Рішення

від 10.05.2011 по справі 4/70/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  10.05.11                                                                                   Справа № 4/70/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Діана ”, м.   Луганськ

до  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ  

про стягнення 209500 грн. 58 коп.

 Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

 у присутності представників сторін:

в присутності представників сторін:

від позивача  - ОСОБА_2, довіреність №145/1 від 20.04.2011;

від відповідача  - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВУМВС України 13.09.1995; ОСОБА_3, довіреність №123 від 05.05.2011.

             Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар 200972грн., неустойки у сумі 8000 грн.00 коп., 3% річних у сумі 528 грн. 58 коп.

          Представник позивача у судове засідання 10.05.2011 до початку розгляду судом справи по суті надав заяву, в порядку ст.22 ГПК України, про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму вартості втраченого товару, у розмірі 200972,00 грн., відповідно до п. 5.6 договору, неустойку за прострочення доставки вантажу у сумі 8000,00 грн., відповідно до п. 5.5 договору, 3% річних у сумі 528,58 грн.

Заява позивача розцінюється судом, як заява про зміну предмету позову та на підставі ст. 22 ГПК України приймається судом, оскільки зазначена заява надана позивачем до початку розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, позовними вимогами за даним позовом слід вважати вимоги про стягнення з відповідач на користь позивача: суму вартості втраченого товару у розмірі 200972,00 грн., неустойку за прострочення доставки вантажу у сумі 8000,00 грн., 3% річних у сумі 528,58 грн.

У засіданні суду 10.05.2011 представник позивача надав заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача: неустойку за прострочення доставки вантажу у сумі 8000,00 грн., 3% річних у сумі 528,58 грн., повідомивши, що з наслідкам процесуальної дії щодо відмови позовних вимог ознайомлений.

Представник відповідача  запереченням на позовну заяву № 185 від 06.05.2011 позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у запереченні.

          Представник відповідача у доповненні до відзиву на позовну заяву, зданого у судовому засіданні 10.05.2011, позовні вимоги визнав у сумі вартості втраченого товару у розмірі 200972,00 грн., відповідно до п. 5.6 договору, повністю.

 Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

                                                                      в с т а н о в и в :

  Заява про уточнення позовних вимог, здану до суду 10.05.2011, підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідач на користь позивача суму вартості втраченого товару у розмірі 200972,00 грн., неустойку за прострочення доставки вантажу у сумі 8000,00 грн., 3% річних у сумі 528,58 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог  позивач зазначив, що між ТОВ «Діана»(надалі – Замовник, позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі –Експедитор, відповідач)  був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування від 04.01.2011 № 20 (надалі –Договір), відповідно до якого відповідач зобов'язався доставити довірений йому позивачем вантаж у визначені договором терміни, а позивач зобов'язався прийняти і сплатити його послуги з доставки на умовах Договору (п. п. 1.1 та 2.3 Договору) ( а.с. 9-10).

Відповідно до заявки про надання послуг перевезення вантажу № 1-1503 від 15.03.2011 до договору № 20 від 04.01.2011( далі –Заявка), та п. п. 1.3, 2.4, 2.11, 2.12 Договору відповідач отримав вантаж (сир голландський та російський загальною вагою 5 тон.) до перевезення та взяв на себе відповідальність за його збереження. ( а.с. 12).

Відповідач отримав вантаж відповідно до товарно-транспортної накладної № 9 від 16.03.2011 та видаткової накладної № РН-0000553 від 16.03.2011 на суму 200972,00 грн. та зобов'язався відповідно до Заявки доставити його позивачу 17.03.2011 об 11:00 за Київським часом (п. п. 15, 17 Заявки).( а.с.13-15).

Як зазначив позивач в  обумовлений час відповідач вантаж позивачу не доставив.

