Рішення

від 20.12.2007 по справі 20/560/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.07                                                                                       

Справа №  20/560/07

Суддя   Гандюкова 

Л.П.

За

позовом Приватного

підприємства “НДСК-Плюс”, м.Запоріжжя   

до

Приватного

підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 

про стягнення суми 61 230,08 грн.

Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники

сторін:

Від

позивача   - 

Юрченко А.П. (довіреність №28 від 10.07.2007р.);

Від відповідача   - не

з'явився; 

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений

позов про стягнення  суми  27000 грн. боргу, суму  3180 грн.інфляції, суму 597,86 грн.-3%

річних, суму 2823,29 грн. пені, суму 30000 грн. неустойки, всього суму 63

601,15 грн.

Ухвалою

господарського суду від 05.11.2007р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі №

20/560/07,  судове засідання  призначено на 03.12.2007р. На підставі ст.77

ГПК України розгляд справи відкладено на 20.12.2007р.

За

згодою представника позивача у судовому засіданні 20.12.2007р. оголошено

вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач

надав заяву про уточнення позовної заяви, якою фактично зменшив розмір позовних

вимог, просить стягнути з відповідача суму 27 000 грн. основного боргу за

договором найму (оренди) механізмів №06/04-06 від 28.04.2006р., суму 597,86

грн. -3% річних, суму 3 180 грн. інфляційного збільшення основного боргу,  суму 452,22 грн. пені, суму 30 000 грн.

неустойки, всього суму  61 230,08

грн.  Вимоги обґрунтовані ст.ст.

11,205,509,526,549,625,785 ЦК України. 

Заява

в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Відповідач

у судове засідання не з'явився, письмовий відзив та витребувані судом документи

не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином: ухвали

суду направлені на адресу, вказану в довідці державного реєстратора: АДРЕСА_1.

Суд

визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність

відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому

засіданні. 

          Розглянувши матеріали справи та

вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2006р.

між Приватним підприємством “НДСК-Плюс” (Наймодавець, позивач у справі) та

Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Наймач, відповідач) було укладено договір найму

(оренди) механізмів №01/04-06.

Предметом

зазначеного договору є передача Наймодавцем в платне користування Наймачу на

встановлений цим договором строк наступних механізмів: екскаватор ЭО 2621, 1991

року випуску, заводський номер №48305, реєстраційний номер НОМЕР_1;

автопогрузчик ПОТО-30, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно

до п.3.2 договору сторонами 28.04.2006р. було підписані акти-приймання передачі

механізмів.

Згідно

з п/п 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 договору розмір місячної плати за

користування  екскаватором складає 1 000

грн., в т.ч.  166,67 грн. ПДВ,  за один повний місяць, за користування

автопогрузчиком -2 000 грн., в т.ч. 33,33 грн. ПДВ., за один повний місяць.

Таким чином, загальна сума орендної плати за договором щомісячно складає 3 000

грн.

Пунктом

2.2. договору встановлено, що оплата за користування механізмами по даному

договору здійснюється в порядку перерахування грошових коштів на розрахунковий

рахунок наймодавця згідно виставлених рахунків-фактур. Строк оплати - 20

банківських днів з моменту отримання рахунку. 

Відповідно

до п.4.1 наймач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за користування

механізмами.

Згідно

з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися

належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов

договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Статтею

530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін)

його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно

з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків

(зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Аналогічний

припис містить п.п.1, 7 ст.193 

Господарського кодексу України.

Правовідносини

сторін врегульовані договором  №06/04-06

від 28.04.2006р., який за своєю правовою природою  є 

договором найму (оренди).

Згідно

з ч.ч.1,5 ст.762 УК України за 

користування  майном з наймача

справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за  користування 

майном вноситься щомісячно,  якщо

інше не встановлено договором.

Позивач

зазначає, що  в порушення умов договору

відповідач свої обов'язки в частині оплати за користування механізмами з

01.05.2006р. по 30.04.2007р. в повному обсязі не виконав, здійснив часткову

оплату за три місяці (травень-липень 2006р.) у розмірі 9 000 грн., що

підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №6 від

13.10.2006р.  Просить стягнути з

відповідача суму 27 000 грн. основного боргу з орендної плати за серпень 2006р.

-квітень 2007р.   

Приписами

ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не

можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так,

договором передбачено, що оплата за користування механізмами здійснюється на

підставі виставлених рахунків-фактур. Позивач просить стягнути борг з орендної

плати за серпень 2006р. -квітень 2007р., тобто за 9 місяців. Однак, позивачем

надано докази направлення (опис вкладення до цінного листа від 20.03.2007р.)

відповідачеві рахунків-фактур лише  за 7

місяців: серпень 2006р. -лютий 2007р. Згідно з цим описом відповідачеві була

також направлена претензія №4 від 19.03.2007р. з вимогою сплатити суму боргу за

договором найму №06/04-06 у розмірі 21 000 грн.      

Відповідач

не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань за період

серпень 2006р.-лютий 2007р. 

Таким

чином, заявлена до стягнення сума основного боргу підлягає частковому стягненню

за період серпень 2006р.-лютий 2007р. у розмірі 21 000 грн. (3 000 грн. х 7

місяців).

Позивач

не позбавлений права направити відповідачу рахунки за березень-квітень 2007р. і

у разі  їх несплати у встановлений

договором строк звернутися за захистом свого права до суду.

Позивачем

також заявлено до  стягнення суму 597,86

грн. -3% річних, суму 3 180 грн. інфляційного збільшення основного боргу за

період з червня 2006р. по вересень 2007р.  

