Постанова

від 13.03.2008 по справі 5/590-06 (5/190-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/590-06 (5/190-06)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 березня 2008 р.                                                                                    № 5/590-06 (5/190-06)  

Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши касаційну  скаргу ТОВ "Адамант Трейдінг ЛТД"

на  постановувід 24.09.2007

Харківського апеляційного господарського суду  

у справі господарського суду Сумської області  № 5/590-06

за позовомТОВ "Адамант Трейдінг ЛТД"

доПриватного інженерно - сервісного центру "Кварк"

простягнення 943117,40 грн.

за участю представників:- позивача   

не з'явися

- відповідачаМасіча Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.07.2007 у справі № 5/590-06 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Трейдінг ЛТД" (далі –позивач) до Приватного інженерно-сервісного центру "Кварк" (далі –відповідач) про стягнення 943117,40 грн. збитків, пов'язаних з невиконанням умов договору комісії від 04.04.2005, задоволені.

Рішення мотивовано приписами ст. ст. 526, 628, 639, 1012, 1016, 1018, 1021 Цивільного кодексу України, умовами укладеного між сторонами договору комісії від 04.04.2005, який відповідає вимогам чинного законодавства за формою і змістом та не визнаний у встановленому порядку недійсним, доведеністю і обґрунтованістю позовних вимог.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі скаргою відповідача, погодився з висновками суду першої інстанції щодо дійсності договору комісії і доведеності факту його виконання позивачем і невиконання відповідачем, однак, поставою від 24.09.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Афанасьєва В.В., суддів Демченка В.О., Шевель О.В.) рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про відмову в позові, посилаючись на відсутність доказів фактичного понесення позивачем збитків у заявленому розмірі та непред'явлення ним позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути отримане ним за договором комісії майно.

Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати як таку, що прийнята внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального законодавства, зокрема, статей 202, 203, 525, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, натомість, рішення у справі як законне та обґрунтоване скаржник просить залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, не погоджуючись з її мотивами і доводами, просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2005 між позивачем (комітентом) та відповідачем (комісіонером) укладено договір комісії, за умовами якого комісіонер до 30.05.2005 зобов'язувався за дорученням комітента здійснити для останнього кілька угод від свого імені по продажу товарів згідно з актом їх приймання-передачі за рахунок комітента, за ціною не нижчою, ніж узгоджена сторонами у додатку № 1 до договору, де зазначено найменування товару, його ціна і кількість (пункти 1.1, 1.2 договору), після закінчення терміну виконання доручення (30.05.2005) комісіонер має повернути комітенту не продані (не реалізовані) товари, здійснити з ним остаточний розрахунок та подати звіт (п. 7.3 договору), комісіонер несе відповідальність за будь-які упущення щодо майна, переданого йому на комісію, на випадок розтрати майна, переданого на комісію, чи будь-яких інших упущень щодо товару та у випадку неповернення товару комітенту, оціночна договірна вартість майна, яка застосовується при обрахуванні заподіяних збитків комітенту, складає 200 % від вартості товару, переданого на комісію (п. 9.3 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2005 між сторонами по справі підписаний акт приймання-передачі (додаток № 1 до договору комісії), згідно з яким відповідач прийняв від позивача на комісію товарно-матеріальні цінності на загальну суму 471558,70 грн., однак, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем на його адресу направлена вимога від 25.05.2006 про повернення майна з огляду на відмову від договору.

У відповідь на зазначену вимогу відповідач листом від 29.06.2006 №171 запропонував здійснити повернення грошових коштів в сумі 471558,70 грн. згідно графіку погашення заборгованості з 19.06.2006 по 31.12.2006, втім, кошти у передбачені графіком строки не повернув.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 943117,40 грн. збитків, пов'язаних з невиконанням умов договору комісії від 04.04.2005, які розраховані у відповідності з умовами пункту 9.3 договору і ґрунтуються на приписах норм ст. ст. 224, 225 ч. 5 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір збитків і факт їх понесення в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань не доведений позивачем.

Разом з тим, такий висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає безпідставним і здійсненим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

В порушення умов договору комісії від 04.04.2005, зокрема, щодо встановленого пунктами 2.1"є" та 7.1 договору зобов'язання комісіонера повернути отримані на комісію та не продані (не реалізовані) товари або їх частину у разі неможливості виконання доручення або закінчення терміну дії договору чи наявності вимоги комітента, відповідач отриманий за актом приймання-передачі від 04.04.2005 товар на суму 471558,70 грн. не повернув.

За приписами ч. 1 ст. 224 ГК України та ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків його порушення.

Так, пунктом 9.3 договору сторони визначили, що на випадок розтрати майна, переданого на комісію, чи будь-яких інших упущень щодо товару, та у випадку неповернення товару комітенту, оціночна договірна вартість майна, яка застосовується при обрахуванні заподіяних збитків, складає 200% від вартості товару, переданого на комісію.

Отже, розмір збитків від невиконання відповідачем зобов'язання повернути прийнятий на комісію товар на загальну суму 471558,70 грн. становить 200% його вартості, тобто, 943117,40 грн.

Згідно приписів ст. ст. 1018, 1021 ЦК України  передане комісіонеру від комітента майно є власністю комітента, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Факт отримання майна відповідачем і його неповернення на вимогу позивача встановлений судами попередніх інстанцій і не спростований відповідачем, адже, постанова суду апеляційної інстанції щодо висновку про доведеність цього факту ним не оскаржувалась, крім того, відповідач у відповідь на вимогу позивача повернути товар сам запропонував сплатити його вартість у строки згідно графіка погашення заборгованості в період з 19.06.2006 по 31.12.2006, втім, кошти у передбачені графіком строки не перерахував, таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не зазнав збитків, є хибним з огляду на встановлені цим же судом обставини, доведені матеріалами справи.

Посилання в оскаржуваній постанові на непред'явлення позивачем позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути отримане ним за договором комісії майно колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу і не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, нормами чинного законодавства не передбачено, що позову про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договірних зобов'язань, має передувати позов про зобов'язання їх виконати.

З огляду на викладене, колегія суддів, виходячи з того, що відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність і ґрунтовність позовних вимог.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, натомість, рішення суду першої інстанції, яке прийняте у відповідності з нормами чинного матеріального і процесуального законодавства, підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:       

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 у справі господарського суду Сумської області № 5/590-06 скасувати.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.07.2007 залишити в силі.

Касаційну скаргу ТОВ "Адамант Трейдінг ЛТД" задовольнити.

Головуючий суддя                                                                          К.В.Грейц                                                                  

Судді                                                                                                         С.В.Бакуліна                                                                                                                                                                                  

                                                                                                          О.І.Глос