Рішення

від 11.05.2011 по справі 5020-353/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-353/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 травня 2011 року справа № 5020-353/2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

                   (01032,  м. Київ, вул. С. Петлюри, 30)

до                Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол»

                   (99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74),  

                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»

                   (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74)

про              стягнення 1268659,82 доларів США,

                                                                                                                Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

позивача (Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») –не з'явився;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Паниол») –не з'явився;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум») –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

           Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»про стягнення 1322080,67 доларів США.

           У процесі розгляду спору позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору №Т08062007К15/08-15 від 21.03.2008 у сумі 1268659,82 доларів США (т.3,а.с.23-24), яка прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525, 526, 553, 554, 1046, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №Т08062007К15/08-15 від 21.03.2008 та договором поруки №1 від 21.03.2008, у зв'язку з чим станом на 07.03.2011 за ними утворилась заборгованість в розмірі 1268659,82 доларів США, з яких: 767220,00 доларів США –заборгованість по кредиту, 449658,11 доларів США –заборгованість по процентам, 31533,06 доларів США –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 20248,65 доларів США –пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Ухвалою від 14.03.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

В судовому засіданні 11.05.2011 представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.           

У відзивах на позов відповідачі визнали заборгованість по кредиту в розмірі 767220,00 доларів США, заборгованість по процентам в розмірі 427468,62 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 24969,55 доларів США та пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 16781,29 доларів США, проти решти позовних вимог заперечують, заявили клопотання про застосування позовної давності до нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.09.2009 по 22.01.2010 та до нарахування пені за період з 08.09.2009 по 06.01.2010 за несвоєчасне повернення процентів.

           При цьому відповідачі вказують на можливість стягнення цих сум лише в еквіваленті у національній валюті України відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день подання позовної заяви.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи неодноразово відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

                                                 ВСТАНОВИВ:

21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк»(правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») (далі –Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паниол»(далі –Позичальник) був укладений кредитний договір №Т08062007К15/08-15 (надалі –кредитний договір) (т. 1, арк. с. 25-28), за умовами якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Згідно з договором №1 від 17.04.2009 про внесення змін до кредитного договору розмір кредитної лінії: 1600000,00 доларів США, який змінюється відповідно до графіку, наведеного у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору (далі –Графік).

Пунктом 1.3. кредитного договору встановлений строк користування кредитною лінією: з 21.03.2008 по 20.03.2013 включно з урахуванням Графіку.  

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить:

13% річних за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитовий оборот по рахунках) Позичальника, відкриті у Відкритому акціонерному товаристві «Сведбанк», за попередній місяць, починаючи з другого місяця кредитування, становить не менше, ніж 70% від загального обсягу грошових надходжень на рахунки Позичальника, в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць (пункт 1.4.1. кредитного договору);

15% річних, починаючи з другого місяця кредитування у разі порушення умов підпункту 1.4.1. цього договору (пункт 1.4.2. кредитного договору).

Пунктом 1.4.3. кредитного договору визначено, що умова зміни процентної ставки, відповідно до пунктів 1.4.1., 1.4.2. цього договору, вступає в дію, починаючи з 01 числа місяця наступного за місяцем, в якому виникли підстави для зміни процентної ставки.

У відповідності з пунктом 3.1. кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно пункту 1.4. кредитного договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії).

Згідно з пунктом 4.1. кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 20.03.2013 включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у Графіку.

21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк»(правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимум»(Поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю «Паниол»(Позичальник) був укладений договір поруки №1 (далі –договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику в межах кредитної лінії згідно кредитного договору №Т08062007К15/08-15 від 21.03.2008 у сумі 1600000,00 доларів США строком по 20.03.2013 включно (т. 1, арк. с. 30).  

Відповідно до пункту 2 договору поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов Основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Відповідальність Поручителя за цим договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії, згідно Основного зобов'язання, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими Основним зобов'язанням (пункт 3 договору поруки).

Згідно з пунктом 12 договору поруки даний договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони встановили, що строком припинення поруки є повне виконання Позичальником або Поручителем своїх обов'язків, передбачених Основним зобов'язанням.  

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, відкрив відповідачу кредитну лінію у розмірі 1600000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №F24 664-5 від 26.03.2008, копія якого міститься в матеріалах справи (т. 1, арк. с. 45).

Відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконують, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.  

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за  кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

          У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

          Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

          У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

         Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

         Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

18.02.2011 (вих. № 969) Банк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол»з вимогою погасити заборгованість по кредитному договору станом на 06.02.2011 в розмірі 1322080,67 доларів США (т. 1, арк. с. 37-38).

18.02.2011 (вих. № 968) Банк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»з вимогою погасити заборгованість по кредитному договору станом на 06.02.2011 в розмірі 1322080,67 доларів США (т. 1, арк. с. 31-32).

Дані вимоги залишені відповідачами без виконання.

На вимогу суду між сторонами було проведено звірення взаєморозрахунків, відповідно до складеного акту (т. 3, арк. с. 17-21) та зауважень,  викладених у доповненні до відзиву (т. 3, арк. с. 14-16) відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Паниол») визнав заборгованість в розмірі 1256018,30 доларів США, з яких: 767220,00 доларів США –заборгованість по кредиту, 427468,62 доларів США –заборгованість по процентам, 24969,55 доларів США –пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 16781,29 доларів США –пеня за несвоєчасне повернення процентів.

