Рішення

від 25.02.2011 по справі 14/015-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/015-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р.                                                                          Справа № 14/015-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Макаров С. Р. (довіреність № 6 від 14.01.2011 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азимут-транс”, м. Славутич

про стягнення 19 209, 72 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

РВ ФДМУ по Київській області звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Азимут-транс” про стягнення 16 600, 96 грн. заборгованості, 948, 66 грн. пені, 1 660, 10 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2011 р. порушено провадження у справі № 14/015-11 за позовом РВ ФДМУ по Київській області до ТОВ „Азимут-транс” про стягнення 19 209, 72 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 11.02.2011 р.

11.02.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.02.2011 р.

25.02.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 07100, квартал Ленінградський, 6, м. Славутич, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.10.2009 р. між позивачем, Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС” та відповідачем було укладено договір оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно - частину приміщень будівлі арочного складу (інв. № 512) площею 210, 5 кв.м. та частину відкритого майданчику гаражу № 1 ДСПЧАЕС площею 300 кв.м., розміщене за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 9, що перебуває на балансі Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС”, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31.01.2009 р. і становить за незалежною оцінкою 218 295, 00 грн.

Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення гаражу та обладнання, що застосовується для обслуговування та ремонту автотранспорту.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2009 року 3 638, 25 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2009 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 2009 року.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції:

-          70 % орендної плати перераховується до державного бюджету України;

- 30 % орендної плати - Балансоутримувачу.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексам стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи до оплати.

Згідно п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату де дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його, згідно якого цей договір укладено строком на один рік, що діє з 12.10.2009 р. до 11.10.2010 р. включно.

Одночасно із укладенням договору між позивачем, Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС” та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору - Розрахунок плати за перший базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДСП ЧАЕС.

12.10.2009 р. між позивачем, Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС” та відповідачем був підписаний додаток № 2 до договору –акт приймання-передавання державного майна, згідно якого балансоутримувач передав, а відповідач прийняв в оренду майно - частину приміщень будівлі арочного складу (інв. № 512) площею 210, 5 кв.м. та частину відкритого майданчику гаражу № 1 ДСПЧАЕС площею 300 кв.м., розміщене за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 9, що перебуває на балансі Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС”.

У березні 2010 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 14-13.14-519 від 11.03.2010 р., у якому повідомив відповідача про застосування зниження ставки за оренду державного майна при розрахунку орендної плати.

У травні 2010 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 14-13.14-1229 від 21.05.2010 р., у якому просив відповідача терміново погасити заборгованість по орендній платі та пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.09.2010 р. у справі № 10/163-10 за позовом ДСП „Чорнобильська АЕС” до ТОВ „Азимут-транс” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - РВ ФДМУ по Київській області про розірвання договору позов задоволено повністю та вирішено розірвати договір оренди № 204 тіт нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., укладений між РВ ФДМУ по Київській області, ДСП „Чорнобильська АЕС” та ТОВ „Азимут-транс”.

10.11.2010 р. між позивачем, Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС” та відповідачем був акт приймання-передавання державного майна, згідно якого відповідач передав, а балансоутримувач прийняв із оренди майно - частину приміщень будівлі арочного складу (інв. № 512) площею 210, 5 кв.м. та частину відкритого майданчику гаражу № 1 ДСПЧАЕС площею 300 кв.м., розміщене за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 9, що перебуває на балансі Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильська АЕС”.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим приміщенням за договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., у період з 12.10.2009 р. по 10.11.2010 р., що підтверджується договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., актом приймання-передавання державного майна від 12.10.2009, актом приймання-передавання державного майна від 10.11.2010 р., наявними у матеріалах справи. Загальний розмір орендної плати за період користування відповідачем орендованим приміщенням з 12.10.2009 р. по 10.11.2010 р. складає 21 259, 36 грн., що підтверджується договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., актом приймання-передавання державного майна від 12.10.2009, актом приймання-передавання державного майна від 10.11.2010 р., розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті орендної плати та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 4 658, 40 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявним у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати у повному обсязі орендної плати у заявлений позивачем період з 12.10.2009 р. по 10.11.2010 не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 16 600, 96 грн., що підтверджується договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., актом приймання-передавання державного майна від 12.10.2009, актом приймання-передавання державного майна від 10.11.2010 р., розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 16 600, 96 грн. за договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендних платежів з 27.05.2010 р. по 27.12.2010 р. всього на загальну суму 948, 66 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексам стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи до оплати.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 948, 66 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором оренди № 204тіт/898 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.10.2009 р., за систематичне прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендних платежів у розмірі 1 660, 10 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Розрахунок штрафу від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми заборгованості за договором у розмірі 1 660, 10 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азимут-транс” (ідентифікаційний код 34659152) в доход Державного бюджету України (рахунок                              № 31119094700001, одержувач –ГУ ДКУ у Київській області, ідентифікаційний код одержувача –24074109, банк одержувача –ГУ ДКУ у Київській області, мфо –821018, код доходу –22080300, символ звітності банку - 094) 16 600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. заборгованості, 948 (дев'ятсот сорок вісім) грн. 66 (шістдесят шість) коп. пені, 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 10 (десять) коп. штрафу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азимут-транс” (ідентифікаційний код 34659152) в доход Державного бюджету України судові витрати 192 (сто дев'яносто дві) грн. 10 (десять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                         В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

22 квітня 2011 р.