Рішення

від 28.04.2011 по справі 17/5025/72/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/5025/72/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2011 р.Справа № 17/5025/72/11

За позовом Красилівської районної спілки споживчих товариств м. Красилів    

до Антонінського цукрового робітничого кооперативу с. Кременчуки Красилівського району  

про стягнення 215753,00 грн. заборгованості

Головуючий суддя Димбовський В.В.,

          судді Радченя Д.І., Смаровоз М.В.

Представники сторін:

позивача: Ковальчук Р.В. - голова правління

відповідача: Гаврилюк Г.М. - голова правління

У судовому засіданні згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) оголошено 28.04.2011р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 215 753,00 грн. В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що заборгованість утворилась внаслідок неповернення відповідачем фінансової допомоги на зворотній основі, яка була надана для погашення заборгованості по банківському кредиту, неповернення боргу за поставлений товар, а також невиконання вимог по внутрішньогосподарському відрахуванню згідно Статуту та постанов правління райспоживспілки. Вказує, що дана заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав в повному обсязі. Вказує, що дійсно станом на 15.12.2010р. заборгував перед позивачем суму 215 753,00 грн. і на підтвердження посилається на акт звірки взаєморозрахунків. Стверджує, що отримав від райспоживспілки фінансову допомогу в сумі 40 000,00 грн., отримав холодильне обладнання на суму 60 753,00 грн., однак фінансову допомогу не повернув, за поставлений товар не розплатився, а також підтверджує несплату внутрішньогосподарських відрахувань, які згідно статутних вимог правління цукроробкооп повинно було сплачувати райспоживспілці на фінансування витрат з виконання делегованих райспоживспілці повноважень. Зазначає, що причиною виникнення заборгованості є важкий фінансовий стан відповідача і наявні кошти відповідач змушений був направляти для погашення податків та інших обов'язкових платежів, а також для закупівлі товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав поданий відзив на позов та підтвердив про наявність перед позивачем заборгованості в розмірі 215 753,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Згідно п. 4 Статуту Антонінського цукроробкооп, затвердженого 02.02.2001р., споживче товариство на добровільних засадах входить до складу Красилівської районної спілки споживчих товариств, дотримується зобов'язань членів спілки, визначених ІІ статутом та має право вільного виходу з нього.

Відповідно до п. 2 Статуту Красилівської районної спілки споживчих товариств, затвердженого Зборами Ради райспоживспілки 29.04.2009р. членство у Красилівській райспоживспілці є добровільним.

Згідно з підпунктами «а»та «д»пункту 13 Статуту член райспоживспілки зобов'язаний дотримуватись вимог Статуту райспоживспілки, укладених угод, виконувати рішення її конференції, Ради, правління, сплачувати членські внески, проводити відрахування райспоживспілці коштів на фінансування витрат з виконання делегованих райспоживспілці повноважень і функцій. Розміри, порядок і строки внесення членських внесків та відрахувань визначаються за рішенням зборів Ради райспоживспілки.

З наявних в матеріалах справи постанов правління Красилівської райспоживспілки  вбачається, що правлінням щоквартально, починаючи з четвертого кварталу 2007 року по четвертий квартал 2010 року, затверджувався розмір внутрішньогосподарських відрахувань, де згідно додатку №1 до зазначених постанов було визначено розмір відрахувань кожного з членів райспоживспілки, в тому числі і відповідача.  

Загальний розмір внутрішньогосподарських відрахувань відповідача відповідно до додатків до постанов за вказаний вище період склав 115000,00 грн.  

Як вважає позивач, відповідач не виконав вказаних вимог по внутрішньогосподарському відрахуванню згідно Статуту та постанов правління райспоживспілки, і просить стягнути відрахування в судовому порядку.

Також, з метою надання фінансової допомоги відповідачу для погашення простроченого кредиту банку 04.02.2008р. та 06.07.2009р. правлінням Красилівської райспоживспілки прийнято постанови, якими вирішено надати відповідачу фінансову допомогу на зворотній основі.

