Рішення

від 14.04.2011 по справі 18/470/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/470/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2011                                                                                                 Справа № 18/470/11

за позовом Приватного підприємства "Пневмотехніка - Квант", 36034, м. Полтава,                     вул. В-Тирнівська, 37/1, к. 24

до  Колективного підприємства "Промтехкомплект", 36000, м. Полтава, вул. Чумака, 8

про стягнення 290 500,00 грн.

Суддя  Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Савченко Л.А. (дивись протокол судового засідання);

від відповідача:  не з'явилися.

Суть спору : розглядається позовна зава Приватного підприємства "Пневмотехніка - Квант",               м. Полтава про стягнення з Колективного підприємства "Промтехкомплект", м. Полтава                               290 500,00 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (клапан запорний сигнальний - 100) на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 2 від 30.08.2010 р., в тому числі : 290 000,00 грн. сума основного боргу та 500,00 грн. штрафу.

Відповідач надіслав на адресу суду клопотання вх. № 4617д від 15.03.2011 р. про розгляд справи за відсутності його представника. Дане клопотання задоволено судом. Крім того, у клопотанні відповідач зазначає, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду виконав не у повному обсязі. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши  матеріали  справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані документальні докази,

встановив:

30.08.2010 р. між Приватним підприємством "Пневмотехніка - Квант" (постачальник) та Колективним підприємством "Промтехкомплект" (покупець) було укладено договір поставки № 2 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю товар (клапан запорний сигнальний - 100) у кількості 19 шт. на загальну суму 290 000,00 грн., а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- ціна одиниці товару становить 17 400,00 грн.. Загальна сума договору складає 290 000,00 грн. (п. 2.1 та 2.3 Договору);

-          покупець зобов'язаний провести розрахунки за отриманий товар в двомісячний термін відповідно до умов розділу 6 цього договору (п. 5.2.2 Договору);

- покупець зобов'язаний сплатити постачальнику за поставлений товар (за кожну окрему партію товару) згідно зі специфікацією, за рахунком-фактурою, тощо, не пізніше 60 календарних днів з дати отримання товару у власність (п. 6.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 290 000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією накладної № 2 від 30.08.2010 р., яка підписана сторонами (а.с. 16).

Факт отримання товару представником відповідача Колодієм Валентином Петровичем підтверджується (крім наявної у справі копії накладної), довіреністю на отримання товароматеріальних цінностей № 15/08 від 30.08.2010 р. (а.с. 17).

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату за отриманий товар.

З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивач направив відповідачу претензію № 1 від 10.11.2010 р. з вимогою погасити основну заборгованість по даному договору  в сумі 290 000,00 грн. та штраф в розмірі 500,00 грн. (а.с. 19-20). У відповіді на претензію № 1/11 від 14.11.2010 р. відповідач зазначив, що свою заборгованість в сумі 290 500,00 грн. визнає у повному обсязі, але враховуючи економічну ситуацію на підприємстві, відповідач не має можливості провести розрахунки за отриманий товар в обумовлені договором строки (а.с. 21).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору, щодо оплати отриманого ним товару не виконав, і заборгованість останнього складає 290 000,00 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, про стягнення з відповідача 290 500,00 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар, в тому числі :                      290 000,00 грн. сума основного боргу та 500,00 грн. штрафу.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки на суму 290 000,00 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 290 000,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.5 Договору, зокрема, передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, постачальник має право стягнути неустойку у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн..

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500,00 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 8  Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від  21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) та ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Промтехкомплект" (36000, м. Полтава, вул. Чумака, 8),  код ЄДРПОУ 22532186, р/р 26008323608001 в КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401 на користь Приватного підприємства "Пневмотехніка - Квант" (36034, м. Полтава, вул. В-Тирнівська, 37/1, к. 24), код ЄДРПОУ 37237731, р/р 2600000013001837 в АО  "Сбербанк России" м. Полтава, МФО 320627 - 290 000,00 грн. основної заборгованості, 500,00 грн. штрафних санкцій, 2 905,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ                                                                                                         О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.