Рішення

від 29.04.2011 по справі 20/17-582-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/17-582-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2011 р.Справа  № 20/17-582-2011

За позовом: Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс"

до відповідача: Приватного підприємства "Ространсюг"

про стягнення 41 668,75 грн.

                                                                                                                   Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Ространсюг", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по щомісячним лізинговим платежам в сумі 35 711,35 грн., 3% річних – 835,63 грн., інфляційні втрати – 2 117,03 грн., пеню –3 004,74 грн., а разом 41 668,75 грн., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 30.01.2009 року між ЗАТ "Єврофінанс" (Лізингодавець) та ПП "Ространсюг" (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № LА09000012, строком на 48 місяців, згідно якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв предмет лізингу –транспортний засіб „JАС НFС 1020К”, вартістю 66 788,01 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 02.02.2009 року. У додатку № 4 до договору фінансового лізингу сторони затвердили графік погашення фінансового лізингу.

Згодом, додатковою угодою від 01.09.2009 року сторони внесли зміни до договору фінансового лізингу № LА09000012, зокрема, погодили новий розмір щомісячних лізингових платежів без ПДВ, а також затвердили та підписали додаток № 4 до договору фінансового лізингу у новій редакції від 01.09.2009 року.

У  зв'язку  із  систематичними  порушеннями  зобов'язань  по  сплаті  лізингових  платежів відповідачем та його наявною заборгованістю позивач відмовився від укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № LА09000012, надіславши на адресу                   ПП "Ространсюг" повідомлення № 10/09-56 від 20.09.2010 року про односторонню відмову від договору. Вказане повідомлення було отримано відповідачем 13.10.2010 року, що підтверджується доданим повідомленням про вручення поштового відправлення, у зв'язку з чим договір фінансового № LА09000012 від 30.01.2009 року є розірваним з 13.10.2010 року.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті щомісячних лізингових платежів, за ним виникла заборгованість у розмірі 35 711,35 грн., а саме: 2 727,17 грн. –згідно рахунку-фактури СФ-0004441 від 29.05.2009р., 3 111,80 грн. – згідно рахунків-фактур СФ-011142, СФ-011143 від 25.12.2009р., 3 111,80 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0000668, СФ-0000669 від 25.01.2010р., 3 189,49 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0001512, СФ-0001513 від 25.02.2010р., 3 324,20 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0002404, СФ-0002405 від 25.03.2010р., 134,71 грн. –згідно рахунку-фактури СФ-0002569 від 26.03.2010р., 3 324,20 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0003239, СФ-0003240 від 23.04.2010р., 3 324,20 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0004055, СФ-0004056 від 25.05.2010р., 3 340,90 грн. – згідно рахунків-фактур СФ-0004865, СФ-0004866 від 25.06.2010р., 3 363,16 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0005717, СФ-0005718 від 23.07.2010р.; 3 379,86 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0006600, СФ-0006601 від 25.08.2010р., 3 379,86 грн. –згідно рахунків-фактур СФ-0007334, СФ-0007335 від 24.09.2010р.

Про стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також нарахованої в порядку, передбаченому договором, пені й звернулося Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" із вказаним позовом до суду.

У судове засідання 29.04.2011 року представник позивача, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, не з'явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою „адресат вибув”, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Аналізуючи позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, 30.01.2009 між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Ространсюг" (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № LА09000012, строком на 48 місяців, згідно якого Лізингодавець зобов'язується надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу –транспортний засіб „JАС НFС 1020К Promtovarny Furgon”, вартістю                 66 788,01 грн., на умовах цього договору.

Умови договору, а саме: специфікація предмета лізингу, загальні умови договору фінансового лізингу, визначення нормального зносу, графік платежів, а також загальні умови страхування були визначені сторонами у додатках №№ 1-5 до договору, які є його невід'ємними частинами.

На виконання умов укладеного договору фінансового лізингу 02.02.2009 року позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу –транспортний засіб „JАС НFС 1020К”, реєстраційний номер АА0384НМ, що підтверджується Актом приймання-передачі предмета лізингу (а.с.16).

