Постанова

від 19.04.2011 по справі 14/479-32/450

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 14/479-32/450

Вищий господарський су д України у складі колегії с уддів:

головуючого Демидової А.М.,

суддів: Воліка І.М.,

Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційн у скаргу Закритого акціонерного товариства "Шевченківський універмаг" (позивач)

на постанову Київського апеляційного г осподарського суду від 08.02.2011 р.

(залишено без змін рішення г осподарського суду міста Киє ва від 10.11.2010 р.)

у справі № 14/479-32/450 господарського суду міста Києва

за позовом Закритого акціонерного то вариства "Шевченківський уні вермаг"

до Акціонерно-комерційного б анку соціального розвитку "У крсоцбанк"

про визнання недійсним третей ського застереження

за участю представників:

від позивача Трембіч А.Я.

від відповідача Колянчук А.І.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року Закрит е акціонерне товариство "Шев ченківський універмаг" ( далі - ЗАТ "Шевченківський у нівермаг") звернулось до господарського суду міста К иєва з позовом до Акціон ерно-комерційного банку соці ального розвитку "Укрсоцбанк " (далі - АКБ соціа льного розвитку "Укрсоцбанк" ) про визнання недійсним п. 6.2 до говору кредиту № 18/147-КР від 17.12.2007 р., укладеного між позивачем т а відповідачем.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 09.10.2009 р. у спр аві № 14/479, залишеним без змін по становою Київського апеляці йного господарського суду ві д 31.03.2010 р., у задоволенні позову в ідмовлено.

Постановою Вищого господа рського суду України від 12.07.2010 р . постанову Київського апеля ційного господарського суду від 31.03.2010 р. та рішення господар ського суду міста Києва від 09. 10.2009 р. у справі № 14/479 скасовано, сп раву передано на новий розгл яд до господарського суду мі ста Києва.

За результатами нового роз гляду рішенням господарсько го суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі № 14/479-32/450 (суддя Хрипун О.О .), залишеним без змін постанов ою Київського апеляційного г осподарського суду від 08.02.2011 р. (колегія суддів у складі: Андр ієнка В.В. - головуючого, Верб ицької О.В., Буравльова С.І.), у п озові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішення м господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. та постановою Київського апеляційного гос подарського суду від 08.02.2011 р., ЗА Т "Шевченківський універмаг " звернулося до Вищого господ арського суду України з каса ційною скаргою, в якій просит ь суд скасувати зазначені су дові акти та постановити нов е рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави з вернення з касаційною скарго ю, скаржник посилається на по рушення та неправильне засто сування судами попередніх ін станцій норм матеріального п рава.

Ухвалою Вищого господарс ького суду України від 04.04.2011 р. к олегією суддів у складі: Деми дової А.М. - головуючого, Ковал енко С.С., Шевчук С.Р. прийнято к асаційну скаргу ЗАТ "Шевченк івський універмаг" до касаці йного провадження та признач ено розгляд скарги у судовом у засіданні на 19.04.2011 р. о 10 год. 15 хв .

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.04.2011 р. № 03.07-05/257 для розгляду сп рави № 14/479-32/450 сформовано колегі ю суддів у наступному складі : головуючий - Демидова А.М., с удді Волік І.М., Коваленко С.С.

18.04.2011 р. до Вищого господарськ ого суду України надійшов ві дзив АКБ соціального розвитк у "Укрсоцбанк" на касаційну ск аргу, в якому останній просит ь суд залишити рішення госпо дарського суду міста Києва в ід 10.11.2010 року та постанову Київс ького апеляційного господар ського суду від 08.02.2011р. у справі № 14/479-32/450 без змін, а касаційну ск аргу ЗАТ "Шевченківський уні вермаг" - без задоволення.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріа ли справи, оцінивши доводи ка саційної скарги, перевіривши правильність застосування г осподарськими судами норм ма теріального та процесуально го права, колегія суддів Вищо го господарського суду Украї ни дійшла до висновку, що каса ційна скарга не підлягає зад оволенню, виходячи із наступ ного.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнан ня недійсним третейського за стереження, викладеного в п. 6. 2 договору кредиту № 18/147-КР від 17 .12.2007 р. (далі - Договір), укладен ого між ЗАТ "Шевченківський універмаг" та АКБ соціальног о розвитку "Укрсоцбанк".