Позивач направив відповідачу запит від 17.03.2011 № 178 щодо прострочення відповідачем поставки вантажу. Відповідач надав відповідь на запит № 2-2103 від 21.03.2011 відповідно зазначивши, що вантаж позивача, у порушення Договору, було відвантажено останнім невідомим особам у м. Єнакієве Донецької області, про що відповідач 18.03.2011 подав заяву № 2156 до ГУМВС України у Донецькій області у відношенні неправомірних дій свого водія з відвантаження ним товару (сир голландський та російський загальною вагою 5 тон) невідомим особам, чим, як зазначив відповідач,  спричинив йому матеріальну шкоду у розмірі 200972, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач для виконання Договору на свій розсуд може залучати третіх осіб, залишаючись відповідальним перед позивачем за виконання умов Договору.

Як зазначив позивач, з вищевикладеного вбачається, що відповідач не забезпечив збереження вантажу позивача, тому  повинен відшкодувати його суму вартості втраченого товару у розмірі 200972,00 грн., відповідно до п. 5.6 договору ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.05.2011).

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач товар не повернув, сум вартості втраченого товару у розмірі 200972,00 грн., згідно п. 5.6 Договору, не відшкодував.

Згідно п. 5.5. Договору, відповідач за прострочення поставки вантажу повинен виплатити позивачу неустойку у розмірі 250 грн. за кожну добу прострочення, тобто неустойку у розмірі 8000 грн.   за період  з 17.03.2011 по 18.04.2011( 32 доби), розрахунок позивача :32 доби х 250 грн. = 8000 грн..

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, що з даного позову складає 3% річних у сумі 528,58 грн. за період з 17.03.2011 по 18.04.2011.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково  з огляду на  наступне.

 Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4 3  Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк /термін/ виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.  Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.  Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.  

Факт ненадання послуг відповідачем позивачу згідно умов договору транспортно –експедиційного обслуговування  № 20 від 04.01.2011,  заявки про надання № 1-1503 від 15.03.2011, товарно-транспортної накладної № 9 від 16.03.2011 підтверджено матеріалами справи.

 Відповідач умови договору щодо забезпечення збереження вантажу позивача та його доставки не  виконав, тому  повинен відшкодувати його суму вартості втраченого товару у розмірі 200972,00 грн., відповідно до п. 5.6 договору ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.05.2011), зазначена вимога підтверджено матеріалами справи, відповідачем визнана.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача суми вартості втраченого товару у розмірі 200972,00 грн., відповідно до п. 5.6 договору,  такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості втраченого товару відповідно до п. 5.6 договору у розмірі 200972,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідач визнав позов в повному обсязі, суд, відповідно до ст. 78 Господарського  процесуального кодексу України, приймає рішення про задоволення позову у цій частині  повністю.

Представник позивача заявою, зданою до суду 10.05.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення  з відповідача неустойку за прострочення доставки вантажу у сумі 8000,00 грн., 3% річних у сумі 528,58 грн.  та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення з відповідача неустойку за прострочення доставки вантажу у сумі 8000,00 грн., 3% річних у сумі 528,58 грн., оскільки це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження у справі в частині стягнення з відповідача неустойку за прострочення доставки вантажу у сумі 8000,00 грн., 3% річних у сумі 528,58 грн., підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу  України.

Як було встановлено при розгляді справи,  станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 10.05.2011 оголошена  вступна  та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 612,625, 908,909,916 Цивільного кодексу України, ст. ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

  в и р і ш и в:

  1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути з  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діана”, кв. Шевченко, 22/23, кв. 43 , м.   Луганськ, код ЄДРПОУ 24855806   суму вартості втраченого товару у розмірі 200 972 грн. 00 коп., витрати по державному  миту у сумі 2009 грн. 72 коп. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі

226 грн.  39 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

 3. У решті позову провадження у справі припинити.

 Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

  Повне рішення складено –13.05.2011.

  Суддя                                                                                                                 Г.М.Старкова

  Помічник судді                                                                                                   Ю.А.Зайцева