Постанова

від 29.04.2011 по справі 8/5009/292/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/5009/292/11

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.04.2011 р.           справа №8/5009/292/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:  Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І.,  Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. по справі № 8/5009/292/11 ( суддя –Попова І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лантан" м.Феодосія

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя

про стягнення 30000грн. збитків

За участю представників сторін:

від позивача –не з`явився

від відповідача –Нікітенко М.О.-довіреність № б/н від 01.03.2011р.

                                                         В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Лантан" м.Феодосія звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя збитків в сумі 30000грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. по справі № 8/5009/292/11 позовні вимоги задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лантан" м.Феодосія  30000грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 536грн. судових витрат.

Дане рішення мотивовано наступним:

-рахунком № СФ-0000201 від 18.10.2010р. на суму 88430,40грн., квитанцією № ПН16961 від 20.10.2010р., яким ТОВ "Фірма Лантан" перераховано ТОВ "Сахара-2009" 30000грн. в якості передоплати за пісок річний згідно рахунку-фактури № СФ-0000201 від 18.10.2010р.;

-положеннями ст.11, ст.205, ст.509, ст.655, ст.691, ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.180, ст.181 Господарського кодексу України;

-обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. у справі № 8/5009/292/11 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

-рішення господарського суду винесено з порушенням норм чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи;

-враховуючи вимоги ст.1, ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зазначає, що позивачем не було надано доказів порушення або оспорювання свого права чи охоронюваного законом інтересу зі сторони позивача, що виключає можливість задоволення позову та стягнення з відповідача судових витрат.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач не змінив ні предмет, ні підставу позову.

Предмет позову- це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстави позову –це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють зґясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, які необхідні для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовґязку.

Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовґязання утриматись від вчинення певних дій. Суд позбавлений права самостійно змінювати предмет або підставу позову.

03.03.2011р. господарський суд Запорізької області прийняв рішення, резолютивну частину якого виклав у наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лантан" м.Феодосія 30000грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 536грн. судових витрат", тоді , як позивач просив стягнути збитки в зв`язку з неналежним виконанням господарського зобовґязання.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що між сторонами у жовтні 2010 року було досягнуто домовленості за спрощеним способом щодо постачання у листопаді 2010 року піску річкового.

Позивач у позові зазначає, що у жовтні 2010 року, він на адресу відповідача направив лист про постачання піску річного у листопаді 2010 року у кількості 20 вагонів (що дорівнює 1380,00 тон) по пґять вагонів однією сцепкою на тиждень.

Відповідач, як вказує далі позивач, прийняв замовлення останнього шляхом виставлення рахунку-фактури № СФ-0000201 від 18.10.2010р. на суму 88430,40грн., вартістю 53,40грн. (без ПДВ, з ПДВ-64,08грн. за тону), позивач виконав передплату за договором, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача 30000,00грн., але останній свої зобовґязання не виконав.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти доводів позивача не заперечив.

Позивачем до позову наданий лист, який адресований відповідачу, у якому він просить останнього запланувати відвантаження піску будівельного на листопад 2011р. у кількості 20 вагонів (по 5-ть вагонів однією сцепкою на тиждень) та виставити рахунок на цей пісок у жовтні 2010 року. Даний лист не містить ні номеру, ні дати.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що згаданий лист він не отримував, що не спростовано позивачем. Відомості про відправлення цього листа позивачем на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

Позивачем до позову наданий рахунок-фактура № СФ-0000201 від 18.10.2010р., що підтверджує пояснення відповідача про його виставлення позивачу та отримання його останнім.

Вбачається, що цей рахунок-фактура виставлений відповідачем для оплати позивачем піску річкового у кількості 1380 тон на суму 88430,40грн.

За квитанцією № ПН 16961 від 25.10.2010р. (а.с.8) позивач перерахував відповідачу 30000,00грн., у якій зазначив призначення платежу-передплата за пісок річковий згідно рахунка-фактури № СФ-0000201 від 18.10.2010р.

Згідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч.2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України: "Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субґєкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням."

Таким чином, для розгляду судом позовної заяви і , відповідно, прийняття рішення про її задоволення, необхідна наявність спору, тобто порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу позивача. З матеріалів справи не випливає  жодного порушення або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами взагалі відсутній спір з приводу заявлених позивачем вимог, оскільки належних та допустимих доказів направлення позивачем вимоги відповідачу в порядку норм ст.693 Цивільного кодексу України взагалі не існує.

Судова колегія вважає, що в даному випадку між сторонами склалися зобовґязальні правовідносини з усного правочину купівлі-продажу піску, які підтверджуються виставленням відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000201 від 18.10.2010р. та частковою його оплатою шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 30000грн. (квитанція № ПН16961 від 25.10.2010р.).

Тому, в даному випадку до подання позову до суду позивачу необхідно було здійснити дії по відмові від подальших стосунків щодо поставки товару і вимагати від відповідача повернути отримані кошти за нормами ст.693 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не спростовані доводи апелянта про те, що між сторонами у жовтні 2010 року мала місце усна домовленість про постачання відповідачем піску річкового у кількості 1380 тон за ціною 64,08грн. за тону, результатом якої стало виставлення відповідачем вищезгаданого рахунка-фактури.

Однак, відповідачем не доведено, що виконання його зобовґязань з постачання піску річкового в обсязі 1380 тон повґязано зі 100-відсотковою його передплатою в сумі 88430,40грн. з боку позивача.

Тому, судова колегія вважає, що у звґязку з перерахуванням суми передплати в розмірі 30000,00грн.з посиланням на вищезгаданий рахунок-фактуру, у нього виникло право на отримання від відповідача піску річкового на суму передплати у розмірі 30000,00грн.

Позивачем та матеріалами справи не доведено, що відповідач був зобовґязаний поставити йому пісок річковий на суму передплати саме у листопаді 2010 року, відомостей щодо узгодження сторонами строків поставки відповідачем піску річкового на адресу позивача на відповідну суму передплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовґязку не встановлений або визначений моментом предґявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня предґявлення вимоги, якщо обовґязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем не доведено факту предґявлення відповідачу вимоги щодо постачання піску річкового на суму передплати та, відповідно, факту прострочки його поставки з боку останнього.

До того ж, судова колегія відзначає, що у випадку прострочки продавцем виконання свого обовґязку з поставки товару за отриманою передплатою до подачі позову до суду повинно бути наявність факту порушення права з неповернення суми передплати з боку продавця.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено факту прострочки поставки піску річкового з боку відповідача на спірну суму передплати.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому оскаржуване рішення скасовується з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача.      

          Керуючись ст. ст. 33, 43, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

           1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. по справі №8/5009/292/11 задовольнити.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2011р. по справі №8/5009/292/11 скасувати.

3) В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лантан" м.Феодосія до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя про стягнення 30000грн. збитків, відмовити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лантан" м.Феодосія (код ЄДРПОУ 25146495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара-2009" м.Запоріжжя (код ЄДРПОУ 36408703) судові витрати по сплаті державного мита за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 450грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

5) Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

  Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

  Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                     К.І.Бойченко

Судді                                                                                 Г.І.Діброва

                                                                                                      Т.А.Шевкова

                                                                                                                                                                                             Надіслано 5 примірників:

                                                                                                                                                                                             1-позивачу

                                                                                                                                                                                             1-відповідачу  

                                                                                                                                                                                             1-до справи

                                                                                                                                                                                             1-ДАГС

                                                                                                                                                         1-госп.суду