Постанова

від 28.02.2008 по справі 5020-11/063-69

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

26

лютого 2008 року  

Справа

№ 5020-11/063-69

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Антонової

І.В.,

суддів                                                                      Котлярової

О.Л.,

Ткаченка М.І.,

за участю

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №  2д-1032  

від 10.05.06,  фізична особа -

підприємець  ОСОБА_2;

відповідача: Чиркова Ольга Миколаївна,

довіреність №  03-15/2   від 08.01.08,  Севастопольська міська рада;

розглянувши

апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 на

ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 15 січня

2008 року у справі № 5020-11/063-69

за

позовом           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Севастополь,99045)

до

          Севастопольської міської ради (вул. Леніна,

3,Севастополь,99011)

про

визнання протиправною бездіяльності Севастопольської міської ради щодо

нерозгляду заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про надання в оренду

земельних ділянок площею 0,0127 га та площею 0,0049 га, що розташовані

поАДРЕСА_2 в місті Севастополі для обслуговування торгівельного павільону -

кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Севастопольсьої міської ради на найближчому

пленарному засіданні розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про

надання вказаних земельних ділянок в оренду.

ВСТАНОВИВ:

Фізична

особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду міста Севастополя

з адміністративним позовом до Севастопольської міської ради про визнання

протиправною бездіяльності Севастопольської міської ради щодо нерозгляду її

заяви  про надання в оренду земельних ділянок

площею 0,0127 га та площею 0,0049 га, що розташовані поАДРЕСА_2 в місті

Севастополі для обслуговування торгівельного павільйону - кафе-бару

ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язання Севастопольської міської ради на найближчому

пленарному засіданні розглянути заяву про надання вказаних земельних ділянок в

оренду.

Ухвалою

господарського суду  міста Севастополя

від  15 січня 2008 року у справі №

5020-11/063-69 (суддя Дмитрієв В.Є.) позовні матеріали фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2 повернуті без розгляду в порядку пунктів 4, 6, 10 частини 1

статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не

погодившись з ухвалою суду, фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулась до

Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в

якій просить ухвалу господарського суду 

міста Севастополя скасувати,  

матеріали справи передати до господарського суду міста Севастополя. 

Доводи

апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм

процесуального права, що виразилося в неправильному висновку суду щодо розгляду

даної справи за правилами господарського судочинства.

Так,

апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про

те, що у позовній заяві ставиться питання про визнання за позивачем права на

оренду земельних ділянок, тоді як предметом позову є оскарження бездіяльності

Севастопольської міської ради як суб'єкта владних повноважень.

Дослідивши

матеріали справи, обговоривши доводи та заперечення сторін, судова колегія

дійшла висновку про відсутність підстав для 

задоволення апеляційної скарги  фізичної

особи -підприємця ОСОБА_2 з наступних підстав.

Згідно

зі статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України даній Кодекс  визначає повноваження    адміністративних   судів  

щодо   розгляду справ

адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і

порядок здійснення адміністративного судочинства.

Поняття  „справа адміністративної юрисдикції”

визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, і під такою

справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду

публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює

владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Отже,

справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного

суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними

суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах,

у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою

іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати

вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Статтею

17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів,

на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення

адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії

спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:

а)

спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження

рішень, дій чи бездіяльності останнього;

б)

спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої

компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання

адміністративних договорів;

в)

спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених

законом.

Поняття

"суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно

з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня

посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Відтак

необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом

владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися

відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Місцевим

господарським судом встановлено, що спір у даній справі  виник з приводу набуття суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_2 права власності на кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1, що

знаходиться на спірних земельних ділянках.

Частиною

2 статті 4  Кодексу  адміністративного судочинства України

встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі

публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший

порядок судового вирішення.  Закони

України можуть передбачати вирішення таких категорій публічно-правових спорів в

порядку іншого судочинства, у тому числі господарського.

У

відповідності до пункту 3 Рекомендацій президії Вищого господарського  суду України від 27 червня 2007 року №

04-5/120 у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір

-господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського

кодексу України.

Так,

господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а)

участь у спорі суб'єкта господарювання;

б)

наявність між сторонами, по перше, господарських відносин, врегульованих

Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами

господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право,

що  виникає з відповідних відносин.

Між

сторонами у даній справи  існує спір про

право суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи  ОСОБА_2 на оренду земельних ділянок, що  виникло 

на підставі договору купівлі-продажу кафе-баруІНФОРМАЦІЯ_1 та підлягає

врегулюванню Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом

України „Про оренду землі”.

Вказане

виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

У

відповідності до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від

27 червня 2007 року якщо позов, який підлягає розглядові за правилами

Господарського процесуального кодексу України, помилково подано  на підставі норм Кодексу адміністративного

судочинства України, господарським судам слід перевіряти позовні матеріали  на предмет їх узгодженості з приписами статей

54 і 57 Господарського процесуального кодексу України і в разі невідповідності

цих  матеріалів зазначеним  приписам керуватися вимогами статті 63 Господарського

процесуального кодексу України.

Як

вбачається з матеріалів справи, позовна заява 

фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 не відповідає вимогам, встановленим

статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не надано

доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі; не надано

доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї

документів; не подано доказів сплати витрат на інформаційне-технічне

забезпечення судового процесу, - що є підставою для повернення позовної

заяви  без розгляду.

Зазначене

свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи

та виніс ухвалу з додержанням норм процесуального права, у зв'язку з чим

підстави для її скасування відсутні.

Керуючись

статтями 99, 101,  статтею 103, статтею

105, статтею 106  Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу  фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 залишити

без задоволення.

                    2. Ухвалу господарського

суду  міста Севастополя від 15 січня 2008

року у справі № 5020-11/063-69 залишити без змін.

Головуючий

суддя                                                  І.В. Антонова

Судді                                                                               

О.Л. Котлярова

М.І. Ткаченко