Рішення

від 15.03.2011 по справі 8/031-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/031-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р.                                                                  Справа № 8/031-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі -  помічнику судді Подима Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Базісбуд», ідентифікаційний код: 35152871, місцезнаходження: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, 54, кв.8,   

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Міжгосподарська пересувна механізована колона №35», ідентифікаційний код: 03332636, місцезнаходження: 07540, Київська обл., м. Березань, вул. Воровського, 1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: Кульбаба О.М., який діє на підставі довіреності від 15.12.2010 року;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне підприємство «Базісбуд»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Міжгосподарська пересувна механізована колона №35»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 05.07.2008 року за № 05-07-08 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 39 436,30 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 30 коп.), пені у сумі 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 5836,57 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 57 коп.), 3-х процентів річних у сумі 2074,46 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 46 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 39 436,30 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 30 коп.), пені у сумі 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 5836,57 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 57 коп.), 3-х процентів річних у сумі 2074,46 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 46 коп.).

Відповідно до ухвали від 15.02.2011 року порушено провадження у справі №8/031-11 та призначено її розгляд на 01.03.2011 року.

01.03.2011 року в судове засідання представники Позивача та Відповідача не з'явились та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 15.02.2011 року не виконали. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2011 року розгляд справи відкладено на 15.03.2011 року.

Ухвалою суду від 01.03.2011 року в задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Відповідача відмовлено, в зв'язку з тим, що підстави для забезпечення позову є необґрунтованими і безпідставними.

15.03.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який викоанив вимоги ухвал суду від 15.02.2011 року та від 01.03.2011 року, дав пояснення, позов просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання 15.03.2011 року не зявився та про причини неявки суд не повідомив, будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відпоавідач вимоги ухвал суду від 15.02.2011 року та від 01.03.2011 року не виконав. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 15.03.2011 року.   

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача і дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

05.07.2008 року між приватним підприємством «Базісбуд»та відкритим акціонерним товариством «Міжгосподарська пересувна механізована колона №35»з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України був укладений Договір підряду від 05.07.2008 року за № 05-07-08 (далі за текстом: Договір).

Згідно із вимогами п.п. 1.1., 1.2. Договору, генпідрядник (Відповідач) доручає, а субпідрядник (Позивач) забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання комплексу робіт, пов'язаних з цегляною кладкою стін на будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Леніна, 94б. Генпідрядник (Відповідач) приймає та оплачує виконанні роботи.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, Договору, Відповідач забезпечує безперервне фінансування будівництва, здійснює щомісячні платежі за фактично виконані роботи на підставі документів обліку робіт в будівництві (форми КБ-2, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Позивача та Відповідача, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту їх підписання.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання Договору Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України виконав комплекс робіт, пов'язаних з цегляною кладкою стін на будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Леніна, 94б, які Відповідач прийняв без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, строків та вартості виконаних робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт за липень, вересень, жовтень та листопад 2008 року і лютий 2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України сплатив лише частково вартість виконаних Позивачем робіт, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 39 436,30 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 30 коп.).

06.07.2010 року Позивач та Відповідач провели звіряння взаємних розрахунків, про що склали Акт, копія якого знаходиться в матеріалах справи, яким погодили та зафіксували, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором становить 39 436,30 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 30 коп.).

Станом на 15.03.2011 року Відповідач основний борг за Договором у сумі 39 436,30 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 30 коп.) не погасив та відсутність цього боргу по суду не довів. У зв'язку з цим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 39 436,30 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 30 коп.) визнаються судом обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача пеню у сумі 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктами 6.1, 6.3. Договору передбачено, що в разі порушення своїх зобов'язань по цьому Договору Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і чинним законодавством України. Якщо по винні Відповідача виникає затримка оплати виконаних робіт, Відповідач виплачує Позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості робіт за кожний день прострочки.

Таким чином, сума пені, яку Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача у зв'язку із простроченням в оплаті виконаних Позивачем робіт, на день подання позовної заяви складає 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.).

Перевіркою обґрунтованості нарахування пені суд приходить до висновку, що остання Позивачем нарахована Відповідачу обґрунтовано та вірно, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 5836,57 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 57 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 2074,46 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 46 коп.).

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті виконаних  Позивачем робіт станом на 15.03.2011 року у сумі 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних. Позивач під час розгляду справи підтвердив суду свої вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних нарахувань становить 5836,57 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 57 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 2074,46 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 46 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним, в зв'язку з тим, що Позивачем суду доведено та Відповідачем не спростовано суму основної заборгованості 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.) за Договором.  

Враховуючи наявність у Відповідача заборгованості за Договором, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, внаслідок чого ці вимоги Позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань у сумі 5836,57 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 57 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 2074,46 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 46 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів своєї позиції по справі, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді  державного мита у сумі 610,96 грн. (шістсот десять гривень 96 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів суду здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 610,96 грн. (шістсот десять гривень 96 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дані господарські витрати покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Міжгосподарська пересувна механізована колона №35», ідентифікаційний код: 03332636, місцезнаходження: 07540, Київська обл., м. Березань, вул. Воровського, 1, на користь приватного підприємства «Базісбуд», ідентифікаційний код: 35152871, місцезнаходження: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, 54, кв.8, заборгованість за Договором від 05.07.2008 року за № 05-07-08 у вигляді основного боргу у сумі 39 436,30 коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 30 коп.), пені у сумі 13 748,68 грн. (тринадцять тисячі сімсот сорок вісім гривень 68 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 5836,57 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 57 коп.), 3-х процентів річних у сумі 2074,46 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 46 коп.), державне мито у сумі 610,96 грн. (шістсот десять гривень 96 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 15.03.2011 року