Постанова

від 14.02.2008 по справі 4/98"д"

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "14" лютого 2008 р.                                                         

Справа №  4/98"Д"

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при секретарі                                                 

            ,

за участю представників сторін:

від позивача: Ігамбердиєва О.Б. -

представника за довіреністю від 12.02.2008р.,

від відповідача: ОСОБА_1. -

підприємця,

ОСОБА_3. - представника за

довіреністю від 28.03.2007р.,

від третіх осіб:

- Малого приватного підприємства "Граніт": не з'явився,

- фізичної особи громадянина ОСОБА_2: не з'явися, 

розглянувши апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Житомироблтара", м.Житомир

на рішення господарського суду

Житомирської області

від "01" жовтня 2007 р. у

справі № 4/98"Д" (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Закритого акціонерного

товариства "Житомироблтара", м.Житомир 

до Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, м.Житомир

за участю третіх осіб, які не

заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

- Малого приватного підприємства

"Граніт", с. Довжик 

Житомирського району  та

- фізичної особи громадянина

ОСОБА_2, м.Житомир   

про визнання недійсним договору

купівлі-продажу

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Житомирської області від 01.10.2007 р.у справі

№4/98"Д" у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства

"Житомироблтара", м.Житомир до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, м.Житомир про  визнання  недійсним 

договору  купівлі - продажу

відмовлено.

Не погоджуючись

з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого

господарського суду з підстав, наведених у скарзі та прийняти нове про

задоволення позову, а також застосувати наслідки передбачені ст.48 ЦК УРСР.

В апеляційній

скарзі позивач посилається на порушення місцевим господарським судом при

прийнятті оскарженого рішення норм матеріального права, а також на невідповідність

висновків суду обставинам справи, зокрема, вказуючи наступне:

- висновок суду

про те, що позивач не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх

вимог є помилковим, оскільки вирок Корольовського районного суду м.Житомира від

21.07.2004р. у кримінальній справі №1-42, на який посилається позивач в

обґрунтування заявлених вимог, відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України є

преюдиційним по справі №4/98 "Д" в частині встановлення судом

обставин вчинення службового підроблення та перевищення службових повноважень

ОСОБА_4 при укладенні спірного договору купівлі-продажу;

- місцевий

господарський суд помилково дійшов висновку про те, що при вирішенні

кримінальної справи №1-42 від 21.07.2004р. позивач використав право на захист

своїх прав та інтересів, порушених діями ОСОБА_4 при укладенні договору

купівлі-продажу від 28.05.2002р. та послався на ст. 22 ЦК України (в редакції

2003р.), оскільки на час укладення спірного договору купівлі-продажу був чинним

ЦК УРСР (в редакції 1963р.), а також вказана стаття не визначає обсягу права на

захист;

-  судом першої інстанції при прийнятті рішення

не враховано ту обставину, що в результаті укладення спірного договору позивачу

було заподіяно матеріальних збитків в розмірі 47295,00грн. з урахуванням

ринкової вартості, оскільки цех і обладнання було продано за ціною 25467,00

грн.; 

- судом першої

інстанції не застосовано положення ст.48 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) щодо

наслідків недійсності договору.

Треті особи

письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, їх представники в засідання

суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час, дату та

місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені своєчасно та належним чином,

про що свідчить копія реєстру відправки рекомендованої кореспонденції від 01.02.2008р.

Враховуючи, що

про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги треті особи були повідомлені

своєчасно та належним чином, а також з огляду на положення ст.101 ГПК України

про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку,

що нез'явлення в судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає

переглядові справи за наявними в ній матеріалами.

Представник

позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення

господарського суду Житомирської області від 01.10.2007р. незаконним та

необґрунтованим. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого

господарського  суду скасувати з підстав,

наведених у скарзі.

Підприємець

ОСОБА_1 та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів,

викладених в апеляційній скарзі, вважають рішення господарського суду

Житомирської області від 01.10.2007р. законним та обґрунтованим, а апеляційну

скаргу позивача - безпідставною. Просять рішення місцевого господарського суду

залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "Житомироблтара" - без

задоволення.

Заслухавши

представників позивача та відповідача, розглянувши і обговоривши доводи

апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що

апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

29.10.2002р. позивач

звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 28.05.2002р., укладеного між ЗАТ

"Житомироблтара" та ПП ОСОБА_1., мотивуючи позов тим, що вказаний

договір підписаний головою правління ОСОБА_4 з перевищенням своїх повноважень,

оскільки йому, згідно рішення правління ЗАТ "Облтара" було заборонено

укладення договорів купівлі-продажу майна, будівель, споруд, а також здачу в

оренду приміщень та обладнання (протокол №3 

засідання правління, а.с.10, т.1).

