Рішення

від 10.05.2011 по справі 2/5007/26/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/5007/26/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" травня 2011 р.                                                     Справа № 2/5007/26/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача Матвійчук Л.В. (довіреність від 10.05.11), Сухомлин І.П. (директор)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

За позовом  Колективного підприємства "Культурно-виставочний центр "Будинок художника" Житомирської обласної організації спілки художників України (м. Житомир)

До  Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (м.Житомир)

про стягнення 6 032,63 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з ТОВ "Українська промислова компанія "Крок" 6032,63грн., з яких: 1800,01грн. боргу за комунальні послуги, 4232,62грн. штрафні санкції.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2010 року між Колективним підприємством "Культурно-виставочний центр "Будинок художника" Житомирської обласної організації спілки художників України (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (наймач) був укладений договір №51 найму нежитлового приміщення.

15.04.10 наймодавець (позивач) передав, а наймач (відповідач) прийняв в тимчасове користування приміщення площею 96,00 м.кв. за адресою: м.Житомир, вул.Театральна,8 (а.с.11).

У пункті 1.5 договору, сторони передбачили, що плата за найм приміщення складає 7968,38грн. за місяць. При цьому, комунальні послуги на опалення, водопостачання та освітлення по діючим тарифам сплачуються окремо.

За актом  здачі-приймання від 05.01.11 відповідач повернув позивачу орендоване приміщення.

За п.3.1 договору, плата по найму за поточний місяць сплачується наймачем в термін вказаний в рахунку від наймодавця, в першій декаді місяця.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

10.12.10 та 05.01.11 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури №СФ-0000340 на суму 8706,29грн. зі встановленим терміном його оплати до 15.12.10, №СФ-0000001 на суму 2347,32грн. зі встановленим терміном його оплати до 10.01.11 (а.с.17-18). Зазначені рахунки містять вимогу на сплату як за найм приміщення так і за надані комунальні послуги.  

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем провів частково, лише за найм приміщення, тому на день звернення з позовом до суду  сума боргу  становить  1800,01 грн. за надані комунальні послуги.

20.01.11р. позивач надіслав відповідачу письмову вимогу за № 5 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 15).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 759 ЦК України, за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1800,01грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань, позивач на підставі  п.3.3  договору просить стягнути з відповідача 4232,62 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

За п.3.3 договору, у разі затримки грошових надходжень на рахунок наймодавця по цьому договору наймач сплачує штраф в розмірі 1% за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З викладеного господарський суд робить висновок, що неустойка, яка визначена в пункті 3.3 договору фактично є пенею, оскільки договором передбачено стягнення 1% за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня”.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України ( 436-15 ) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного позивач набув право отримати а відповідач обов'язок сплатити пеню за період шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем наданий розрахунок пені за період з 16.12.10 по 01.02.11 . У вказаний період облікова ставка НБУ становила 7,75%. Подвійна облікова ставка –15.5%. Отже розмір пені за кожний день прострочення не може перевищувати 0,04246%. (15,5 / 365 днів = 0,04246).

Звідси розмір пені обрахований за допомогою комп'ютерної програми "Законодавство" становить 178,22грн., з яких:

- 158,98грн. на суму 8706,29грн. за період з 16.12.10 по 28.01.11;

- 16,95грн. на суму 2347,32грн. за період з 11.01.11 по 28.01.11;

-  0,94грн. на суму 737,91грн. за період з 29.01.11 по 01.02.11;

- 1,35грн. на суму 1062,10 за період з 29.01.11 по 01.02.11.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у  судове засідання не з'явився.

Враховуючи  викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 1978,23грн., з яких: 1800,01грн. боргу, 178,22грн. пені. В решті позову слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (м.Житомир, вул.Героїв Пожежних,122; код 33309435) на користь Колективного підприємства "Культурно-виставочний центр "Будинок художника" Житомирської обласної організації спілки художників України (10014,м. Житомир, вул.Театральна,8; код 24698979) - 1800,01грн. боргу, 178,22грн. пені, 33,45грн. витрат на оплату державного мита, 77,39грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                     Тимошенко О.М.  

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу

3-відповідачу (рек. з повідомленням)