Рішення

від 27.04.2011 по справі 50/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/173

27.04.11

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Енологія"

до                     іноземного підприємства "Калісто"

про                  стягнення 47 219,91 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача:    ОСОБА_1 (дов. № 1 від 01.04.2011)

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.08.2010)

В судовому засіданні 27.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

                                       ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Енологія"  до іноземного підприємства "Калісто"  про стягнення заборгованості за договором поставки № 388/05/09 від 01.06.2009 та договором про надання послуг № 389/05/09 від 01.06.2009 в розмірі 47 219,91 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2011 порушено провадження у справі № 50/173 та її призначено до розгляду на 23.03.2011.

Представник позивача  та відповідача в судове засідання 23.03.2011 не з’явились, витребувані судом докази не подали, позивач причин неявки повноважного представника суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 27.04.2011.

В судове засідання 20.04.2011 з’явився представники сторін, надали суду докази та дали пояснення по суті справи. Представник позивача надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 32 068,32 грн. основного боргу, 785,45 грн.  3 % річних та 2 060,69 грн. інфляційних витрат.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Енологія" (далі-позивач, постачальник за договором) та іноземним підприємством "Калісто"    (далі –відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 388/05/09 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, позивач зобов’язався в порядку та в строки, визначені даним договором, передати  у власність  покупця товар у відповідній кількості, відповідної якості та по договірній ціні, а покупець зобов’язувався прийняти товар та оплатити його на умовах визначених даним договором.

Кількість та асортимент кожної партії поставленого товару зазначається в накладній на умовах замовлення покупця, яке являється невід’ємною частиною даного договору. Накладні оформляються на кожну партію товару і та мають силу специфікації до даного договору (п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору, поставка конкретної партії товару здійснюється  на основі замовлення покупця.

У відповідності до положень п. 2.4. договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (DELIVERED DUTY PAID), місце поставки м. Харків, «склад покупця»(у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2000»).

Постачальник зобов’язаний здійснити поставку партії товару на протязі 7 календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.

Приписами п. 2.9. договору, визначено, що постачальник зобов’язаний надати належним чином оформлені документи на товар у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; податкову накладну підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника, а також документи, підтверджуючі якість товару.

Відповідно до умов п. 3.1. договору, ціна на товар являється договірною та зазнається в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, може бути змінений виключно за згодою сторін.

У відповідності умовам п. 5.4. договору покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 90 календарних днів з моме6нту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дати списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

01.06.2009 товариством з обмеженою відповідальністю "Енологія" (далі-позивач, замовник за договором) та іноземним підприємством "Калісто"    (далі –відповідач, виконавець за договором) укладено договір про надання послуг № 389/05/09 (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язався надати замовнику послуги з організації реалізації товарів, що поставляються замовником в рамках договору поставки № 388/05/09 від 01.06.2009, через роздрібні торгові мережі виконавця.

Вартість послуг та порядок проведення розрахунків за договором про надання послуг сторони визначили відповідно до умов розділу 4 договору, а саме загальна сума даного договору визначається на основі підписаних, на протязі всього строку дії даного договору, актів приймання-передачі послуг. Оплата по даному договору здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування відповідних грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаних договорів позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 59 015,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

-          ЕО-Н9169-003 від 18.06.2009 на загальну суму 32 921,57 грн.;

-          ЕО-Н9170-005 від 19.06.2009 на загальну суму 18 551,47 грн.;

-          ЕО-Н9182-003 від 01.07.2009 на загальну суму 1 696,43 грн.;

-          ЕО-Н9195-006 від 14.07.2009 на загальну суму 250,97 грн.;

-          ЕО-Н9195-007 від 14.07.2009 на загальну суму 1 152,26 грн.;

-          ЕО-Н9195-004 від 17.09.2009 на загальну суму 949,85 грн.;

-          ЕО-Н9294-003 від 21.10.2009 на загальну суму 2 584,69 грн.;

-          ЕО-Н0019-005 від 19.01.2009 на загальну суму 908,26 грн.,який був отриманий останнім, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача, а також належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: № 17/61 від 20.06.2009, № 3/144 від 20.06.2009, № 17/96 від 03.07.2009, № 3/249 віл 17.07.2009, № 17/132 від 17.07.2009, № 17/232 від 18.09.2009, № 17/279 від 23.10.2009, № 17/412 від 21.01.2010.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 26 070,00 грн., а також відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 877,18 грн., відповідно до видаткових накладних(повернення) № кст739.05.03.2010/500/В/а та № кст740.05.03.2010/500/В/а від 05.03.2010.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором поставки № 388/05/09 від 01.06.2009  та договором про надання послуг № 389/05/09 від 01.06.2009  становить 32 068,32 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження відповідача стосовно того, що відповідачем на виконання умов п. 11.1 договору на адресу позивача були направлені повідомлення про повернення нереалізованого товару, на які позивач не відреагував, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів направлення/отримання позивачем вказаних повідомлень, а саме опису вкладення в цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 32 068,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 388/05/09 від 01.06.2009  та договором про надання послуг № 389/05/09 від 01.06.2009 в сумі 32 068,32 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами,  позивач просить суд стягнути з відповідача  витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 2 060,69 грн. та  3% річних в сумі 785,45 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до умов п.7.1. договору поставки та договору про надання послуг, за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 34 914,46 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості  за поставки № 388/05/09 від 01.06.2009  та договором про надання послуг № 389/05/09 від 01.06.2009 в розмірі 34 914,46 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з іноземного підприємства «Калісто»(01042, м. Київ,                           вул. Чигоріна, 61; код ЄДРПОУ 34756181) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія»(04060, м. Київ, вул. Подвойського, 2, код ЄДРПОУ 35468080) основний борг в сумі 32 068 (тридцять дві тисячі шістдесят вісім) грн. 32 коп.,  індекс інфляції в розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 69 коп., 3 % річних в сумі 785 (сімсот вісімдесят п’ять) грн. 45 коп., державне мито в сумі 349 (триста сорок дев’ять) грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                             Головатюк Л.Д.                                                      

Дата підписання рішення  04.05.2011