          Статтею 625 ЦК України передбачено,

що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу

кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Договором (п.2.2) встановлений  обов'язок 

відповідача оплатити виставлені рахунки протягом 20 банківських днів з

моменту отримання рахунку. 

Разом

з цим, позивач направив відповідачу претензію №4, яка згідно з повідомленням

про вручення №415810  отримана

відповідачем 21.03.2007р., та відповідно до цієї претензії в тридцятиденний

строк з моменту отримання претензії вимагав сплати борг у сумі 21000.  Таким чином, фактично позивач змінив строк

виконання зобов'язання і зважаючи на це, прострочення грошового зобов'язання

щодо суми 21000 грн. настало з 21.04.2007р.   

Враховуючи

вищевикладене, до стягнення підлягає сума 

втрат від інфляції за прострочення суми 21 000 грн. основного боргу за

період з 21.04.2007р. по 

30.09.2007р.  у розмірі 1987,30

грн.,  сума 3% річних за цей період у

розмірі 336,33 грн.

         Позивач також просить стягнути з

відповідача суму 452,22 грн. пені за період з 31.03.2007р. по 30.09.2007р. на

підставі п.7.2 договору.  

Згідно

з ст.ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені,

штрафу).

Відповідно

до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,

які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання. Пенею  є  неустойка, 

що обчислюється у відсотках від суми  

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

          Пунктом 7.2 договору встановлено,

що  за невиконання зобов'язань по сплаті

за користування механізмами наймач сплачує наймодавцю пеню від несплаченої суми

за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного

банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно

з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань”  платники грошових коштів

сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в

розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми

простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно

до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання

зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через

шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із

наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній просить стягнути пеню за

прострочення сплати рахунків за лютий та березень 2007р. за період з

31.03.2007р. по 30.09.2007р., тобто за останні шість місяців до звернення до

суду.

Оскільки,

судом встановленою, що рахунок за березень 2007 відповідачем фактично не був

отриманий, прострочка за його несплату не виникла, нарахування пені можливе

лише по рахунку, виставленому за лютий 2007р. 

Враховуючи зазначене, а також наведені вище підстави до стягнення

підлягає пеня за період з 21.04.2007р. по 30.09.2007р. у розмірі  217 грн. 73 коп. пені.

          Крім того,  позивач просить стягнути  з відповідача 

неустойку згідно  з  п.7.5 договору  найму 

у розмірі 30 000 грн.

          Розглянувши матеріали справи, суд

вважає, що  у задоволенні позовних вимог

в цій частині слід відмовити у  зв'язку

наступним. 

          Обґрунтовуючи вимоги в цій частині,

позивач вказує, що 08.05.2007р. відповідачу було направлено листа (вих.№18) з

вимогою повернути з орендного користування механізми на підставі того, що строк

дії договору закінчився 30.04.2007р. (п.п.3.1,4.1 договору). 

Пунктом

3.1 договору сторони встановили строк найму механізмів -один рік з моменту

підписання цього договору. Договір набирає сили з 01.05.2006р. та діє до

30.04.2007р.

Згідно

з п.4.1 договору наймач зобов'язаний повернути механізми по закінченню строку

дії цього договору в справному технічному стані з урахуванням нормального

фізичного зносу.

           Відповідно ст.785 ЦК України, на яку

посилається позивач, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний

негайно повернути  наймодавцеві річ у

стані, в якому вона була одержана,  з

урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право

вимагати  від  наймача сплати неустойки у розмірі подвійної

плати за користування річчю за час прострочення.

          Пунктом п.7.5 договору встановлено:

якщо наймач не виконує зобов'язань відносно повернення механізмів, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати 

неустойки в розмірі подвійної плати за користування механізмами за час

прострочки.  

          З урахуванням цього позивач просить

стягнути з відповідача неустойку за неповернення механізмів, починаючи з 01

травня по 30 вересня 2007р. 

Відповідно

до ч.1 ст.763,  ст.764 ЦК України договір

найму укладається   на строк,

встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після

закінчення  строку договору найму, то, за

відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір

вважається  поновленим на строк, який був

раніше встановлений договором.

          Враховуючи те, що позивачем не надано

належних доказів направлення або вручення відповідачеві листа №18 від

08.05.2007р. про припинення договору найму, 

інших доказів того, що він припинив свою дію позивачем не надано,

договір є поновленим та той самий строк.

Таким

чином, вимога про стягнення з відповідача суми 30 000 грн. неустойки  є безпідставною та задоволенню не

підлягає. 

На

підставі викладеного позов в цілому задовольняється частково.

          Згідно з ст.49 ГПК України судові

витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

            Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:           

 Позов

задовольнити частково. 

 Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаціфйний номер НОМЕР_3, р/рНОМЕР_4 В Енергодарському

відділенні КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Приватного підприємства

“НДСК-Плюс” (юридична адреса: 69118, м.Запоріжжя, вул.Гаврилова,3.

кв.75; фактична адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул.Доківська, 3,  р/р26006020240980 в ФБ  “Фінанси та кредит”, МФО 313731, код ЄДРПОУ

30165472) суму 21 000 грн.  основного

боргу, суму 1987 грн. 30 коп. інфляційних витрат, суму 336 грн. 33 коп.

-3%  річних, суму 217 грн. 73 коп.

пені,  суму 235 грн. 41 коп. витрат на

державне мито, суму  45 грн. 37  коп. 

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Видати наказ після набрання рішенням законної

сили.

 В іншій частині  позову відмовити.

Суддя                                                     

Л.П. Гандюкова

          Рішення господарського суду набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення

оформлено і підписано у повному обсязі 

07.03.  2008р.