Рішення

від 21.04.2011 по справі 5026/496/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           21 квітня 2011 року                              Справа № 07/5026/496/2011

За позовом фермерського господарства “Відродження”

до державного підприємства “Дослідне господарство “Христинівське”

про стягнення 22950 грн. 68 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Ковба І.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –директор господарства;

від відповідача: Поляцко В.І. –за довіреністю від 14.03.2011р.

Фермерське господарство “Відродження” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до державного підприємства “Дослідне господарство “Христинівське” про стягнення 23517 грн. 82 коп., у тому числі: 18980 грн. 62 коп. інфляційних втрат та 4537 грн. 20 коп. 3% річних, нарахованих позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання відповідачем зобов‘язання у період з 01.02.2007р. по 28.07.2010р.

В обґрунтування позову позивач вказав на встановлений рішенням господарського суду Черкаської області від 20.01.2009р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р., у справі №13/1553 факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором на виконання сільськогосподарських робіт, яке (прострочення) тривало аж  по 28.07.2010р.

Заявами від 29.03.2011р. про уточнення позовних вимог позивач до початку розгляду справи по суті замість вказаного у позові факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором на виконання сільськогосподарських робіт, встановлений рішенням господарського суду Черкаської області від 20.01.2009р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р., у справі №13/1553, вказав на такий же факт, встановлений рішенням господарського суду Черкаської області від 20.01.2009р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р., у справі №13/1556. Крім того позивач зменшив розмір позовних вимог з 23517 грн. 82 коп. до 22950 грн. 68 коп. за рахунок зменшення стягуваної суми 3% річних з 4537 грн. 20 коп. до 3970 грн. 06 коп.

Зміна позивачем до початку розгляду справи по суті підстав позову та зменшення ним розміру позовних вимог відповідає наданим йому ст. 22  Господарського процесуального кодексу України правам, тому були прийняті господарським судом.

У засіданні суду представник позивача підтримав позов з урахуванням заяв позивача від 29.03.2011р. про уточнення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що провадження у цій справі підлягає припиненню у зв’язку з тим, що з березня 2007р. по липень 2010р. матеріали справи №13/1556 розглядалися у судах першої, апеляційної та касаційних інстанцій, що унеможливлювало виконання відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем. При цьому відповідач також зазначив, що у разі застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат і 3 % річних можливе лише після набрання законної сили постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2009р. у справі 13/1556 за період з жовтня 2009р. по липень 2010р., що за розрахунком відповідача становить 3213 грн. 84 коп.   

У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову і заявив про застосування судом до заявлених вимог строку позовної давності.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.01.2009р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2009р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р., у справі №13/1556 за позовом фермерського господарства “Відродження” до державного підприємства “Дослідне господарство “Христинівське” про стягнення 41882 грн. 05 коп. встановлено, що в 2006р. між державним підприємством “Дослідне господарство “Христинівське”, як замовником, і фермерським господарством “Відродження”, як виконавцем, був укладений договір на проведення збирання сільськогосподарських робіт, згідно з яким виконавець зобов’язався зібрати комбайном “Форшрід” сільськогосподарські культури на площі 250 га, а замовник - провести розрахунок з виконавцем після підписання акту виконаних робіт із розрахунку 190 грн. за 1 га. 20 серпня 2006р сторонами складено і підписано три акти виконаних робіт, згідно з якими виконавець обмолотив зернові культури на трьох площах розміром 29 га, 76 га і 94 га, усього на загальній площі розміром 199 га на загальну суму 37810грн. (199 га x 190 грн.), яку замовник мав оплатити до 21.09.2006р., але не оплатив, допустивши прострочення у виконанні грошового зобов’язання.

Вказаною постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі №13/1556 позов фермерського господарства “Відродження” задоволено частково і стягнуто на його користь з державного підприємства “Дослідне господарство “Христинівське” 37810 грн. основного боргу, 2230 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 133 грн. –3% річних, нарахованих за період прострочення з 21.09.2006р. по 31.01.2007р.

Присуджену у справі №13/1556 суму основного боргу –37810 грн. державне підприємство “Дослідне господарство “Христинівське” сплатило фермерському господарству “Відродження” 29.07.2010р., що підтверджується банківською випискою із особового рахунку фермерського господарства “Відродження” за 30.07.2010р.

За прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати наданих послуг з обмолоту зернових культур у сумі 37810 грн. у період з 01.02.2007р. по 28.07.2010р. фермерське господарство “Відродження” нарахувало державному підприємству “Дослідне господарство “Христинівське” до сплати  18980 грн. 62 коп. інфляційних втрат і 3970 грн. 06 коп. 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнення яких і є предметом даного спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на главу 50 Цивільного кодексу України та ст.ст. 202 – 205 Господарського кодексу України пред’явлення кредитором позову до боржника про стягнення боргу і розгляд такого спору судом не зупиняє і не припиняє зобов’язання боржника перед кредитором сплатити борг і не означає про неможливість виконання такого зобов’язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє відносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 626 Цивільного кодексу України. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 20.01.2011р. №10/25.

Отже, позивач має право на отримання від відповідача стягуваних сум інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих за період прострочення відповідачем сплати основного боргу в сумі 37810 грн. з 01.02.2007р. по 28.07.2010р.    

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У даному випадку позивач довідався або міг довідатися про порушення його права на отримання основного боргу в сумі 37810 грн. 21.09.2006р, а позов подав згідно з поштовим штемпелем на конверті  25.03.2011р.

Отже, щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 7788 грн. 86 коп., нарахованих за період з лютого 2007р. по лютий 2008р. і 3% річних у сумі 1303 грн. 21 коп., нарахованих за період з 01.02.2007р. по 25.03.2008р. сплив трирічний строк позовної давності і поважні причини його пропущення відсутні.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 11191 грн. 94 коп. інфляційних втрат і 2666 грн. 85 коп. 3% річних.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на сплату державного мита у сумі 138 грн. 59 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 142 грн. 51 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Дослідне господарство “Христинівське” (вул. Дубінська, 1, м. Христинівка, Черкаська область, 20000, ідентифікаційний код 00495800) на користь фермерського господарства “Відродження” (вул. Уманська, 33-А, с. Піківець, Уманський район, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 32094592) –11191 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 2666 грн. 85 коп. 3% річних, 138 грн. 59 коп. витрат на сплату державного мита і 142 грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

          СУДДЯ                                                                             М.В. Дорошенко

          Повне рішення складено 26.04.2011р.