Рішення

від 07.04.2011 по справі 5023/561/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/561/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2011 р.                                                            Справа № 5023/561/11

вх. № 561/11

Суддя господарського суду Савченко А.А. 

при секретарі судового засідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача -  Крамар А.І., дов.№б/н від 01.02.11р.

відповідача - не з'явився   

розглянувши справу за позовом ПП "Мілекс Л", с. Маяки  

до  ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ  

про стягнення 191683,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 191683,00грн. заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 145 від 24.04.2008р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені вимоги, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився. 15.03.2011р. через канцелярію суду надав відзив на позов, у якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не було пред*явлено вимоги про оплату поставленого товару в порядку, передбаченому ст. 530 ЦК України. Окрім того, відповідач просить розглядати справу без участі його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, яким зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

24.04.2008р. між сторонами укладено договір поставки № 145 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач (Продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупця) візки типу "Н" на 3 (три) полиці в кількості 200 штук (надалі - товар), а відповідач в свою чергу зобов*язався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах Договору.  

Відповідно до розділу IV Договору поставка товару здійснюється на умовах: EXW склад продавця с.Маяки, Луцький район, Волинська обл. з завантаженням товару на транспорт у відповідності з "Інкотермс-2000". Товар постачається автомобільним транспортом Покупця (відповідача).

Порядок розрахунків встановлено сторонами у розділі V Договору, а саме: суму в розмірі 50% від вартості товару Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця у формі попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору. Наступну суму в розмірі 50% від вартості товару Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця протягом 2 (двох) календарних днів з моменту готовності товару, про яку Продавець повідомляє Покупця листом по факсу.

Позивач, листом від 08.09.2008р.. повідомив відповідача про готовність до відвантаження візків типу "Н" на 3 полиці згідно договору поставки № 145 від 24.04.2008р. в кількості 75 штук. За видатковою накладною № РН-0000298 від 24.09.2008р. та довіреністю від 18.09.2008р. позивач передав відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 157500,00грн. без одержання попередньої оплати, обумовленої умовами Договору.

Таким чином сторони фактично змінили умови договору в частині розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем за отриманий від позивача товар було здійснено часткову оплату в сумі 9850,80грн., решта в сумі 147649,20грн. не було оплачена.

Оскільки  умовами  договору була передбачена передача товару відповідачу  лише  після   проведення  попередньої оплати,  але фактично  товар було передано  без   отримання   позивачем попередньої оплати,  тобто  не було   встановлено строку  виконання  зобов*язання, позивач, на виконання ст. 530 ЦК України,   направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості за отриманий товар на суму 147649,20грн. (претензія вих.№ 100 від 22.03.2011р.), що залишена без задоволення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1. ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких підстав, враховуючи, що передбачений Договором товар був переданий відповідачу і за отриманий товар відповідачем не проведено належну оплату, вимоги позивача про стягнення з відповідача 147649,20грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо решти суми, заявленої до стягнення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За змістом позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 191683,00грн. заборгованості. Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних не заявлені до стягнення у встановленому законом порядку, хоча за змістом мотивувальної частини позовної заяви позивачем включені до загальної суми боргу. Оскільки інфляційні в сумі  34106,95грн.  та 3% річних в сумі 9926,86грн.  є самостійними вимогами, які не заявлені до стягнення, суд не вбачає підстав для їх розгляду. До того ж  позивачем інфляційні та 3% річних нараховані за час, який передує направленню відповідачу претензії з вимогою про оплату.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним в частині стягнення 44033,80грн. боргу відмовити з підстав його недоведеності та необгрунтованості.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним  витрати по сплаті державного мита у сумі 1476,49грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі 181,78грн.  покласти  на відповідача  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України,  статтями 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м*ясокомбінат" (62500, Харківська обл., Вовчанський р-н., м.Вовчанськ, вул.Новоселівська,1, в тому числі р/р 2600699610551 в Перший Український Міжнародний банк", МФО 350385, код ЄДРПОУ 32447115) на користь Приватного підприємства "Мілекс Л" (45630, Волинська обл., Луцький р-н, с.Маяки, вул.Фальківська,1, в тому числі р/р 26006000018016 у Центральному відділенні ПАТ "Індекс-банк" у м. Луцьку, МФО 300614, код ЄДРПОУ 30584728) 147649,20грн. заборгованості, 1476,49грн. витрат по сплаті держмита та 181,78грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                 Савченко А.А.

Повне рішення складено 08.04.2011 року.