Рішення

від 05.05.2011 по справі 5016/943/2011(17/50)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5016/943/2011(17/50)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" травня 2011 р.                                           Справа №  5016/943/2011(17/50)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,   

при  секретарі  Кондратова  О.В.

з участю представників сторін:

від позивача –представник не з‘явився,

від  відповідача –представник не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/943/2011(17/50)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільного підприємства  «Кристал», 36014, м. Полтава, вул. Червонофлотська,29;

   Відповідача:Суб‘єкта підприємницької діяльності приватного підприємства «Арго-Трейд», 54037, м.Миколаїв, пров. Супутників,5

 про:стягнення заборгованості у розмірі 577 619,61 грн..,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільного підприємства  «Кристал»звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Суб‘єкта підприємницької діяльності приватного підприємства «Арго-Трейд»про стягнення заборгованості  за договором генеральної  дистриб'юції та спільної діяльності № 2504/3 від 02.02.2009 р. в загальній сумі 577619,61 грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечує,а також надав докази часткового погашення заборгованості.

Позивачем було подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно до моменту прийняття рішення. Дане клопотання не підлягає задоволенню,оскільки  відповідно до п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи подання заяви про забезпечення позову в процесуальному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, при розгляді такої заяви суд застосовує норми зазначеного кодексу, в тому числі норми ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Таким чином, заявник має обгрунтувати належними доказами наявність підстав для забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776).

Позивачем не надано доказів наявності даних обставин.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.   

В судовому засіданні оголошувалась перерва на 05.05.2011р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

Між ТОВ БП «Кристал»(далі-позивач) та ПП «Арго-Трейд»(далі- відповідач) 02 лютого 2009р. було укладено генеральний договір дистриб‘юції та спільної діяльності № 2504/3, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними ( а.с.4).

Згідно п.10.3  спірного договору –відповідач повинен оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту оплати товару. Але відповідач здійснив тільки часткову оплату за отриманий товар в сумі 26674,88 грн., в результаті чого сума основного боргу складає 506390,40 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині сплати суми основного боргу у зв'язку з частковим погашенням заборгованості в сумі 15158,27 грн. Судом було перевірено правильність нарахування заборгованості відповідачу (а.с.4), за розрахунком суду сума боргу складає 506 059,22 грн., а з врахуванням наданих платіжних доручень на загальну суму 15 158,27 грн. сума основного боргу  становить  490 900,95 грн.,яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Крім того, за  несвоєчасність виконання грошового зобов'язання ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Внаслідок невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором генеральної  дистриб'юції та спільної діяльності № 2504/3 від 02.02.2009 р., позивачем було нараховано відповідачу   3% річних у розмірі 5278,27 грн.,  пеню  за період прострочення виконання обов‘язку по оплаті товару на загальну суму  65950,94 грн.

          Судом також перевірено правильність нарахування сум  3 % річних, пені за допомогою програми «Законодавство»версія 2.8.1; сума пені становить 25487,88 грн., яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача.

Таким чином, після здійсненого судом перерахунку, заборгованість відповідача за договором генеральної  дистриб'юції та спільної діяльності № 2504/3 від 02.02.2009 р. складає суму у розмірі 521 667, 10 грн., з яких  490 900,95 грн. –сума основного боргу, 5278,27 грн.-3% річних, 25 487,88 грн. -сума пені.

          Несплатою 521 667,10 грн. відповідач порушує права позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). За вказаними законами зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що  уточненні позовні вимоги  ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені,  відповідачем не заперечені, тому підлягають задоволенню частково.

         Керуючись ст. ст. 49,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

1.          Уточненні позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Арго-Трейд»(54037, м. Миколаїв, пров.Супутників,5,код 34772716 )   490 900,95 грн. (чотириста дев‘яносто тисяч дев‘ятсот грн. 95 коп.) основного боргу, 5278,27 грн. (п‘ять тисяч двісті сімдесят вісім грн. 27 коп.)-3% річних, 25 487,88 грн. (двадцять п‘ять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 88 коп. ) -суму пені,  5216,67 грн. (п‘ять тисяч двісті шістнадцять грн. 67 коп.) держмита та 213,13 грн. (двісті тринадцять грн. 13 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство «Кристал»(36014, м. Полтава, вул.Червонофлотська,29,код 13944286)

        3.   В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

      Оформлене відповідно до статті 84  ГПК України, рішення підписано 10.05.2011 року.

   Суддя                                                        С.М.Коваль