Постанова

від 23.03.2011 по справі 522/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "23" березня 2011 р.                                                                       № 2-а-522/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

Головуючого судді   Спірідонов МО.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши   у   відкритому   судовому      засіданні   у   приміщенні   Харківського   окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю " Арно"

до                Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про              визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Арно" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в яком у просив суд Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Відповідача за №0001701540/0 та №0001711540/0 від 27.10.2010 р.; стягнути з Відповідача на користь Позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову вказано, що позивачем були надані усі необхідні видаткові накладні та податкові накладні, а тому відсутні будь-які факти порушення податкового законодавства.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на   безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Комінтернівському районі була проведена невиїзна документальна перевірка платника податку на додану вартість ТОВ "АРНО" код ЄДРПОУ 32950944 (код за ЄДРПОУ 32950944) з питань правомірності формування податкового кредиту у березні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Вторснабгруп" (код за ЄДРПОУ 32950944 )та правильності обчислення ПДВ за березень 2010 року.

За результатами вищезазначених документальних невиїзних перевірок було складено акти перевірки від 21.09.2010 р. за №4237/15-409/32950944 та №4236/15-409/32950944 яким було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3. п.7.2. ст., 7, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону УКраїни «Про податок на додану вартість»у частині віднесення до складу податкового кредиту березня 2010 р. сум ПДВ на загальну суму 4994,42 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено ПДВ на суму 4886,42 грн.

Як зазначено  в акті перевірки вказане порушення виникло, в зв'язку з тим, що контрагент позивача - ТОВ «Вторснабгрупп»не задекларувало  податкових зобов'язань від здійснення правочинів з позивачем.

На підставі зазначеного акту перевірки 27.10.2010 р. керівником ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0001701540/0, яким визначено позивачу 7 329,63 грн. податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в тому числі 4886,42 грн. - основний платіж, 2443,21 грн. - штрафні санкції.

Крім того, згідно акту невиїзної перевірки від 21.09.2010 р. за №4236/15-409/32950944 було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3. п.7.2. ст., 7, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у частині віднесення до складу податкового кредиту травня 2010 р. сум ПДВ на загальну суму 2976,90 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено ПДВ на суму 2270,90 грн. Вказане порушення виникло, в зв'язку з тим, що контрагент позивача - ТОВ «Вторснабгрупп»не задекларувало податкових зобов'язань від здійснення правочинів з Позивачем.

На підставі зазначеного акту перевірки 27.10.2010 р. керівником ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001711540/0, яким визначено позивачу 3406,35 грн. податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в тому числі 2270,90 грн. - основний платіж, 1135,45 грн. - штрафні санкції.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та  було укладено угоду № 170109-1  від 17.01.2009 року про поставку пакувальних  матеріалів.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було надано копії первинних документів які підтверджують реальне здійснення господарських операцій на підставі яких ТОВ   «Арно»визначено податковий кредит за березень, травень 2010 по взаємовідносинах з ТОВ «Вторснабгрупп».

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст.  55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть  відповідальність за   своїми   зобов'язаннями   в   межах   цього майна,   крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа  здатна  мати  такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена  лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення  і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та TOB «Вторснабгрупп»на думку відподача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і,  що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ «Вторснабгрупп» не знаходиться за юридичною адресою, а також що ним не задекларувано своїх  податкових зобов'язань від здійснення правочинів з позивачем, то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не знаходження  ТОВ «Вторснабгрупп»за юридичною адресою ,  не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп».

Що стосується посилання відповідача, на факт не за декларування  ТОВ «Вторснабгрупп»своїх  податкових зобов'язань від здійснення правочинів з позивачем, то вказане посилання не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивачем було надано завірені копії уточнених розрахунків податкового зобов’язання з ПДВ ТОВ «Вторснабгрупп»за березень –липень 2010 наданих до ДПІ у Київському райолні м.Харкова в яких останній задекларував свої зобов’язання по взаємовідносинах з позивачем.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп»останній знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем  не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов’язує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та   ТОВ «Вторснабгрупп»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень)  будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за  ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій на підставі яких позивач визначені суми податкового кредиту то висновки відповідача, щодо порушення позивачем положень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97 –ВР є неправомірними, а податкові повідомлення –рішення . №   0001701540/0   від   27   жовтня   2010   року,   № 0001711540/0 від 27 жовтня 2010 року такими що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім цього суд звертає увагу, що листом ДПА України від 29.09.2010 р. N 20289/7/16-1617 визначено, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Судові витрати підлягають стягненню  у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арно" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень  - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати   податкові   повідомлення-рішення   Державної   податкової   інспекції   у Комінтернівському  районі  міста  Харкова  №   0001701540/0   від   27   жовтня   2010   року,   № 0001711540/0 від 27 жовтня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арно", код. 32950944 суму сплачених судових витрат в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено    25 березня 2011 року.

Суддя                                                                                                                                    Спірідонов М.О.