Ухвалою від

14.04.2005 р. господарським судом Житомирської області з власної ініціативи з

метою забезпечення позову накладено арешт на приміщення цеху широкого вжитку,

загальною площею 521,5 кв.м., розташоване в м.Житомирі по вул.Кооперативній,

5/54, (а.с.234, т.1).

В процесі

розгляду справи, ухвалою від 02.06.2007 р. місцевий господарський суд залучив

до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору Мале приватне підприємство "Граніт", оскільки стало

відомо про те, що дане підприємство придбало 

спірне майно у СПД ОСОБА_1. (а.с.9, т.2).

Ухвалою від

19.07.2005 р. господарський суд зупинив провадження у справі №4/98"д"

до вирішення Верховним судом України касаційної скарги ОСОБА_4 на вирок суду,

оскільки оскаржуваним вироком ОСОБА_4. був визнаний винним у скоєнні злочину,

який пов'язаний з перевищенням службових повноважень та службовим підробленням

саме спірного договору купівлі-продажу.

24.05.2006 р.

провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від

05.06.2006р. господарським судом повторно накладено арешт на цех широкого

вжитку, що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Кооперативна,5/54 та належить

підприємцю ОСОБА_1.

10.10.2006р. до

господарського суду Житомирської області звернувся громадянин ОСОБА_2(заява,

а.с.54, т.2) та повідомив, що з 15 жовтня 2005 року він є власником спірного

майна, оскільки придбав його у МПП "Граніт", а безпідставне

накладення арешту на цех широкого вжитку порушує його право власності, у

зв'язку з чим просив зняти арешт на належне йому майно.  

Ухвалою від

18.10.2006р. господарський суд Житомирської області провадження у справі

припинив та скасував заходи забезпечення позову (а.с.66,т.2).

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. ухвалу господарського

суду Житомирської області від 18.10.2006р. у справі №4/98 "Д" було

скасовано та справу направлено на розгляд до господарського суду Житомирської

області (а.с.85-86,т.2).

Ухвалою від

29.03.07р. (а.с.93 т.2)  залучено до

участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору фізичну особу -        

ОСОБА_2.

За наслідками

розгляду даної справи господарським судом першої інстанції, як зазначалось

вище, прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів

апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, зазначає наступне.

28.05.02р. між

ЗАТ "Житомироблтара" (позивач по справі) та ПП ОСОБА_1. (відповідач

по справі) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.8,т.1), відповідно до п.1

якого позивач продав, а відповідач купив приміщення цеху широкого вжитку

загальною площею 521,5 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 та обладнання даного

цеху.

28.05.2002р.

сторони підписали акти прийому-передачі майна (а.с.55,56, т.-1), з якого

вбачається, що відповідачу було передано позивачем наступне майно:

- Обладнання

цеху ширвжитку:

1. Станок

циркульний Ц-6.

2. Станок

циркульний Ц-5.

3. Станок

фрезерний ФСШ-1.

4. Станок

фрезерний ФСШ-1.

5. Станок

фуганок СФ-4.

6. Станок

торцовочний ЦМЕ-6.

7. Станок

рейсмусний СР-6.

8. Станок

заточний ТУ-37-5.

9. Станок

двухпильний ЦА2А.

10. Станок

циркульний Ц-5.

- Будівля цеху

ширвжитку поАДРЕСА_1.

Спірний договір

та акти прийому-передачі майна зі сторони позивача підписав голова правління

товариства ОСОБА_4., а зі сторони відповідача СПД             ОСОБА_1

Повноваження

голови правління ОСОБА_4 щодо розпорядження майном товариства визначено

абз.3,4,5 ч.3 п.8.3.4 Статуту ЗАТ "Житомироблтара" (а.с. 22, т.1).

До компетенції

голови правління відноситься, зокрема: право розпоряджатися майном товариства у

рамках повноважень, наданих іншими органами товариства, в цілях визначеного у

Статуті предмету діяльності товариства; здійснювати оперативне розпорядження

коштами товариства; укладати господарські договори.

У відповідності

до абз.10 ч.1 п.8.2.2 Статуту договори (угоди), що укладаються на суму, яка

перевищує розмір статутного фонду товариства, затверджуються загальними зборами

(а.с.21, т.1).

Як вбачається

зі змін до Статуту ЗАТ "Житомироблтара" (а.с.17, т.1), які були

чинними на день укладання договору купівлі-продажу від 28.05.2002р., статутний

фонд товариства становив 448949,64 грн., що є значно більшим ціни спірного

договору.

