Рішення

від 06.05.2011 по справі 5015/1223/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.11                                                                                           Справа№ 5015/1223/11

За позовом: Прокурора Радивилівського району м. Львова в інтересах держави в особі Державного підприємства  “Радивилівський комбінат хлібопродуктів ”, м. Радивилів, Рівненська область

до відповідача:  Приватного підприємства “Захід Груп і К”, м. Львів

про  стягнення 140 719,17 грн.

                                                                                          Суддя  Кітаєва С.Б.

                                                                                         При секретарі Cтасів І.І.

Представники:

від прокуратури: Яворський Я.Т.- прокурор

від позивача:  ОСОБА_1 –представник ( довіреність № 31/юр. від 31.05.10 р)

від відповідача : не з”явився

        Зміст ст.ст.20,22 ГПК України  прокурору та представнику позивача роз‘яснено. Заяви про відвід судді не надходили.

   Суть спору:  Позов заявлено  Прокурором Радивилівського району Рівненської області в інтересах держави в особі: позивача,  Державного підприємства “Радивилівський комбінат хлібопродуктів”,м. Радивилів, Рівненська область   до Приватного підприємства “Захід Груп і К”, м. Львів про стягнення 140 719,17 грн.

Ухвалою суду від 11.03.11р. порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 13.04.2011р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в зазначеній ухвалі. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про отримання сторонами ухвали про порушення провадження у справі.

В канцелярію суду 08.04.11р. за вих. № 12/юр від 05.04.11р. від позивача надійшло доповнення до позовної заяви.

Прокурор та представник позивача в судове засідання з”явились. Вимоги по справі виконано частково.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, письмового відзиву, витребовуваних документів не подав, причини неяви суду не повідомив.  

За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 13.04.11р. розгляд справи відкладався на 28.04.11р.

21.04.11р. в канцелярію суду за № 14 від 19.04.11р. поступило уточнення позовних вимог з додатками від позивача. Відповідно до даного уточнення  сума позову складає 146 231,20 грн., а саме: 134 400,00 грн. основного боргу, 7 427,43 грн. - пені, 4 385,77 грн. - інфляційних.  

В судове засідання 28.04.11р. прокурор та позивач з”явились. Позовні вимоги відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач підтримав.

Однак, станом на час розгляду справи не подано ні прокуратурою, ні позивачем в порядку ст.. 20 Закону України “Про державну реєстрацію фізичних та юридичних осіб –підприємців”відомостей, які містять Єдиний державний реєстр про Приватне підприємство”Захід Груп і К”.

 Відповідач повторно явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, письмового відзиву, витребовуваних документів не подав, причини неявки суду не повідомив.  

Ухвалою суду від 28.04.11р. з підстав наведених в ухвалі розгляд справи відкладався на 06.05.11р.

Прокуратура та позивач явку повноважних представників в судове засідання 06.05.11р.  забезпечили.

Прокурором подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог від 04.05.11р. за вих..61-833-042-11,  згідно якої  просить стягнути з відповідача  на користь позивача 146 231,20 грн., а саме: 134 400,00 грн. основного боргу, 7 427,43 грн. - пені, 4 385,77 грн. - інфляційних.   Подану заяву прокурор та представник позивача підтримують в повному обсязі та просять задоволити.  

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та витребовуваних документів ( в тому числі, доказів погашення боргу) не подав.   

Із поданої копії Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) за № 03/01-1294 від 20.04.11р.  судом встановлено, що відповідач по справі, Приватне підприємство  «ЗахідГруп і К», включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа, ідентифікаційний код якої 36873041, місцезнаходженням відповідача за даними ЄДР є адреса : 79022,Львівська область, місто Львів, Залізничний район, вул. Виговського, б.11, кв.20 тобто адреса, яка вказана прокурором та позивачем у позовній заяві і на яку господарським судом Львівської області надсилались відповідачу ухвали по справі № 5015/1223/11.

Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов»язує сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої відповідальності покладаються на цю юридичну особу.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином і своєчасно повідомлявся судом про дату судового засідання по справі, час і місце його проведення.