01.02.2008р. та 03.07.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договори про надання тимчасової фінансової допомоги на зворотній основі.

Відповідно до умов вказаних договорів позивач зобов'язався надати тимчасову фінансову допомогу на зворотній основі, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк. Сума допомоги за кожним з договорів становить 20 000,00 грн. Допомога надається у готівковому порядку касовим ордером і в безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом переказу необхідних коштів для погашення простроченого кредиту та недоїмки до Пенсійного фонду. Строк надання допомоги відповідачу з моменту отримання грошей 1 рік. (п. п. 1.1. –5.1).

Згідно п. 6.1. договору від 01.02.2008р. по закінченню строку даного договору відповідач зобов'язався повернути суму допомоги в термін до 01.02.2009р.

Відповідно до п. 6.1. договору від 03.07.2009р. по закінченню строку даного договору відповідач зобов'язався повернути суму допомоги в термін до 03.07.2010р.  

На виконання умов вказаних договорів позивач надав відповідачу фінансову допомогу в загальному розмірі 40 000,00 грн., про що свідчать прибутковий касовий ордер №119 від 08.02.2008р. на суму 20 000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру №119 від 08.02.2008р., прибутковий касовий ордер №728 від 06.07.2009р. на суму 20 000,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру №728 від 06.07.2009р., виписки з касової книги для обліку операцій з готівкою від 08.02.2008р., від 06.07.2009р.

Стверджуючи, що відповідач свої зобов'язання за договорами від 01.02.2008р. та 03.07.2009р. про надання тимчасової фінансової допомоги на зворотній основі стосовно повернення суми допомоги в розмірі 40 000,00 грн. в добровільному порядку не виконав, що не заперечується відповідачем, позивач просить суд стягнути її в примусовому порядку.

Крім того, між позивачем та відповідачем 07.08.2008р. було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупця товар, а саме: вітрину RAVERA 108-3-73,2 (1шт.), холодильні агрегати ТАС-АБ33, ТАС 4610 ТНК (по 1 шт.), а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Ціна за одиницю товару відповідно накладних. Загальна ціна товару, що продається за цим договором визначена в розмірі 60 753,00 грн. Порядок передачі товару по накладних з дорученням. Остаточний термін оплати складає 12 місяців з моменту отримання товару. Покупець здійснює оплату на умовах відтермінування оплати в строк до 07.08.2009р. (п. п. 1.1., 2.1., 3, 4.1. - 4.4.).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи накладної №14 від 07.08.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 60 753,00 грн., а саме холодильні агрегати та вітрину RAVERA, через Іванчук Н.П. за довіреністю серії ЯОУ №379514 від 07.08.2008р.

Оскільки, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2008р. не виконав, позивач просить суд стягнути суму боргу за поставлений товар в розмірі 60 753,00 грн.

11.05.2010р. позивач надсилав на адресу відповідача претензію №57 з вимогою сплатити заборгованість, яка ним була отримана 12.05.2010р.

У відповідь на претензію відповідач посилався на неможливість на даний момент задовольнити вказану претензію у зв'язку з важким фінансовим становищем.   

Позивач та відповідач, склали акт звірки взаєморозрахунків і визначили, що борг відповідача перед позивачем станом на 15.12.2010р. складає 215753,00 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.   

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з укладених між позивачем та відповідачем 01.02.2008р. та 03.07.2009р. договорів про надання тимчасової фінансової допомоги на зворотній основі позивач зобов'язався надати відповідачу тимчасову фінансову допомогу на зворотній основі, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк. Сума допомоги за кожним з договорів становила 20 000,00 грн.

З наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерів №119 від 08.02.2008р., №728 від 06.07.2009р., квитанцій до прибуткових касових ордерів №119 від 08.02.2008р., №728 від 06.07.2009р., виписки з касової книги для обліку операцій з готівкою від 08.02.2008р., від 06.07.2009р. вбачається, що відповідач прийняв від позивача фінансову допомогу на загальну суму 40 000,00 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно договорів про надання тимчасової фінансової допомоги від 01.02.2008р. та від 03.07.2009р.

Необхідно зазначити, що в п. 6.1. договорів сторонами погоджено, що відповідач повертає суму фінансової допомоги згідно договору від 01.02.2008р. в термін до   01.02.2009р., згідно договору від 03.07.2009р. в термін до 03.07.2010р.  

Оскільки, відповідач зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у строки, встановлені договорами не виконав, що відповідачем не заперечується, у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 40 000,00 грн., яка підлягає стягненню.

Крім того, правовідносини між сторонами виникли також і на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 07.08.2008р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупця товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар на загальну суму 60753,00 грн. та сплатити за нього.

Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем на загальну суму 60753,00 грн. підтверджується накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей. Крім того, факт поставки товару відповідач також підтверджує.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2008р.

Договором купівлі-продажу сторони визначили строк оплати товару - до 07.08.2009р., однак відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Стосовно тверджень позивача про наявність боргу відповідача у зв'язку з невиконанням вимог по внутрішньогосподарському відрахуванню згідно Статуту та постанов правління райспоживспілки колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом «д»пункту 13 статуту позивача встановлено, що розмір, порядок і строки внесення відрахувань, які член райспоживспілки зобов'язаний здійснювати,  визначаються за рішенням зборів ради райспоживспілки.

Отже, наявність у статуті умови про зобов'язання відповідача проводити відрахування райспоживспілці коштів на фінансування витрат з виконання делегованих  райспоживспілці повноважень і функцій сама по собі не встановлює для відповідача обов'язку сплати цих відрахувань, оскільки їх розмір, порядок і строки встановлюються рішенням зборів ради райспоживспілки.

Проте, позивачем не представлені докази наявності рішення зборів ради райспоживспілки про встановлення розмірів, порядку і строків внесення відрахувань.

Натомість, як вбачається з постанов, наданих позивачем, розмір  внутрішньогосподарських відрахувань встановлювався правлінням Красилівської райспоживспілки, що суперечить статуту, відповідно до якого питання щодо встановлення  розміру, порядку і строків внесення відрахувань є виключною компетенцією зборів ради райспоживспілки. Крім того, не було визначено порядок і строки внесення відрахувань.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що у відповідача виник обов'язок сплатити внутрішньогосподарські відрахування, тому вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, посилання як позивача, так і відповідача на акт звірки взаєморозрахунків, яким на їх думку підтверджується борг саме в розмірі 215753,00 грн., колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що акт звірки взаємних розрахунків не є документом, який підтверджує заборгованість. Акт звірки відповідно до чинного законодавства - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.  

З врахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 100 753,00 грн.

В решті позову належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Красилівської районної спілки споживчих товариств м. Красилів до Антонінського цукрового робітничого кооперативу с. Кременчуки Красилівського району про стягнення 215753,00 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Антонінського цукрового робітничого кооперативу (с. Кременчуки, вул. Горького, 10, Красилівського району, код ЄДРПОУ 01770987) на користь Красилівської районної спілки споживчих товариств (м. Красилів, вул. Хотовицького, 4, код ЄДРПОУ 01773023) заборгованість в розмірі 100 753,00 грн. (сто тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 00 коп.), 1007,53 грн. (одну тисячу сім гривень 53 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 110,21 грн. (сто десять гривень 21 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Головуючий суддя                                                                                       В.В. Димбовський

Суддя                                                                                                            Д.І. Радченя

Суддя                                                                                                            М.В. Смаровоз

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 квітня 2011 року.

Віддруковано 3 примірника: 1 –до справи, 2 –позивачу, 3 –відповідачу.