Рішення

від 14.04.2011 по справі 5005/4043/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/4043/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.11р.

Справа № 5005/4043/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія", м. Дніпропетровськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго Трейд", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 168 000 грн.              

Суддя  Петренко Н.Е.

Представники:

  від позивача: Груднистий А.В., представник за довіреністю № 2678-04 від 22.04.11р.

  від відповідача: не з'явився   

СУТЬ СПОРУ:

    Товариство з обмеженою  відповідальністю  "Дніпровська Енерго - Металургійна Компанія", м. Київ (далі-позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго Трейд", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення  168 000,00 грн.

       Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за  договором безпроцентної позики № 59/12 від 01.12.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку.

        27.04.11р. у судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав. Про день, час та місце розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.

        Враховуючи,  що  відповідач  був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, суд знаходить достатньо підстав для розгляду даної справи без повноважного представника відповідача  за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача, в судовому засіданні 27.04.11р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд,

                                                                ВСТАНОВИВ:

     01.12.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір безпроцентної позики № 59/12 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, позивач передає у власність відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу.

        Сума позики за договором становить 1 000 000,00 грн. (п.2.1. Договору).

     Відповідно до п. 2.2. Договору, проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.

        Строк повернення позики до 31 грудня 2010 року (п. 4.1. Договору).

    Відповідно  до п. 5.1. Договору, відповідач зобов'язаний повернути суму позики в останній день строку, встановленого в п. 4.1. цього Договору.

       30.12.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору безпроцентної позики № 59/12 від 01.12.10 року, відповідно якої п. 4.1. Договору викладено в наступній редакції:"4.1. Строк повернення позики до 01 березня 2011 року".  

     На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу грошову позику на загальну суму 168 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1267 від 08.12.10 р. на суму 54000,00 грн., № 8176 від 25.01.11 р. на суму 94 000,00 грн., № 20 від 25.01.11 р. на суму 20 000,00 грн.

      З метою досудового  врегулювання  спору  позивачем  02.03.11р. було направлено на адресу відповідача вимогу з вих. № 258Ю2 від 01.03.2011 року з проханням сплатити заборгованості  у розмірі 168 000,00 грн., протягом 7-ми днів з моменту її отримання.

    Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.  

        Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача  168 000,00 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду  відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за грошову позику  у розмірі  168 000,00  грн., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

        Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

       Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).   

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

    Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

     Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України,  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

      Позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

       Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

      Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України,   ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго Трейд" (юридична  адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 19/21; поштова адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя,13; ЄДРПОУ 36440019, р/р 26006001300433 в ПАТ "АКТАБАНК" м. Дніпропетровська, МФО 307394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія" (49083, м. Дніпропетровськ, пр-т Газети "Правда", буд. 35, к.800-808, ЄДРПОУ 30809232, р/р 2600023251 в ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" м. Києва, МФО 320843) заборгованість за грошову позику у  розмірі 168 000,00 грн. (сто шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.),  витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 680,00 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 27.04.11р.