   Оскільки відзиву на позов та витребовуваних документів відповідач суду не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, то справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України,  за наявними у справі матеріалами по Заяві про уточнення та збільшення позовних вимог за № 61-833-вих-11 від 04.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України за Заявою про уточнення та збільшення  позовних вимог за вх.  №  61-833-вих-11 від 04.05.2011  року, суд  встановив наступне:

Судом встановлено :

23 лютого 2010 року між Державним підприємством «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»(Позивачем у справі), в особі директора Железняка Віктора Миколайовича, діючого на підставі Статуту та Приватним підприємством «Захід Груп і К»(відповідачем у справі), в особі директора Опир Олега Ярославовича, діючого на підставі Статуту був укладений договір за № 53 про постачання товару, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов»язувався поставляти, а Покупець зобов»язувався  прийняти і своєчасно оплатити товар –продукцію комбінату в кількості і асортименті, згідно заявки, погодженої сторонами.

Сторонами узгоджено, що поставка товару здійснюється в кількості та терміни, що додатково узгоджуються сторонами. (п.2.1.).

Обов»язки постачальника і покупця по поставці-прийманні  товару виникають тільки на основі взаємопогодженого замовлення. (п.2.2.). В замовленні обумовлюється асортимент, кількість товару, його ціна, термін доставки.  (п.2.3.).

Ціна на товар,  вказаний в накладній, відповідає ціні на момент відвантаження (п. 2.4.).

Відповідно до п. 2.5. доставка  товару здійснюється  транспортом покупця, при домовленості можлива доставка транспортом постачальника за рахунок покупця.   

Після підписання обома сторонами накладної про приймання-передачу товару претензії щодо кількості товару виключаються. Претензії по якості товару приймаються постачальником протягом семи календарних днів з моменту отримання товару покупцем за наявності акту приймання, складеного за участю представника постачальника (п.2.8.).

Сторонами домовлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних. Постачальник несе  всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту передачі товару покупцю. (п.2.9).     

Згідно з п. 3.1. договору покупець зобов»язується оплачувати вартість товару по факту отримання товару шляхом внесення відповідної суми коштів на банківський рахунок постачальника .

Датою оплати за товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок постачальника або в касу постачальника (п.3.3.).   

У разі  прострочення оплати товару постачальник має право вимагати від покупця оплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції у встановленому Держкомстатистики розмірі, що нараховується на прострочену суму за кожен день прострочки (п. 3.5.).

У випадку порушення строків розрахунку згідно п.3.1.покупець сплачує постачальнику пеню  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу (п. 4.2.).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє 31.12.2010р. але в будь-якому випадку до моменту повного і належного його виконання. (п. 7.1.)      

Поставка товару здійснювалась відповідно до видаткових накладних:  РН-72800014 від 28.07.10 р. на суму 33 000,00 грн.; РН-11100005 від 10.11.10 р. на суму 55 000,00 грн.; РН –11100009 від 12.11.10 на суму 59 400,00 грн., РН-11180019 від 18.11.10 р. на суму 55 000,00 грн.; РН-12-08018 від 18.12.10 р. на суму 55 009,00 грн.; .

Претензій щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару відповідачем позивачу не заявлено. Загальна сума поставленого і прийнятого відповідачем  товару фактично  становить  257 409,00 грн.(у позовній заяві помилково вказано 257400,00грн).

   До звернення Прокурора з даним позовом до суду відповідачем частково було здійснено оплату отриманого товару, а саме на суму 123 000,00 грн., що підтверджується прихідними касовими ордерами, а саме: за № 1752 від 04.08.10р. на суму 29 160,00 грн., за № 2993 від 15.11.10р. на суму 20 000,00 грн., за № 3026 від 18.11.10р. на суму 20 000,00грн., за № 3088 від 24.11.10р. на суму 20 000,00 грн., за № 3179 від 06.12.10р. на суму 30 000,00 грн., за № 54 від 14.01.11р. на суму 3000,00 грн. ( в загальному на суму 122160,00 грн) та зараховано залишок коштів в сумі 840,00 грн від попередньої оплати. (122160,00 грн +840,00 грн=123000,00 грн).