Головою

правління Закритого акціонерного товариства "Житомироблтара" на

момент підписання оспорюваного договору являвся ОСОБА_4.

Однак, згідно

п.п. 2,3 протоколу №3 засідання правління ЗАТ "Облтара" від

20.05.02р. (а.с.10,т.1) правління ЗАТ постановило провести інвентаризацію

всього майна підприємства та заборонити голові правління ОСОБА_4 укладення

договорів купівлі-продажу майна, приміщень, споруд, а також здачу в оренду

приміщень та споруд.

Як вбачається

із протоколу №3 засідання правління ЗАТ "Облтара" від 20.05.02р.,

голова правління ОСОБА_4. був присутній на засіданні і йому було відомо про

прийняте рішення.

Враховуючи

викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з

висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір

купівлі-продажу було укладено головою правління товариства ОСОБА_4 з

перевищенням повноважень, вказуючи наступне.

Відповідно до

ст. 63 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.), що діяв на час укладення

спірного договору, передбачає, що укладена від імені другої особи особою, не

уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює,

змінює і припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють,

лише у разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди

особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Наступним

схваленням можуть бути дії, що свідчать про прийняття угоди до виконання.

Згідно п. 9.2

роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від     12.03.99 року №02-5/111 "Про деякі

питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"

з наступними змінами, де вказано, що наступне схвалення юридичною особою угоди,

укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить

її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути

відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника

(лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про

схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.

ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності

належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

В матеріалах

справи відсутні докази, що підтверджують наступне схвалення ЗАТ

"Житомироблтара" договору купівлі-продажу від 28.05.2002 року,

укладеного від імені товариства ОСОБА_4

Натомість, як

свідчить протокол Загальних зборів ЗАТ "Облтара" від 07.06.02р.

(а.с.11-12,т.1) було прийнято рішення загальних зборів товариства про

переобрання голови правління ОСОБА_4, у т.ч. через укладення спірного договору,

оскільки голова правління проігнорував рішення правління (виконавчого органу

акціонерного товариства) про тимчасову заборону голові правління відчужувати

будь-яке майно товариства в зв'язку з необхідністю проведення інвентаризації

активів товариства напередодні загальних зборів, які за регламентом готувало

правління.

Відповідно до

ч.1 ст.29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних

прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах

прав, наданих їм законом або статутом (положенням).

Згідно ч.1 ст.

48 вищевказаного Кодексу недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Оскільки

повноваження голови правління на укладення спірного договору були зупинені

рішенням правління, договір укладений з дефектом суб'єктного складу та з порушенням

вимог ст.29 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення договору) і

ст.47 Закону України "Про господарські товариства".

Факт

перевищення повноважень ОСОБА_4 при укладенні договору від 28.05.2002р.

встановлено вироком Корольовського районного суду по справі №1-42 від

21.07.04р. (а.с.194-196,т.1), відповідно до якого ОСОБА_4 було визнано винним у

скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 365 КК України (умисні дії, що

виразилися в перевищенні службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки)

та ч. 2 ст. 366 КК України (умисні дії, що виразилися у вчиненні службового

підроблення, що спричинило тяжкі наслідки). Ухвалою колегії суддів палати в

кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області вказаний вирок

залишено без задоволення.

Згідно ухвали

колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

від 24.01.06р. у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 на вирок Корольовського

районного суд м.Житомира від 21.07.04р. - відмовлено.

Отже, вирок по

справі №1-42 набрав законної сили.

Відповідно до

статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Підставами

звільнення від доказування згідно з вимогами ст. 35 цього ж кодексу є, зокрема,

вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили при вирішенні спору з

питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені; рішення суду з цивільної

справи щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином не

потребує доведення той факт, що укладаючи спірний договір, голова правління

ОСОБА_4., дійсно перевищив свої повноваження.

Враховуючи

викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про

наявність правових підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу від

28.05.2002р., укладений між позивачем та відповідачем та вважає висновок суду

першої інстанції про відмову у визнанні договору недійсним, оскільки судом

допущено невідповідність висновків обставинам справи.

Вирішення

цивільного позову у кримінальній справі №1-42 від 21.07.04р. не може вплинути

на розгляд позову про визнання договору недійсним.

Слід також

зазначити, що згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

Оскільки при

розгляді справи №15/64"Д" господарським судом Житомирської області

позивачем було ТОВ "Лагуна", яке не є стороною у даній справі, то

судом при розгляді справи №4/98"Д" не можуть бути  прийняті до уваги висновки суду, викладені у

рішенні по справі №15/64"Д".