У пункті 3 договору фінансового лізингу сторони встановили, що всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні з урахуванням умов, вказаних у цьому договорі та додатку № 2 до договору. Всі платежі можуть бути змінені Лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та додатку № 2. У разі зміни облікової ставки НБУ згідно п.п. 3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість” розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем.

У пункті 3.4. договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів з ПДВ: відшкодування вартості предмета лізингу –1391,41 грн., банківські відсотки та комісія –1559,97 грн.

Відповідно до п. 8.2. додатку № 2 до договору фінансового лізингу відповідач зобов'язався сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі протягом 5 (п'яти) днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Лізингодавця. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу.

Додатковою угодою від 01.09.2009 року (а.с.14) сторони внесли зміни до договору фінансового лізингу № LА09000012 від 30.01.2009 року, зокрема, погодили розмір щомісячних лізингових платежів без ПДВ: відшкодування вартості предмета лізингу –1391,41 грн., банківські відсотки та комісія –1623,82 грн.

Також, вказаною додатковою угодою сторони затвердили та підписали додаток № 4 до  договору фінансового лізингу (графік лізингових платежів) у новій редакції від 01.09.2009 року в якому визначили, що:

1) не є об'єктом оподаткування операції нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого такого договору фінансового лізингу;

2) розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути нарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем;

3) у разі зміни облікової ставки НБУ розмір ПДВ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується з  положеннями  ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного        виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості            (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Між тим, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, за період з травня 2009 року по вересень 2010 року Приватне підприємство "Ространсюг" несвоєчасно, не в повному обсязі та взагалі не сплачувало лізингові платежі згідно умов укладеного договору фінансового лізингу та додаткової угоди до нього, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 35 711,35 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10  Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Так, згідно до п. 10.1. додатку № 2 до договору фінансового лізингу Лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію договору фінансового лізингу, зокрема у випадку, якщо Лізингоодержувач порушує будь-яке з зобов'язань, покладене на нього у відповідності до положень договору, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 днів після направлення відповідної претензії Лізингодавцем у письмовому вигляді.

Відповідно до п. 10.2. додатку № 2 до договору фінансового лізингу, яка цілком кореспондується зі ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", Лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (п.10.2. додатку № 2 до договору).

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Враховуючи порушення ПП "Ространсюг" своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів, позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про односторонню відмову від договору фінансового лізингу № LА09000012 від 30.01.2009 року (а.с.18), яке було отримано відповідачем 13.10.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.71).

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, договір фінансового лізингу № LА09000012 від 30.01.2009 року є розірваним з 13.10.2009 року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Ространсюг" заборгованості по щомісячним лізинговим платежам по вересень 2010 року включно (до моменту розірвання договору) в сумі 35 711,35 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції в розмірі 835,63 грн. та 2 117,03 грн. відповідно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, у пункті 8.8. додатку № 2 до договору фінансового лізингу № LА09000012 від 30.01.2009 року сторони погодили, що у разі прострочення сплати платежів за договором Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що лізингоодержувач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, суд, перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вказаним нормам чинного законодавства, вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені в сумі 3 004,74 грн. також підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі                416,69 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ространсюг" (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, 5А, кв. 61, код ЄДРПОУ 36120547) на користь Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (04050, м. Київ,          вул. Мельникова, 81, корп. 20, офіс 315, код ЄДРПОУ 30726921) 35 711 /тридцять п'ять тисяч сімсот одинадцять/ грн. 35 коп. заборгованості по лізинговим платежам, 835 /вісімсот тридцять п'ять/ грн. 63 коп., 2 117 /дві тисячі сто сімнадцять/ грн. 03 коп. інфляційних втрат, 3 004 /три тисячі чотири/ грн. 74 коп. пені, 416 /чотириста шістнадцять/ грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                      Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 04.05.2011р.