Станом на  момент подання даного позову до суду сума боргу  становила 134 409,00 грн. (257 409,00 грн. –123 000,00= 134 409,00 грн. ) . Прокурором  заявлено вимогу про стягнення 134400,00 грн. основного боргу. У встановленому ст.22 ГПК порядку   прокурор  в процесі розгляду справи ( в т.ч. і у заяві №61-833-вих-11 від 04.05.2011р, яка розглядається) не уточнював ( не збільшував) суму, по вимозі про стягнення основного боргу;  настоює на стягненні 134400,00 грн .   

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета  позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони, але не зміни таких  на власний розсуд. Відповідно, вимога про стягнення основного боргу розглядається судом в межах заявленої прокурором суми -134400,00 грн.

Як підтверджується наявними у справі документами, позивачем за вих. № 1/юр. від 18.01.11р. була надіслана відповідачу  вимога про оплату поставленої продукції; у зазначеній вимозі позивач вимагав провести з ним розрахунок за поставлену продукцію не пізніше семи днів. Вимога відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.    

Крім стягнення основного боргу в сумі 134400,00 грн позивач просить стягнути з відповідача 4 385,77 грн.- інфляційних втрат  відповідно до ст.625 ЦК України та п. 3.5. договору № 53 від 23.02.10р. та 7 427,43 грн. - пені , відповідно до п. 4.2. договору.

    При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ЦК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються , якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання  (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у  зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, що вбачається з матеріалів справи, підтверджується Позивачем і не спростовано належними та допустимими доказами самим Відповідачем, своїх зобов”язань за Договором   не виконав, розрахунків з Позивачем у строки, встановлені договором,  не провів.

Враховуючи наведене, докази по справі, суд прийшов до висновку про підставність та доведеність вимог Прокурора про стягнення 134 400,00 грн. боргу за  договором  № 53 про постачання товару від 23.02.2010р.

Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб”єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами , зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до ст.29 ГПК України  прокурор, який бере участь у справі, несе обов”язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Якщо інтереси держави уособлюються позивачем ( як в даній справі) , прокурор має права позивача. В результаті розгляду справи  за позовом Прокурора Радивилівського району Рівненської області суд дійшов висновку, що порушення прав позивача відповідачем має місце на момент подання до господарського суду позовної заяви.

У відповідності до п.4 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач  належних і допустимих доказів погашення боргу не подав.

Заявлена вимога Прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача 134 400,00 грн. основного боргу , підлягає задоволенню.

        Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).        

        Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Відповідно до ст.625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекса інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 3.5. договору позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі  4 385,77 грн. Інфляційні підлягають до стягнення  в заявленій  сумі,  а саме 4 385,77 грн.        

Відповідно до п. 4.2. договору за № 53 від 23.02.10р. позивачем нарахована пеня в сумі  7 427,43 грн., яка підлягає стягненню, оскільки заявлена та розрахована  відповідно до вимог ст.549 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань..

За наведених обставин, позивачем відповідно до вимог п.п. 3.5., 4.2. договору та ст.ст. 549, 550, 611, 625 ЦК України обґрунтовано заявлено до стягнення 7 427,43 грн. пені та  4385,77 грн. –інфляційних втрат.  

         Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не  мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

      Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б  спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги.

     Позов відповідно до заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 04.05.11р. за вх.61-833-вих-11  підлягає до задоволення повністю.  

     Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача: стягненню в доход державного бюджету України підлягає державне мито в сумі 1462,13 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1,2,22,29,32,33,34,43,49,75,82,84,85, 116  ГПК України,  суд,-       

        в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги прокурора відповідно до Заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 04.05.11р. за вх.61-833-вих-11  задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Захід Груп і К »(79022, Львівська область, м. Львів, Залізничний район, вул. Виговського, буд. 11, квартира 20, код ЄДРПОУ 36873041):

а) на користь Державного підприємства “Радивилівський комбінат хлібопродуктів”  (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Волковенка,11, код ЄДРПОУ 00955791)  134 400,00 грн. боргу, 7 427,43 грн. - пені,  4 385,77 грн. - інфляційних втрат.

б) в доход державного бюджету України 1462,13 грн держмита та  236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 06.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину прийнятого по справі рішення. Повний текс виготовлено 11.05.2011року.

Суддя