Рішення

від 21.04.2011 по справі 24/005-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/005-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 24/005-11

  Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК БУД ЛТД”,                       м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітбуд”, м. Обухів

про стягнення  16235,49 грн.

за участю представників:

позивача:Кацалап А.А. –дов. № б/н від 21.03.2011р.;

відповідача:не з'явився;

     суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК БУД ЛТД” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітбуд” (далі –відповідач) про стягнення 16235,49 грн., з яких 15390,00 грн. основного боргу, 476,35 грн. пені, 277,02 грн. інфляційних втрат та 92,12 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 02.03.2011р., 17.03.2011р. та від 25.03.2011р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір № 1 від 21.09.2009р.             (далі –договір), відповідно до умов якого, продавець –позивач передає покупцю –відповідачу товари (пінополістирольні плити само затухаючі –ПСБ-С, сітка фасадна, дюбель для кріплення) в його власність, а покупець приймає і сплачує їх вартість згідно специфікацій (накладних), узгоджених по асортименту, цінам та кількості, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в договорі (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній             №-000002421 від 23.11.2010р., поставив відповідачу товар на загальну суму 15390,00 грн., а відповідач на підставі довіреності № 815 від 22.11.2010р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку, протягом десяти банківських днів з дня одержання товару, але не пізніше останнього числа місяця, в якому відбулося відвантаження покупцю.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав.

         З матеріалів справ вбачається, що позивачем 31.01.2011р. на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 11 від 31.01.2011р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання позивач надав до суду повідомлення про вручення поштового відправлення №0311309635367, з якого вбачається, що повноважена особа відповідача отримала зазначену кореспонденцію 04.02.2011р. та фіскальний чек “Укрпошти” №0285 від 31.01.2011р., копії яких залучені до матеріалів справи.

         Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

         Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 15390,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з грудня 2010р. по січень 2011р. складають 277,02 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 30.11.2010р. по 11.02.2011р. складають 92,12 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи,     а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за день прострочки, яка за розрахунком позивача складає 476,35 грн.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вiд 22.11.1996р. № 543/96-ВР визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 15390,00 грн. основного боргу, 476,35 грн. пені, 277,02 грн. інфляційних втрат та 92,12 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно –технічне забезпечення  судового процесу відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітбуд” (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9, код ЄДРПОУ 25592444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ ВІК БУД ЛТД ” (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 92, код ЄДРПОУ 36581628) 15390 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто) грн. заборгованості, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 35 коп. пені, 277 (дві сімдесят сім) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 92 (дев'яносто дві) грн. 12 коп. 3% річних,  162 (сто шістдесят дві) грн. 36 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

   Суддя                                                                                         Лутак Т.В.

Дата підписання рішення 22.04.2011р.