Рішення

від 13.04.2011 по справі 5/17-616-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/17-616-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2011 р.Справа  № 5/17-616-2011

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ"  

про стягнення 582 772,56грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Поштар Т.П. –довіреність № 4153 від 24.12.2010 року;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство  з обмеженою відповідальністю  „ВіЕйБі Лізинг” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до  відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „РЕСТ” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором фінансового лізингу у розмірі 582 772,56 грн., а саме 439 887,00 –основного боргу, 44 577,15 грн. –пені, 13 241,06 грн. -  3% річний, 60 387,35 грн. –інфляційних збитків та 24 680,00 грн. –штрафу. Позивач також просив покласти на відповідача витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 080507/ФЛ-Ю-С від 07.05.2008р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-616-2011 з призначенням справи до розгляду в засіданні суду 11.03.2011р.  

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2011р. надав пояснення по справі,  з новим розрахунком пені відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України  та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання 11.03.2011р., 31.03.2011р. та  13.04.2011р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 5/17-616-2011 від 21.02.2011р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

В судовому засіданні 13.04.2010р.  в присутності представника позивача було проголошено вступну та резолютивну частину рішення на підставі статті 85 ГПК України

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

07 травня 2008 року між Товариством  з обмеженою відповідальністю  „ВіЕйБі Лізинг” ( надалі –Лізингодавець ) та  Товариством з обмеженою відповідальністю „РЕСТ” ( надалі – Лізингоодержувач  ) було укладено  Договір фінансового лізингу № 080507/ФЛ-Ю-С ( надалі –Договір ).

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом договору є надання Лізингодавцем,  у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у специфікації (Додаток № 2 до Договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Додатком № 1 до Договору  сторонами визначені чергові лізингові платежі –з 14.05.08 р. по 20.06.11 р.

Додатком № 2 до Договору  ( Специфікація ) визначено Майно яке передається відповідачеві - автобетонозмішувач на базі шасі КАМАЗ 6520, модель КАМАЗ -  581453, 2008 року випуску,  вартістю з ПДВ 20 % - 617 000 грн.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність Майна і відповідність Майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.   

23.05.2008р. сторонами було затверджено Акт прийому-передачі майна в користування за Договором фінансового лізингу № 080507/ФЛ-Ю-С від 07.05.2008р. відповідно до якого  позивачем передано, а відповідачем отримано  Майно –автобетонозмішувач на базі шасі КАМАЗ 6520, модель КАМАЗ -  581453, 2008 року випуску, державний номер - АА 3926АК, номер шасі -  1153492, номер двигуна -  2472689,  у заявленій відповідачем комплектації,  вартістю –617 000 грн., без жодних претензій стосовно характеристики,  комплектації та якості Майна і  без будь –яких пошкоджень.

Таким чином, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, передавши відповідачу у лізинг визначене договором майно.

Згідно з п. 2.1. Договору строк користування Лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном.

Відповідно до п. 3.1 Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору.

Частинами 1, 2 ст.806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Як передбачено п. п. 3.1., 3.4.1. Договору, Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів ( Додаток №1 до Договору ) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу).

Відповідач, свого зобов`язання за Договором щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконує, заборгованість за період з серпня 2009 року по травень 2010 року становить 439 887,00 грн., а саме:

- з 20.08.09р. –на суму 35060,31 грн. (рахунок –фактура № СФ-912315 від 20.08.09р).;

- з 18.09.09р. - заборгованість збільшилась на суму 35 438,02 грн. (рахунок-фактура № СФ-914014 від 18.09.09р.);

- з 20.10.09р. - заборгованість збільшилась на суму 34 526,14 грн. (рахунок-фактура № СФ-915756 від 20.10.09р.);

- з 10.11.09р. - заборгованість збільшилась на суму 33 958,63 грн. (рахунок-фактура № СФ-917340 від 20.11.09р.);

- з 18.12.09р. - заборгованість збільшилась на суму 33 258,75 грн. (рахунок-фактура № 918807 від 18.12.09р.);

- з 20.01.10р. - заборгованість збільшилась на суму 33 105,90 грн. (рахунок-фактура № СФ-920575 від 20.01.10р.);

- з 19.02.10р.-  заборгованість збільшилась на суму 32 614,10 грн. (рахунок-фактура № СФ-922092 від 19.02.10р.);

- з19.03.10р. - заборгованість збільшилась на суму 31 754,72  грн. (рахунок-фактура № СФ-923537 від 19.03.10р.).

- з 20.04.10р. - заборгованість збільшилась на суму 31 345,43 грн. (рахунок-фактура № СФ-924929 від 20.04.10р.);

- з19.05.10р. - заборгованість збільшилась на суму 138 825  грн. (рахунок-фактура № СФ-937020 від 19.05.10р.).

Лізингові платежі нараховано позивачем у відповідності до вимог пунктів 3.4.1-3.4.5 Договору, про що свідчать відповідні довідки, наявні в матеріалах справи.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 439 887,00 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 439 887,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виплату лізингових платежів, а тому позивач заявив до стягнення 38 821,60грн. –пені ( відповідно до розрахунку наданого позивачем в поясненнях від 31.03.2011р. вх. № 9647/2011 ), 13 241,06 грн. - 3% річних, 60 387,35 грн. –збитків від інфляції та 24 680,00 грн. –штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2.1. договору передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених  п. 3.1. договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавець буде змушений нести збитки, Лізингоодержувач у термін 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від Лізингодавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про  відповідальність за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань”  платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України,  що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним Законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 38 821,60 грн. обґрунтовані та  підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено Рекомендаціями щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., при застосування індексу інфляції слід враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13 241,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат  у розмірі 60 387,35 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 8.2.1 Договору Боржник зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Кредитора про стан та місце знаходження Майна шляхом направлення Кредитору звіту у формі, встановленій Сторонами (Додаток № 3 до Договору).

За неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 1% від загальної вартості предмету лізингу на момент укладення Договору за кожен випадок такого прострочення (п. 11.2.3 Договору).

У позовній заяві Позивач зазначав про те, що звіти Відповідачем не подавалися за період з II кварталу 2009 року по I квартал 2010 року, а тому просив стягнути з останнього 24 680,00 грн. –штрафу.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 24 680,00 грн. обґрунтовані та  підлягають задоволенню повністю.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав доказів внесення лізингових платежів у встановленому договором порядку та розмірах, не навів підстав для звільнення від обов'язку вносити платежі за користуванням предметом лізингу та не спростував розміри нарахованих позивачем сум пені, відсотків річних, інфляційних витрат та штрафу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі  5 827,73 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити повністю.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТ»(65039, Одеська область, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19, код 32288404, р/р 26007254731 в ПАТ «ВіЕйБі БАНК», МФО 380537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 літера г, р/р 26002262400276 в ВАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві, МФО 380537, код ЄДРПОУ 33880354) суму основного боргу у розмірі 439887 (чотириста тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн., пеню у розмірі 38821 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять один) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 13241 (тринадцять тисяч двісті сорок один) грн. 06 коп., інфляційні збитки у розмірі 60387 (шістдесят тисяч триста вісімдесят сім) грн. 35 коп., штраф у розмірі 24680 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн., крім того 5827 9 (п'ять тисяч вісімсот двадцять один) грн. 73 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцяти шість) грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано  18.04.2011р.

Суддя                                                                                       Погребна К.Ф.