Постанова

від 20.04.2011 по справі 31/201-2010

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/201-2010

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

20.04.11                                                                                           Справа  № 31/201-2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Юркевич М.В., Кузь В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»(м. Львів)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 31.01.2011р. у справі № 31/201-2010

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі центральної філії ПАТ «Кредобанк»(м. Львів)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»(м. Львів)

про стягнення 39778,10грн

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Якимішин М.З.;

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Відповідача ознайомлений.

20.04.2011 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду було надійшло клопотання Скаржника у справі про розгляд справи без його участі.

Рішенням від 31.01.2011р. у справі №31/201-2010 Господарського суду Львівської області (суддя Артимович В.М.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі центральної філії ПАТ «Кредобанк»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»(м. Львів) про стягнення 39778,10грн.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- при поданні позовної заяви, позивачем зазначено невірне місцезнаходження відповідача, а саме: м. Львів, пр. Чорновола, 17, хоча Скаржник у справі з грудня 2006 року зареєстрований та знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16, у зв'язку з чим він був позбавлений права на захист в суді, що, в свою чергу, призвело до прийняття судом неправильного рішення по суті;

- причини стягнення достроково іншої суми кредиту, час оплати якої ще не настав, суддею у оскаржуваному рішенні не вказані та не підтверджено будь-якими доказами;

- рішенням суду від 31.01.2011 року, суддя вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 39778,10 грн, однак станом на 31.01.2011 року, день винесення Рішення, залишок по кредиту становив 7350,00 грн., який, відповідно до порядку повернення кредиту, затвердженого у Розділі 5 Кредитного договору №110 від 26.04.2006 року, складається із сум, строк повернення яких ще не настав;

- з 12.11.2010 року по 28.01.2011 року Скаржник у справі оплатив 31250 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, завіреними Центральною філією ПАТ «Кредобанк», інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Львівської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з нормою ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до припису п.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

26.04.2006 р. Сторонами у справі було укладено кредитний договір № 110 (а.с. 6-9), відповідно до п. 1 якого Позивач зобов'язувався надати у власність Відповідачу грошові кошти у національній валюті в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит і сплатити проценти та комісію за користування ним.

Пунктом 2.1.1 кредитного договору № 110 (надалі - Договір) встановлена сума кредиту в розмірі 147000,00 грн. За використання кредитних коштів встановлювалася процентна ставка в розмірі, передбаченому п. 2.1.3 договору.

Згідно п. 2.2. Договору дата остаточного повернення кредиту –25.04.2011 р.   

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору № 110 позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Згідно п. 4.3 кредитного договору Відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховано проценти.

На підставі п. 4.1.3 кредитного договору Відповідач зобов'язаний був щомісячно сплачувати позивачу комісію за управління кредитом в розмірі 50,00 грн.

Як правильно зазначено Господарським судом Львівської області, відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України та п. 5.9 кредитного договору. При цьому, така вимога, за своєю правовою природою, є заявою про розірвання договору.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 згаданої статті ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з цим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що Позивачем у справі при розірванні Договору та зверненні  до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, відсотків, комісії та пені, не були дотримані вимоги, передбачені ст. 188 ГК України.

Так, звертаючись до ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш»із вимогою № 21.-4-7854/10 від 01.11.2010 р. про зобов'язання сплатити заборгованість за кредитним договором №110 від 26.04.2006 року, Позивач у справі зобов'язав Відповідача сплатити вказану заборгованість в тридцяти денний термін.

Разом з цим, як зазначено у самій позовній заяві, її подання до Господарського суду Львівської області датоване 01.11.2010 року, тобто з порушенням як строку, встановленого ч. 3 ст. 188 ГК України для надання відповіді стороні за договором, яка ініціює його розірвання, так і строку, зазначеного у самій вимозі.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог у місцевого господарського суду станом на дату подання позову, та, відповідно –дату прийняття оскаржуваного рішення були відсутні.

Окрім того, як встановлено судовою колегією суду апеляційної інстанції, зазначена вимога не була предметом дослідження судом першої інстанції, що є додатковим підтвердженням помилковості та необґрунтованості прийняття ним оскарженого рішення, оскільки станом на дату його прийняття, Господарський суд Львівської області не мав належних та допустимих доказів дотримання Позивачем процедури розірвання Кредитного договору, стягнення заборгованості та штрафних санкцій за яким є предметом спору у даній справі.

Разом з цим, приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив лише з матеріалів, наявних у справі та йому не була відома правова позиція Відповідача у даній справі, оскільки останній не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Так, як було вірно зазначено Скаржником у справі, подаючи позовну заяву до Господарського суду Львівської області у даній справі, Позивач вказав адресу ТзОВ «ВП Укрзахідавтоспецмаш», яка не відповідає дійсності, а саме: м. Львів, пр. Чорновола, 17.

При цьому, дійсна юридична адреса та адреса, за якою знаходиться Відповідач у справі, відповідно до п. 1.7 поданого на стадії апеляційного провадження у даній справі Статуту Товариства, є наступною: Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16.

Таким чином, не дослідивши дійсне місцезнаходження та юридичну адресу Відповідача у справі, місцевий господарський суд не повідомив його належним чином про дату та місце судового засідання, чим допустив порушенням норми процесуального права, а саме, п. 2 ч. 3 ст. 101 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відтак, Львівський апеляційний господарський суд приймає до уваги вищенаведені докази, як такі, що подані відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, оскільки Скаржником належним чином було обґрунтовано неможливість подання таких доказів під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з приписом ч. 2 вказаної статті процесуального Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 101 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Окрім цього, з огляду на порушення Позивачем у справі процедури, встановленої ст. 188 ГК України для розірвання договорів, вищезазначене порушення Господарським судом Львівської області приписів процесуального права призвело до прийняття невірного по суті рішення, оскільки позов є необґрунтованим таким, у задоволенні якого слід відмовити.

Разом з цим, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що під час перегляду даної справи в порядку апеляційного провадження, Скаржником у справі були подані платіжні доручення, відповідно до змісту яких ТзОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш»перерахував Позивачу у справі за період з 12.11.2010 року по 28.01.2011 року 31250 грн в якості погашення заборгованості по кредиту відповідно до договору №110 від 26.04.2006 року.

Тобто, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом, сума у розмірі 31250 грн. була погашена.

На залишкову ж суму кредитних зобов'язань у розмірі 7350,00 грн строк виконання не настав.

Беручи до уваги вищевикладені обставини та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області у даній справі є таким, що прийняте з порушенням судом норм процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення по суті, а тому воно є таким, що підлягає скасуванню, а в позові слід відмовити.

Судові витрати зі сплати державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі 199,00 грн слід покласти на Позивача у справі.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення від 31.01.2011р. у справі №31/201-2010 Господарського суду Львівської області скасувати. Прийняти нове рішення: В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредо банк»(79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862, МФО 325912, в особі Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК», 79007, м. Львів, вул. Наливайка, 6, код за ЄДРПОУ 22360822, МФО 325365, рахунок №290999901 в Центральній філії ПАТ «КРЕДОБАНК») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»(79000, м. Львів, пр. Чоновола, буд. 17 код ЄДРПОУ 33166349; п/р №2600001064900 в ЦФ ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365) вартість державного мита, сплаченого за подання та розгляд апеляційної скарги у даній справі в розмірі 199,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                            Желік М.Б.

                              суддя                                                            Кузь В.Л.

          суддя                                                            Юркевич М.В.