Постанова

від 06.03.2008 по справі 43/490-24/490 (05-5-43/4117)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 06 березня 2008 р.                                                                                   

№

43/490-24/490 (05-5-43/4117) 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц

К.В.,

суддів

:

Бакуліної

С.В.,  Глос О.І.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Відділу

державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті

Києві

на

постанову

від

19.11.2007 року Київського апеляційного 

господарського суду

у

справі

№ 43/490

господарського

суду

міста

Києва

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до 

третя особа:

ВДВС

Печерського районного управління юстиції у м. Києві Міністерство юстиції

України

про

стягнення

94089,42 грн.

в

судовому засіданні взяли участь представники :

від

позивача:

СПД

ОСОБА_1

від

відповідача: третя особа:

Бурлак

Д.П. (довіреність від 06.03.2008р. б/н) Опанасенко А.В. (довіреність

№29-22/1097 від 27.12.2007р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

Господарського суду міста Києва (суддя Смілянець В.В.) від 23.07.2007 року у

справі № 43/490 в позові відмовлено.

Постановою

Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Григорович О.М.,

судді -Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) від 19.11.2007 року у справі № 43/490

рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року скасовано; резолютивну

частину рішення викладено в наступній редакції: “Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача на користь позивача 47044,71 грн. збитків, 470,45 грн.

державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. В іншій частині позову відмовити.”; стягнуто з відповідача на

користь позивача 235,23 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної

скарги.

В

касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського

апеляційного господарського суду від 19.11.2007 року, посилаючись на порушення

норм матеріального та процесуального права.

У

відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши

пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав

викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача,

пояснення по касаційній скарзі представника третьої особи, який висловився на

підтримку доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин

справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного

господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України

приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Позивач

звернувся до суду з позовом до ДВС Печерського району м. Києва про стягнення

94089,42 грн. (47044,71 грн. збитків та 47044,71 грн. моральної шкоди)

посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо

примусового виконання рішення суду. Позов обґрунтовано посиланням на ст.56

Конституції України, ч.1 ст.22, ч.ч.1, 3 ст.23, ст.1174 ЦК України, ч.ч.1, 2

ст.2, ст.86 Закону України “Про виконавче провадження”.

Суд

апеляційної інстанції прийняв рішення про задоволення вимог в частині стягнення

47044,71 грн. збитків, з чим погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Рішенням

Господарського суду м. Києва від 08.06.2005 року № 43/356 задоволено позов

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Закритого

акціонерного товариства “Київ-Агротранс” про стягнення 47064, 44 грн.

04.07.2005

року Господарським судом м. Києва відповідно до вимог ст. 116 ГПК України було

видано наказ про примусове виконання рішення

№

43/356.

На

підставі зазначеного вище наказу та заяви стягувача 14.07.2005 року державним

виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління

юстиції в м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

12.09.2005

року від ВДВС Печерського району м. Києва перераховано на банківський рахунок

позивача 19,73 грн.

30.09.2005

року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського

районного управління юстиції в м. Києві було винесено постанову про закінчення

виконавчого провадження на підставі п.10 ст.37 Закону України “Про виконавче

провадження” та направлено виконавчі документи для подальшого виконання до ВДВС

Дніпровського районного управління юстиції м. Києва за фактичним

місцезнаходженням боржника.

15.11.2005

року після проведення всіх виконавчих дій державний виконавець ДВС

Дніпровського району м. Києва виніс постанову про закінчення виконавчого

провадження, оскільки боржник за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 5, не

знаходиться, кошти на р/рахунках боржника відсутні, згідно з повідомленням ДПА

Печерського району м. Києва боржник перебуває на обліку у Печерському районі м.

Києва за адресою: м. Київ, вул. Січневого Повстання, 24-в. У зв'язку з чим,

наказ Господарського суду м. Києва № 43/356 від 04.07.2005 року направлено за

територіальністю до ДВС у Печерському районі м. Києва.