Підставою даного позову є , зокрема, те, що третейськ а угода у вигляді третейсько го застереження, закріпленог о у п. 6.2 Договору, не містить ви раженої згоди сторін щодо пе редачі спору на вирішення тр етейського суду. Крім того, тр етейська угода не містить ві домостей, передбачених ч. 5 ст. 12 Закону України "Про третейс ькі суди", а саме: умови про пре дмет спору, щодо якого застос овується застереження, відом остей щодо найменування стор ін, їх місцезнаходження, місц я і дати укладення третейськ ої угоди, та відомостей, перед бачених ст. 10 Регламенту Пост ійно діючого Третейського су ду при Асоціації українських банків щодо місця розгляду с пору третейським судом. Поря д з цим, позивач вказує на введ ення відповідачем його в ома ну щодо істотної обставини у годи, а саме щодо особи третей ського судді.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 17.12.2007 р. між позивачем (По зичальник) та відповідачем (К редитор) було укладено догов ір кредиту № 18/147-КР, відповідно до п. 1.1 якого Кредитор зобов'я зався надати Позичальнику гр ошові кошти на умовах забезп еченості, повернення, строко вості, платності та цільовог о характеру використання у с умі 14 140 000 грн. зі сплатою 15,5% річни х і комісій в розмірі та поряд ку, що визначені тарифами на п ослуги із надання кредитів т а порядком погашення суми ос новної заборгованості згідн о з графіком, що міститься в до датку 2 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, та з кінцевим термі ном погашення заборгованост і за кредитом не пізніше 16.12.2012 р . на умовах, визначених цим Дог овором.

12.02.2008 р. між позивачем і відпов ідачем було укладено додатко ву угоду до Договору, відпові дно до якої сума кредиту була зменшена до 13 673 868 грн.

У п. 6.1 Договору сторони погод или, що всі спори та непорозум іння, що можуть виникнути між сторонами у зв'язку з укладен ням та виконанням положень ц ього Договору, вирішуються ш ляхом переговорів між сторон ами на рівні їх уповноважени х представників.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку неможливості виріше ння спору шляхом переговорів сторони, керуючись cт. 5 Закону України "Про третейські суди ", домовляються про те, що спір розглядається одноособово т ретейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Пості йно діючого Третейського суд у при Асоціації українських банків, що знаходиться за адр есою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової , 15. У випадку неможливості роз гляду спору вказаним третейс ьким суддею спір розглядаєть ся третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Біло конем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаній у даному пункті. У разі, якщо с пір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначаєтьс я Головою Постійно діючого Т ретейського суду при Асоціац ії українських банків відпов ідно до чинного Регламенту П остійно діючого Третейськог о суду при Асоціації українс ьких банків.

Частиною першою статті 5 Зак ону України "Про третейські с уди" визначено, що юридичні та /або фізичні особи мають прав о передати на розгляд третей ського суду будь-який спір, як ий виникає з цивільних чи гос подарських правовідносин, кр ім випадків, передбачених за коном. Спір може бути передан ий на розгляд третейського с уду за наявності між сторона ми третейської угоди, яка від повідає вимогам цього Закону .

Відповідно до ст. 2 цього ж За кону третейська угода - це уг ода сторін про передачу спор у на вирішення третейським с удом.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що третейська у года може бути укладена у виг ляді третейського застереж ення в договорі, контракті а бо у вигляді окремої письмов ої угоди. Третейська угода ук ладається в письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписа на сторонами чи укладена шля хом обміну листами, повідомл еннями по телетайпу, телегра фу або з використанням засоб ів електронного чи іншого зв 'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом напра влення відзиву на позов, в яко му одна із сторін підтверджу є наявність угоди, а інша стор она проти цього не заперечує .

