Постанова

від 20.04.2011 по справі 8/65-1286

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/65-1286

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

20.04.11                                                                                           Справа  № 8/65-1286

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Юркевич М.В., Кузь В. Л., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні матеріали і конструкції»(м. Бережани)  

на рішення Господарського суду Тернопільської області

від 14.02.2011 р. у справі № 8/65-1286

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні матеріали і конструкції»(м. Бережани)

до відповідача: Малого приватного підприємства «Фенікс»(м. Бережани)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гавдида Галина Теодозіїна (м. Бережани)

про розірвання договору оренди, звільнення орендованого приміщення та стягнення заборгованості в загальній сумі 42 842,33 коп., з якої: 42 000 грн. –заборгованість по орендній платі; 673,20 грн. –пеня та 169,13 грн. –3% річних.

за участю представників за первісним позовом:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Зелінський Л.Р.;

від третьої особи: не з'явився

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Відповідача ознайомлений.

20.04.2011 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Скаржника у справі про розгляд справи без його участі.

Рішенням від 14.02.2011р. у справі №8/65-1286 Господарського суду Тернопільської області (суддя Гирила І.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні матеріали і конструкції»(м. Бережани) до Малого приватного підприємства «Фенікс» (м. Бережани) про розірвання договору оренди, звільнення орендованого приміщення та стягнення заборгованості в загальній сумі 42 842,33 коп., з якої: 42 000 грн. –заборгованість по орендній платі; 673,20 грн. –пеня та 169,13 грн. –3% річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 104), припинене провадження у справі в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2010р., що знаходиться в м. Бережани, вул. Тернопільська,12А, загальною площею 400 кв.м, на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України та відмовлено у задоволенні інших позовних вимог .

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ТзОВ «Будівельні матеріали і конструкції»подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Тернопільської області скасувати, з огляду на наступне:

- місцевий господарський суд безпідставно не бере до уваги тієї обставини, що правочин вважається укладеним, якщо він визнається сторонами спору чи сторонами договору;

- відповідно до ст. 201 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з нормою ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до припису п.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому, згідно п.2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу ст. 203 ЦК України, правочин, яким за змістом ч.2 ст. 202 ЦК України є також двосторонній договір, має вчинятися у формі встановленій законом.

За змістом п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом (ч.1 ст. 210 ЦК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п.6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до припису ст. 793 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Зі змісту частини 3 статті 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, згідно з частиною 1 статті 210 ЦК України такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Разом з тим, підставою позовних вимог у даній справі Позивач визначив договір оренди, від 01.04.2010 року.

При цьому, як було вірно встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, сторони у справі не здійснили нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди від 01.04.2010р.

За таких обставин, Господарський суд Тернопільської області прийшов до вірного висновку про те, що договір оренди, розірвання якого є предметом спору у даній справі, є неукладеним, а отже і не створює прав та обов'язків для сторін. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Також, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає про те, що не можна розірвати договір який є за своєю правовою природою таким, що неукладений.

З огляду на вищенаведене безпідставною є й вимога про стягнення з Відповідача у справі коштів у розмір 42 842,33 коп., з якої: 42 000 грн. –заборгованість по орендній платі; 673,20 грн. –пеня та 169,13 грн. –3% річних, оскільки вони також були обраховані відповідно до вимог договору оренди від 01.04.2010 року, підписаного сторонами у справі.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Рішення від 14.02.2011р. у справі №8/65-1286 Господарського суду Тернопільської області залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                            Желік М.Б.

                              суддя                                                            Кузь В.Л.

                              суддя                                                            Юркевич М.В.