Рішення

від 12.03.2008 по справі 5/345-07-8467

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/345-07-8467

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2008 р.Справа  № 5/345-07-8467

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.

до відповідача: КП „Білгород –Дністровськводоканал”, Одеська область, м. Білгород –Дністровський.      

про стягнення 64 420, 16 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Шевченко Т. А., на підставі довіреності,

від відповідача: Геращенко Р. М., на підставі довіреності.   

У судових засіданнях оголошувалась перерви з 04.02.2008 року до 13.02.2008 року, з 13.02.2008 року до 03.03.2008 року та з 03.03.2008 року до 12.03.2008 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з КП „Білгород –Дністровськводоканал” індексу інфляції у розмірі 49 039, 58 грн., трьох відсотків річних у розмірі 6 564, 38 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 8 816, 14 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2007 року строк розгляду справи було продовжено до 14.02.2008 року.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву від 18.12.2007 року №33-14-743 відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, проте просив суд відкласти розгляд справи та зобов'язати сторін по справі провести звірку взаєморозрахунків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2008 року строк розгляду справи було продовжено до 14.03.2008 року.

В наступному, позивач своєю заявою від 03.03.2008 року №21/253 уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 90 175, 05 грн., три відсотки річних у сумі 8 850, 37 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 13 069, 20 грн.

Відповідач подав до суду заперечення на позов від 28.02.2008 року №33-14-133 відповідно до яких позовні вимоги позивача фактично визнав, але з підстав викладених у запереченнях просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до нуля.

В процесі розгляду справи з боку позивача та відповідача до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та залучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та комунальним підприємством „Білгород –Дністровськводоканал” було укладено договір № 198 від 24.05.2002 року про постачання електричної енергії, який припинив свою дію в зв'язку з укладанням нового договору про постачання електроенергії від 15.07.2005 року №198.  

За умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором.

У відповідності до діючого договору, він набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь-які заяви або листи однієї з сторін за договором про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, протягом тривалого часу відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором про постачання електроенергії. З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію позивач, відповідно до своїх остаточних вимог, на підставі умов укладеного договору та ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 90 175, 05 грн., три відсотки річних у сумі 8 850, 37 грн. та пеню у сумі 13 069, 20 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано рахунки за активну електроенергію, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії, а також обґрунтовані розрахунки сум індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені з відповідними даними про кількість сплачених відповідачем грошових коштів за спожиту електроенергію у розрахункових періодах.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач згідно своїх остаточних позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість:

-          90 175, 05 грн. індексу інфляції;

-          8 850, 37 грн. трьох відсотків річних;

-          13 069, 20 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідач, відповідно до своїх заперечень та доводів викладених у судових засіданнях позовні вимоги позивача фактично визнав, але просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до нуля.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками укладено договір про постачання електроенергії №198 від 15.07.2005 року предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів від дня отримання рахунку.

Як встановлено судом, станом на 12.03.2008 року у відповідача відсутні борги минулих років за спожиту електроенергію. Проте, відповідач свої зобов'язання, в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію, проводив неналежним чином. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію, а також відомостями про сплату спожитої електроенергії.

Виходячи з встановлених судом обставин, можна зробити висновок про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частини своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення суми індексу інфляції, оскільки при проведенні розрахунку позивачем було допущено технічну помилку та не здійснено розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції за березень та квітень 2006 року. В зв'язку з наведеними обставинами з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три відсотки річних у розмірі 8 850, 37 грн. та індекс інфляції у розмірі 88 147, 31 грн.

Доводи відповідача про те, що суми індексу інфляції та трьох відсотків річних є штрафними санкціями і можуть бути зменшені, судом повністю відхиляються та спростовуються наступним. Як видно з позовних вимог позивач просить суд стягнути суму 3% річних та індекс інфляції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до Цивільного кодексу України під неустойкою, штрафом, пенею слід розуміти грошову суму або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником своїх зобов'язань. Виходячи з наведеного можна зробити висновок про те, що нараховані проценти відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою (штрафом, пенею), оскільки вони є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України) та стягуються незалежно від вини боржника. Що стосується нарахувань індексу інфляції, то вони також не відноситься до категорії штрафних санкцій.   

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до умов договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України –якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими. Проте, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірному періоді була сплачена у повному обсязі, але з затриманням. Крім того, як встановлено судом, підприємство відповідача є підприємством, яке надає певні послуги з водопостачання та водовідведення у місті Білгород –Дністровський та є комунальним підприємством власником якого є територіальна громада міста Білгород –Дністровський в особі Білгород – Дністровської міської ради (пункт 1.2 статуту підприємства відповідача) та за формою фінансування знаходиться на госпрозрахунку.

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення пені у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідача на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” пеню у розмірі 500,00 грн.

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням того, що позивачем при проведенні розрахунку індексу інфляції були допущені помилки і нарахована сума є меншою ніж та на якій наполягав позивач, суд вважає що судові витрати по справі в цій частині повинні бути розподілені відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.   

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 69, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Білгород –Дністровськводоканал”, р/р 2603801510821 у Білгород – Дністровському відділенні „Промінвестбанку”, МФО 328458, код 20937068 (Одеська область, м. Білгород –Дністровський, провулок Водопровідний, 1) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок №2603730103780 в Одеському облуправлінні Ощадбанку, МФО 328845, код 26302282 (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:

- 500 (п'ятсот) грн. пені;

- 88 147 (вісімдесят вісім тисяч сто сорок сім) грн. 31 коп. індексу інфляції;

- 8 850 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 37 коп. 3% річних;

- 1 100 (одна тисяча сто) грн. 66 коп. держмита;

- 115 (сто п'ятнадцять) грн. 88 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 14.03.2008 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.