Після

отримання згаданого наказу державний виконавець ДВС Печерського району м. Києва

відмовив у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що всі виконавчі

дії проведено.

Постановою

Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року дії та

бездіяльність ДВС Печерського району м. Києва по виконанню наказу №

43/356 визнано неправомірними; скасовано постанову державного виконавця ВДВС

Печерського району м. Києва від 30.09.2005 року; зобов'язано ДВС Печерського

району м. Києва вжити всіх заходів до виконання наказу Господарського суду м.

Києва від 04.07.2005 року № 43/356 згідно чинного законодавства. (т.1

а.с.31-37).

Відповідно

до ст.2 Закону України “Про виконавче провадження” на відповідача покладається

примусове виконання рішень в Україні.

Обґрунтовуючи

вимоги, позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності

відповідача йому було завдано моральної шкоди та збитків, всього на суму

94089,42 грн.

Так,

зокрема, відповідачем не було винесено жодної постанови про арешт коштів

боржника, що знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, не

накладено арешт на автомобілі боржника.

Відповідачем

не було встановлено місцезнаходження постійно діючого органу боржника, оскільки

дані, що він знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 5, в

матеріалах, наданих суду ВДВС Печерського районного управління юстиції,

відсутні. Між тим, у боржника є майно - автомобілі, зареєстровані у Печерському

районі, тобто питання про їх арешт та реалізацію повинні були проводитися ВДВС

у Печерському районі, а державний виконавець безпідставно надіслав виконавчий

документ - наказ суду до ВДВС Дніпровського районного управління юстиції м.

Києва.

Згідно

зі ст.86 Закону України “Про виконавче провадження” стягувач має право

звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення

коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При

цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.

Збитки,

заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні

виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому

законом.

Як

зазначено у ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), захист

цивільних прав та інтересів здійснюється судом, зокрема, шляхом відшкодування з

особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначаться ст.22 цього

Кодексу.

Колегія

суддів, погоджуючись з доводами позивача, правомірно виходила із

обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача 47044,71 грн.

збитків, пов'язаних з неналежним здійсненням виконавчого провадження.

Доводи

касаційної скарги ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо

того, що ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві, який було

утворено згідно наказу №22/5 від 26.01.2007 року Міністерства юстиції України,

не є правонаступником ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві,

який було ліквідовано згідно наказу №1482/к від 19.08.2005 року Міністерства

юстиції України, отже, не перебував з позивачем у правовідносинах та не може

бути стороною по справі, колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.

Як

відзначалось вище, Постановою Київського апеляційного господарського суду від

09.02.2006 року дії та бездіяльність саме ДВС Печерського району м. Києва

по виконанню наказу № 43/356 визнано неправомірними.

Постанова

є чинною, та відповідно до ст.124 Конституції України є обов'язковою на всій

території України.

Відповідач

по справі є правонаступником ДВС Печерського району м. Києва (ліквідована

19.01.2007 року, згідно наказу Департаменту державної виконавчої служби),

відповідно до наказу №22/5 від 26.01.2007 року Міністерства юстиції України.

Звідси

витікає, що доводи касаційної скарги та висновок суду першої інстанції стосовно

того, що позов подано до особи, яка не порушувала прав позивача в силу того, що

вона не є правонаступником ліквідованої юридичної особи, є неправомірними,

оскільки не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах в даній справі.

У

задоволенні позовних вимоги в частині стягнення 47044,71 грн. моральної шкоди

апеляційним судом правомірно відмовлено, і рішення в цій частині сторонами не

оскаржується, отже, не може бути предметом касаційного перегляду.

Беручи

до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія

суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного

господарського суду.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119,

ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 14.12.2007

року б/н на постанову Київського апеляційного господарського суду від

19.11.2007 року у справі № 43/490 залишити без задоволення, а постанову

Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 року у справі №

43/490 -без змін.

Головуючий-суддя                                         

К.Грейц

 С у д д і

 С.Бакуліна 

О.Глос