          У своїх доповненнях на відзив відповідачі вказують на те, що позивачем невірно були розраховані проценти за користування кредитною лінією за травень 2009 року по ставці 15% річних в розмірі 19578,96 доларів США. Проценти за цей місяць, на думку відповідачів, повинні нараховуватись по ставці 13% річних і складати 16968,43 доларів США, оскільки ними не були порушені умови пункту 1.4.1. кредитного договору –обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунок Банку склав 90%, а в інших банках –менше 10%. На підтвердження своїх доводів відповідачі надали довідку, видану філією Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в місті Севастополі в тому, що рух грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол»за травень 2009 року склав 2277,37 грн. (т. 3, арк. с. 22).

          В судовому засіданні 28.04.2011 представник позивача пояснив, що у відповідності з пунктом 8.1.2. кредитного договору зміни умов кредитного договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника відбуваються при настанні певних обставин, зокрема: якщо інформація і документи, що належить подати Позичальником Банкові у відповідності чи у зв'язку з цим договором, надані Позичальником несвоєчасно, у неповному обсязі чи якщо така інформація та документи чи їх частина виявилися недостовірними. У зв'язку з неподанням Позичальником у травні 2009 року довідки про обсяг грошових надходжень на рахунки в інших банках, Банк нарахував Позичальнику проценти за цей місяць по ставці 15% річних у відповідності до пункту 1.4.2. кредитного договору.

         Представник відповідачів в судовому засіданні 28.04.2011 вказав на те, що кредитним договором не встановлений обов'язок Позичальника подавати довідку про обсяг грошових надходжень на рахунки в інших банках.

         Але позивач вважає, що розрахунок загального обсягу грошових надходжень Позичальника можливий лише за умови, якщо відомі всі надходження на всі рахунки Позичальника в інших банках. Позивач позбавлений можливості отримувати інформацію про обсяг грошових надходжень Позичальника на рахунки в інших банках, а тому Позичальник був зацікавлений у наданні такої довідки, оскільки ця інформація відома тільки йому.

          На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту в розмірі 767220,00 доларів США, що еквівалентно (станом на день подачі позову до суду) 6089425,14 грн., та заборгованості по процентам в розмірі 449658,11 доларів США, що еквівалентно 3568936,42 грн., такими, що підлягають задоволенню повністю.

Доводи відповідачів щодо неможливості стягнення заборгованості за кредитною лінією та процентів в доларах США суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже обіг іноземної валюти в Україні регламентований нормами спеціального законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що  кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 №15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Частиною п'ятою статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.  

Тому у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

У зв'язку з наведеним вище, не суперечить чинному законодавству України й стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо ці кошти  надавались за договором і позивач просить стягнути їх суму у валюті.

           Судом встановлено наявність у Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»генеральної банківської ліцензії Національного банку України від 22.06.2009 №38 на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Окрім того, вказаний банк отримав дозвіл Національного банку України від 09.10.2009 №38-4 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»згідно із додатком, який, зокрема включав й залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України (т. 3, арк. с. 64-66).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з пунктом 6.1. кредитного договору у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у договорі, Позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у пункті 1.4., що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні норми містить стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Отже, з огляду на наведене, пеня за несвоєчасне повернення кредитної лінії та несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, з огляду на домовленість сторін у пункті 6.1 кредитного договору, пеня повинна стягуватись у національній валюті України.

            Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.09.2009 по 22.02.2011 в розмірі 31533,06 доларів США та пеня за несвоєчасне повернення процентів за період з 08.09.2009 по 08.02.2011 в розмірі 20248,65 доларів США.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (частина друга статті 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується  судом  лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачі заявили клопотання про застосування позовної давності до нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 6563,51 доларів США за період з 22.09.2009 по 22.01.2010 та до нарахування пені за період з 08.09.2009 по 06.01.2010 за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 3467,36 доларів США.

А тому суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 31533,06 доларів США та пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 20248,65 доларів США підлягають задоволенню частково, із застосуванням строку позовної давності. Пеня підлягає стягненню в національній валюті України, а саме: пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 198183,32 грн. (31533,06 –6563,51 х 7,937) та пеня за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 133193,10 грн. (20248,65 –3467,36 х 7,937).

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паниол» (99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74; код ЄДРПОУ 33459949, відомості про розрахункові рахунки відсутні), Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74; код ЄДРПОУ 31005009, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (01032,  м. Київ, вул. С. Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 19356840, к/р 32002170101 в ОПЕРУ НБУ по Києву і Київській області, МФО 300164) 1216877,96 доларів США, що еквівалентно 9658360,37 грн., з яких: 767220,00 доларів США (еквівалентно 6089425,14 грн.) –заборгованість по кредиту, 449658,11 доларів США (еквівалентно 3568936,42 грн.) –заборгованість по процентам, а також пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 198183,32 грн., пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 133193,10 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3214,62 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                      С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 13.05.2011