Як встановлено господарсь кими судами, третейська угод а була укладена між позиваче м та відповідачем у вигляді т ретейського застереження у д оговорі кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з ви сновками судів попередніх ін станцій щодо необґрунтовано сті та безпідставності тверд жень позивача про те, що предм етом третейської угоди може бути лише спір, який існує на м омент укладення такої угоди, а оскільки на момент укладен ня Договору будь-які спори мі ж позивачем та відповідачем були відсутні, зміст третейс ького застереження, викладен ого в п. 6.2 Договору, не відповід ає вимогам чинного законодав ства. Так, як вірно вказали суд и, включення третейського за стереження до тексту договор у здійснюється для визначенн я умов вирішення спорів, які м ожуть виникнути при реалізац ії сторонами положень догово ру, що є загальноприйнятим в н аціональній та світовій прак тиці застосування позасудов их механізмів врегулювання с порів. При цьому, судами підст авно враховано положення ч. 1 с т. 7 Закону України "Про міжнар одний комерційний арбітраж", відповідно до якої арбітраж на угода - це угода сторін пр о передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виника ють або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яки м конкретними правовідносин ами; арбітражна угода може бу ти викладена у вигляді арбіт ражного застереження в контр акті або у вигляді окремої уг оди.

Також, колегією суддів каса ційної інстанції визнається правильним висновок місцево го господарського суду щодо помилковості доводів позива ча про те, що формулювання п. 6.2 Договору "у випадку нем ожливості вирішення спору шл яхом переговорів, сторони, ке руючись статтею 5 Закону Укра їни "Про третейські суди", домо вляються про те, що спір розгл ядається одноособово третей ським суддею" потрібно розум іти так, що при укладенні Дого вору сторони лише на майбутн є передбачили можливість дом овитися про третейський розг ляд спорів між ними, з огляду н а те, що в п. 6.2 Договору дієсл ово "домовлятися" вжите у тепе рішньому часі, що означає дос ягнення домовленості на моме нт укладення Договору. При цьому, як підставно вказав су д першої інстанції, оскільки Договір є укладеним, домов леність з приводу вирішення спорів шляхом їх передачі на розгляд третейського суду є такою, що відбулася.

За таких обставин, обґрунт ованим є висновок місцевого господарського суду, з яким п огодився апеляційний господ арський суд, про відсутність підстав вважати, що на момент укладення Договору погоджен а воля обох сторін на передач у спорів, що виникають з даног о Договору, до третейського с уду була відсутня.

Щодо доводів позивача про те, що третейське застережен ня, викладене в п. 6.2 Договору, о бмежує конституційне право с торін на судовий захист, коле гія суддів касаційної інстан ції вважає обґрунтованим вис новок місцевого господарськ ого суду, з яким погодився апе ляційний господарський суд, що обрання сторонами за взає мною домовленістю у встановл еному порядку та визначених законодавством межах позасу дового порядку вирішення спо рів не може вважатися поруше нням їх права на судовий захи ст, якщо така домовленість ві дповідає внутрішній волі та намірам сторін. При цьому, гос подарськими судами врахован о приписи ч. 5 ст. 55 Конституції України, згідно з якими кожен має право будь-якими не забор оненими законом засобами зах ищати свої права і свободи ві д порушень і протиправних по сягань, рішення Конституційн ого Суду України у справі про виконання рішень третейськи х судів від 24.02.2004 р. № 3-рп/2004, у п. 5 мот ивувальної частини якого гов ориться про те, що одним із спо собів реалізації права кожно го будь-якими не забороненим и законом засобами захищати свої права і свободи від пору шень і протиправних посягань у сфері цивільних та господа рських правовідносин є зверн ення до третейського суду, а т акож рішення Конституцій ного Суду України у справі пр о завдання третейського суду від 10.01.2008 р. № 1-рп/2008, яким визна но таким, що відповідає Конст итуції України та не порушує права на судовий захист поло ження ч. 1 ст. 3 Закону України "П ро третейські суди", яким пере дбачено, що завданням третей ського суду є захист майнови х і немайнових прав та охорон юваних законом інтересів сто рін третейського розгляду та вирішення спорів відповідно до закону. Колегіє ю суддів касаційної інстанці ї визнаються правильними так ож висновок суду першої інст анції про необґрунтованість тверджень позивача щодо тог о, що невизначення у третейсь кому застережені, викладеном у в п. 6.2 Договору, найменування , місцезнаходження сторін, пр едмету спору, місця та дати ук ладення застереження порушу є вимоги Закону України "Про т ретейські суди", оскільки ста ття 12 Закону України "Про трет ейські суди" була доповнена н ормою про те, що третейська уг ода має містити відомості пр о найменування сторін та їх м ісцезнаходження, предмет спо ру, місце і дату укладення уго ди лише 05.03.2009 р., тобто після укла дення Договору.

