Постанова

від 22.04.2011 по справі 2а/0270/1426/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 квітня 2011 р.             Справа № 2а/0270/1426/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: прокурора Теплицького району в інтересах держави в особі Теплицького районного центру зайнятості    

до:   ОСОБА_1  

про: стягнення сум матеріального забезпечення та вартості соціальних послуг наданих безробітному

ВСТАНОВИВ :

Прокурором Теплицького району в інтересах держави в особі Теплицького районного центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заявлено позов до ОСОБА_1 про стягнення сум матеріального забезпечення та вартості соціальних послуг наданих безробітному.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 який перебував на обліку в Теплицькому районному центрі зайнятості, як безробітний з 15.02.2006 року по 09.02.2007 року отримував допомогу по безробіттю.

В серпні 2010 року працівниками центру зайнятості виявлено факт реєстрації громадянина ОСОБА_1 в якості суб’єкта підприємницької діяльності в той час, як він перебував на обліку в службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю. Зазначене є порушенням положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не було дотримано вимог статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а саме не подано до центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, йому була безпідставно нарахована та перерахована допомога по безробіттю за вищевказаний період в сумі 1419,20 грн., яку в добровільному порядку відповідач не відшкодував.

За вказаних обставин, прокурор Теплицького району в інтересах держави в особі Теплицького районного центру зайнятості звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення безпідставно виплачених коштів.

Ухвалою суду від 11.04.2011 року відкрито провадження у справі.

Від представника Теплицького РЦЗ до суду надійшла заява щодо зменшення суми яка підлягає стягненню в зв’язку зі сплатою відповідачем частини суми боргу в розмірі 300 грн. Просив суд справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити змінені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, при цьому зазначив, що позовні вимоги позивача в сумі 1119,20  гривень визнає в повному об'ємі.

Представник прокуратури в судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.  

Враховуючи те, що від обох сторін по справі надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі–КАС) України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 15.02.06 р. подав заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного в якій зазначив, що не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ОСОБА_1 з 15.02.06 р. надано статус безробітного.

Керуючись ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України №307 від 28.04.2010 року, Теплицьким районним центром зайнятості, було призначено відповідачу допомогу по безробіттю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Вінницького обласного центру зайнятості від 06.08.10 р. №10-11/2761 було здійснено SQL запит щодо виявлення осіб, які на день набуття статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у центрі зайнятості, як безробітні, її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріального забезпечення. Позивачем було здійснено запит державному реєстратору щодо дати реєстрації та припинення підприємницької діяльності на осіб, які одночасно перебували на обліку в центрі зайнятості, як безробітні та не припинили підприємницьку діяльність.

Відповідно до отриманої інформації, стало відомо, що відповідач, з 19.02.04 р. по 30.01.08 р. був зареєстрований в ЄДР як суб’єкт підприємництва – фізична особа-підприємець, рішення щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця відсутнє. Відтак, за період перебування на обліку в службі зайнятості та одержання допомоги по безробіттю, відповідач був зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності.

06.09.2010 року позивачем складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №17, яким зафіксовано факт реєстрації ОСОБА_1 суб’єктом підприємницької діяльності та отримання з 15.02.2006 року по 09.02.2007 року допомоги під час перебування його на обліку в центрі зайнятості, як безробітного.

На виконання вимог вказаного вище Закону, Теплицьким районним центром зайнятості прийнято рішення від 06.09.10 р. (наказ №75) про повернення коштів громадянином ОСОБА_1 Наказ про повернення коштів надісланий на адресу відповідача та одержаний ним. Проте, станом на 16.03.11 р. кошти в сум 1419,20 грн. на рахунок центру зайнятості не надійшли. При цьому, 20.04.11 р. відповідачем здійснено часткове погашення суми боргу в розмірі 300 грн.

Задовольняючи позов, суд керувався ч.3 ст.36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” згідно якої сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно зі ст. 39 вказаного Закону, спори, які виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи, що на день розгляду справи відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав, боргу, який підтверджується матеріалами справи, не сплатив, суд дійшов  висновку, що позов є обґрунтованим.

На підставі ст.ст. 112, 136 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті визнання адміністративного позову відповідачем. Дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї –небудь права, свободи чи інтереси.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в зв'язку із визнанням відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом.

В силу пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних  повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ін.код. НОМЕР_1) на користь Теплицького районного центру зайнятості (вул. Незалежності, 41А, смт Теплик, Вінницька область за реквізитами: р/р 37176004000865, код 20097119) кошти в сумі 1119, 20 грн. (одна тисяча сто дев’ятнадцять гривень 20 копійок).

Копію даної постанови направити прокурору та сторонам по справі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:                     Дмитришена Руслана Миколаївна