 року нараховано інфляційні в розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. та річні в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 77 коп. (розрахунок а.с. 3).

          Відповідачем не оспорений розрахунок вказаних сум.

          Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не приймаються судовою  колегією до уваги, оскільки інфляційні та річні передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України не є забезпеченням зобов'язання в розумінні статті 546 Цивільного кодексу України, а тому не передбачено письмової форми застереження щодо стягнення інфляційних та річних за порушення зобов'язань, як це передбачено статтею 547 Цивільного кодексу України щодо неустойки, поруки, гарантії, застави, притриманню та завдатком.

          Крім того, відповідно до ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання спору за домовленістю між собою. Відповідно до ст. 6 ГПК України до претензії про сплату грошових коштів може додаватись платіжна вимога –доручення на суму претензії. Відсутність вимоги не позбавляє права на звернення до суду.

          Відповідно до ч. 1 ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси  підприємств та організацій, зобов"язані поновити їх, не чекаючи пред"явлення претензії.

          Відповідно до чинного законодавства установи банків не здійснюють безакцептне стягнення за визнаними претензійними вимогами.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління № 39 Відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція" на рішення господарського суду Рівненської області від 15 лютого 2011 року по справі №5019/61/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 15 лютого 2011 року по справі №5019/61/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5019/61/11 повернути в господарський суд Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.    

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.