Щодо доводів позивача про т е, що ОСОБА_1., уповноважени й згідно з п. 6.2 Договору розгля дати спір між сторонами, на мо мент укладення Договору був пов'язаною з відповідачем ос обою, місцевим господарським судом встановлено, що всупер еч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України позивач не надав суду належн их та допустимих доказів на ї х підтвердження.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підс тавою недійсності правочину є недодержання в момент вчин ення правочину стороною (сто ронами) вимог, які встановлен і частинами першою - третьою, п 'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визнач ено загальні вимоги, додержа ння яких є необхідним для чин ності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечит и цьому Кодексу, іншим актам ц ивільного законодавства, а т акож моральним засадам суспі льства; особа, яка вчиняє прав очин, повинна мати необхідни й обсяг цивільної дієздатнос ті; волевиявлення учасника п равочину має бути вільним і в ідповідати його внутрішній в олі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ; правочин має бути спрямован ий на реальне настання право вих наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється б атьками (усиновлювачами), не м оже суперечити правам та інт ересам їхніх малолітніх, неп овнолітніх чи непрацездатни х дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК Укр аїни кожна сторона повинна д овести ті обставини, на які во на посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень .

Враховуючи обставини, вста новлені господарськими суда ми попередніх інстанцій, кол егія суддів касаційної інста нції вважає, що місцевий госп одарський суд, з яким погодив ся апеляційний господарськи й суд, дійшов до вірного висно вку про безпідставність та н еобґрунтованість доводів по зивача про невідповідність з місту третейського застереж ення, викладеного в п. 6.2 Догово ру, вимогам законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлени х фактичних обставин справи перевіряє судові рішення вик лючно на предмет правильност і юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встанов лення в рішенні та постанові господарських судів. Касаці йна інстанція не має права вс тановлювати або вважати дове деними обставини, що не були в становлені в рішенні або пос танові господарського суду ч и відхилені ним, вирішувати п итання про достовірність тог о чи іншого доказу, про перева гу одних доказів над іншими, з бирати нові докази або додат ково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК Ук раїни касаційна інстанція за результатами розгляду касац ійної скарги має право залиш ити рішення першої інстанції або постанову апеляційної і нстанції без змін, а скаргу бе з задоволення.

На підставі встановлених ф актичних обставин місцевим г осподарським судом правильн о застосовано приписи процес уального законодавства та ма теріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та пр авомірно відмовлено у позові .

У свою чергу, висновки апеля ційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наве дених в постанові суду, та від повідають положенням чинног о законодавства. Як наслідок , прийнята апеляційним госпо дарським судом постанова від повідає положенням ст. 105 ГПК У країни.

Твердження оскаржувача пр о порушення та неправильне з астосування судами попередн іх інстанцій норм матеріальн ого права при прийнятті ріше ння та постанови не знайшли с вого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи ска сування законних та обґрунто ваних судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керу ючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК Україн и, Вищий господарський суд Ук раїни

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Зак ритого акціонерного товарис тва "Шевченківський універма г" залишити без задоволення.

Постанову Київського апе ляційного господарського су ду від 08.02.2011 р. та рішення господ арського суду міста Києва ві д 10.11.2010 р. у справі № 14/479-32/450 залишит и без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волі к

С.С. Коваленко