Рішення

від 26.04.2011 по справі 5005/4685/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/4685/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.11р.

Справа № 5005/4685/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроліфтсервіс" (м. Київ) 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Підйомник" (м.Дніпропетровськ) 

про стягнення заборгованості за договором 12-П на постачання ліфтового обладнання від 26.03.2010р. у загальному розмірі 75 008,87 грн.

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Від позивача:           Окончик Д.В. - представник (дов. № 01/04/11 від 01.04.11р.)

від відповідача:          не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроліфтсервіс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Підйомник" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 12-П на постачання ліфтового обладнання від 26.03.2010р. у загальному розмірі 75 008,87 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 68 825,00 грн. - основний борг, 3 624,15 грн. - пеня, 1 858,27 грн. - інфляційні втрати, 701,45 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 12-П на постачання ліфтового обладнання від 26.03.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлене ліфтове обладнання - ліфт в/п 300 кг на 3 зуп. ("SKG Metallschneider"). Додатково, за порушення строків оплати отриманого ліфтового обладнання, на підставі п. 6.2 умов вищеназваного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення грошового зобов'язання по своєчасній оплаті отриманого ліфтового обладнання, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4904100633540, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання 14.04.11р. ухвали суду відповідачем.

Крім того, згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2010р. між відповідачем, як замовником, та позивачем, як постачальником, було укладено договір № 12-П на постачання ліфтового обладнання (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити ліфтове обладнання (далі-обладнання) згідно специфікації (додаток № 1, який є невід'ємною частиною договору), на умовах, викладених в договорі, а замовник зобов'язався сплатити постачальнику вартість обладнання за ціною, визначеною договором у розділі 2; провести прийомку обладнання від постачальника згідно умов розділу 5. Договір набув законної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін ті діє до повного виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань (п.п. 1., 12.1. договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору, вартість одиниці обладнання з урахуванням ПДВ: ліфт в/п 300 кг на 3 зуп. ("SKG Metallschneider") 287 650,00 гривень. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ: 287 650,00 гривень, ПДВ 20%: 47 941, 66 гривень. Загальна вартість договору складає 287 650.00 грн., у т.ч. ПДВ - 47 941,66  грн., що еквівалентно 26 150,00 євро за курсом міжбанківської валютної біржі України (станом на 25.03.10 р. - 11,0000) з урахуванням вартості послуг банку, та відрахувань до пенсійного фонду. Вартість обладнання включає: вартість розробки технічної документації в обсязі договірних вимог,   витрати пов'язані з пакуванням, маркуванням, оформленням технічної документації, отримання сертифікату відповідності технічному регламенту ліфтів в Україні, митні витрати та витрати на доставку.

На виконання умов договору, позивачем було поставлене ліфтове обладнання - ліфт в/п 300 кг 3 зуп, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000044 від 02.12.2010р. на суму 287 650,00 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 18).   

Відповідно до п. 2.3. договору, розрахунки за договором здійснюються замовником шляхом поетапної оплати:

1-й етап - часткова передплата обладнання, що складає 50% від ціни договору в розмірі 13 225,00 євро в національній валюті за офіційним курсом гривні до євро, встановленого міжбанківською валютною біржею України на день оплати згідно Договору;

2-й етап - решту суми ціни договору з моменту отримання замовником рахунку та письмового повідомлення постачальника про готовність обладнання для поставки замовнику.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушене, поставлене ліфтове обладнання було оплачене лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем станом на 02.12.2010р. у розмірі 68 825,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.12.2010р.

Відповідно до 6.2. договору, за порушення строків оплати договору, згідно розділу 2, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2. позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків, які містяться у позовній заяві, розмір нарахованої пені по договору становить у сумі 3 624,15 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 858,27 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 701,45 грн.

З огляду на положення п. 2.3. договору, строк оплати поставленого ліфтового обладнання є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого обладнання у залишковій сумі 68 825,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.  

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 68 825,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлене ліфтове обладнання у розмірі 68 825,00 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 858,27 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 701,45 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок  інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного  законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 858,27 грн. та 701,45 грн., відповідно, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до 6.2. договору, за порушення строків оплати договору, згідно розділу 2, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 6.2. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 3 624,15 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 3 624,15 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Підйомник" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 9А; код ЄДРПОУ 20271409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроліфт Сервіс" (02089, м. Київ, вул.Радистів, 64; код ЄДРПОУ 31519822) - 68 825 грн. 00 коп. основного боргу, 1 858 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 701 грн. 45 коп. трьох відсотків річних, 3 624 грн. 15 коп. пені, 750 грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.Ю. Дубінін