Щодо вимоги

позивача про застосування при вирішенні спору наслідків, передбачених ч.2 ст.

48 ЦК УРСР, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує наступне.

Судом першої

інстанції встановлено, що відповідач 30.05.2002р. продав спірне майно Малому

приватному підприємству "Граніт" (третя особа по справі, а.с.242,

т.1), а останній - громадянинуОСОБА_2(третя особа по справі).

Факт переходу

приміщення цеху широкого вжитку від МПП "Граніт" у власність         ОСОБА_2 підтверджено випискою з

реєстру прав власності на нерухоме майно, виданою КП "Житомирське обласне

міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (а.с.

56, т.2) та витягом з Державного реєстру правочинів від 15.10.05р. (а.с.59,

т.2).

Отже, на час

розгляду справи власником зазначеного приміщення є фізична особа громадянин

ОСОБА_2.

Стаття 48

Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне правило про те, що недійсною є та

угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення,

згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій

стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі

- відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не

передбачені законом.

Аналогічне

положення містить ч.1 ст.216 ЦК України.

Однак, у даному

випадку майно передане за недійсним договором купівлі-продажу, у подальшому

було відчужене його набувачем іншій особі - МПП "Граніт" на підставі

договору купівлі-продажу. Останнє ж продало спірне майно фізичній особі

ОСОБА_2.

За таких

обставин застосування наслідків недійсності договору фактично не дозволить

повернути власнику в натурі майно, що вибуло з його володіння за таким

договором.

За змістом ч.1

ст. 145 Кодексу, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його

відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний

набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли

майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у

володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим

шляхом поза їх волею.

Права особи,

яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення

позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з

застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст.48 Кодексу, незалежно

від того, чи відповідає спірна угода закону.

Захист прав

такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є

підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР.

Зазначена вище

правова позиція Верховного Суду України, викладена, зокрема, у його постановах

від 27.09.2005р. у справі №13/529 "Д" (05/474) та від 25.07.2006р.

№69-8-05 (06/292).

Окрім того, з

врахуванням наведеного суд не вправі був би визнати недійсним договір,

укладений між МПП "Граніт" та фізичною особою ОСОБА_2., оскільки б це

суперечило приписам ст.ст. 1, 12 ГПК України.

Таким чином,

застосування наслідків недійсності договору при вирішенні позову про визнання

договору недійсним є адекватним способом тільки тоді, коли майно, передане за

договором, визнаним недійсним, у подальшому не відчужувалось його набувачем.

У даному ж

випадку питання повернення власнику майна, яке неправомірно вибуло від нього,

слід вирішувати саме шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Відповідно до

п.2 ч.1 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду

апеляційного подання має право, зокрема, скасувати рішення місцевого

господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи

вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського

суду Житомирської області від 01.10.2007р. у справі №4/98 "Д"

прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому його слід скасувати та

прийняти нове рішення про задоволення позову, а наслідки недійсності договору

згідно                    ч.2 ст.48 ЦК

УРСР не підлягають застосуванню. Апеляційна скарга підлягає частковому

задоволенню.

Судові витрати

покладаються на відповідача.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну

скаргу Закритого акціонерного товариства "Житомироблтара",

м.Житомир  - задовольнити частково.

2. Рішення  господарського суду Житомирської області від

01.10.2007р. у справі №4/98"Д" скасувати.

Прийняти нове

рішення.

Позов Закритого

акціонерного товариства "Житомироблтара", м. Житомир  до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, м.Житомир  про визнання

недійсним договору купівлі-продажу  

-  задовольнити. 

Визнати

недійсним договір купівлі-продажу приміщення цеху широкого вжитку загальною

площею 521,5  кв.м., що розташований у

АДРЕСА_1 та обладнання даного цеху, укладений між Закритим акціонерним  товариством 

"Житомироблтара", м. Житомир 

та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Житомир. 

Стягнути з

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (адреса згідно свідоцтва про

державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1: АДРЕСА_2;

фактична адреса: АДРЕСА_3,  код ЄДРПОУ

НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства

"Житомироблтара" (м. Житомир, вул. Кооперативна, 5/54, код ЄДРПОУ

01879276) - 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видачу

наказу на виконання даної постанови доручити господарському  суду Житомирської області.

4. Справу

№4/98"Д" повернути до 

господарського суду Житомирської області.  

 Головуючий - суддя:                                                              

 судді:

 Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4,5 - третім сторонам

6 - в наряд