Рішення

від 19.03.2008 по справі 34/395-07-8725

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/395-07-8725

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2008 р.Справа  № 34/395-07-8725

За позовом  Закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ"  

до відповідача  Селянського (фермерського) господарства "АРГО"   

про стягнення на суму 28048 грн.

                                                                                                                      Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники:

від позивача: Титенко О.М.- представник, діючий на підставі довіреності від 30.11.07р.; Коваль І.Ю.- представник, діюча на підставі довіреності від 05.10.07р. В судове засідання 19.03.08р. не з'явилися;

від відповідача: Кастромицький В.І. - голова СФГ "АРГО". В судове засідання 19.03.08р. не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, закрите акціонерне товариство компанії "РАЙЗ" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "АРГО" заборгованості у розмірі 28048грн., у т.ч. 12538,76грн. боргу за поставлений товар, 2380,30грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 6269,38грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, 48% річних за неправомірне користування коштами розмірі 6859,56грн.

Відповідач позов визнав та просив суд надати час для надання можливості погасити суму заборгованості, письмового відзиву на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

24.06.2005р. між Бесарабською філією дочірнього підприємства "РАЙЗ-АГРОСЕРВІС", правонаступником якого є закрите акціонерне товариство компанія "РАЙЗ" (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством "АРГО" (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №11306/3 (договір) та додатки №1 та №1а до нього.

Відповідно до умов п.1.1 договору в терміни, визначені цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець, в свою чергу –прийняти товар та оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частина, яка оплачується на умовах  відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами – визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та №1а), які є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, відповідно до умов п.п.1.1-1.2 даного договору та додатків до нього, позивач зобов'язався поставити відповідачу товари виробничо-технічного призначення, а останній зобов'язався оплатити його відповідно до умов Договору.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі, що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №37-0180 від 13.05.05р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАЛ №622122 від 13.05.05р; видаткова накладна №37-0466 від 02.07.05р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАЛ №622127 від 02.07.07р. складеними відповідності до п.2 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої Наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р., зареєстрованої в Мін'юсті України 12.06.1996р. за №293/1318.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплатити вартості товару в частині, яка оплачується авансом виконав у повному обсязі, сплативши позивачу 24.06.05р.- 2823грн.

Згідно п.2.5 договору поставки на умовах товарного кредиту №11306/3 від 24.06.2005р. вартість частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується покупцем чотирма платежами рівними частинами в наступні терміни: першого серпня, першого вересня, першого жовтня та першого листопада року, в якому Покупець отримав товар (якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку №1а).

Пунктом 2.6 названого договору встановлено, що товар (його вартість, в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника проценти.

Відповідно до умов п.2.7 договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті остання сума відстроченого платежу. Термін в який нараховується та сплачуються проценти –01 листопада року, в якому Товар отриманий покупцем (якщо інший термін не буде встановлений сторонами в додатку №1а).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання в частині, яка оплачується на умовах відстрочення платежу виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на 20.11.2007р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість по оплаті товару у розмірі 12538,76грн.

Зазначена заборгованість, з врахуванням відсотків за користування товарним кредитом  (які фактично не заявлені позивачем до стягнення), зазначена й в Акті звірки взаємних розрахунків сторін станом на 04.07.2006р., підписаний сторонами, підписи засвідчені печатками.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.7.3 договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п.7.4 названого договору покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі 50 % вартості (ціни) товару. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Частиною 5 ст.225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до ч.2 ст.232 цього кодексу законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Отже, сторонами спірної угоди визначений заздалегідь за взаємною згодою розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, в твердій сумі 50 % вартості (ціни) товару.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що покупець, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 48% річних з простроченої суми.

Внаслідок порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за отриманий товар, враховуючи часткову оплату товару, станом на 20.11.2007р. у Селянсько (фермерського) господарства "АРГО" утворилась заборгованість на загальну суму 28048грн., у т.ч. 12538,76грн. боргу за поставлений товар, 2380,30грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 6269,38грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, 48% річних за неправомірне користування коштами розмірі 6859,56грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу  України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України передбачає що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також те, що відповідач частково виконав прострочене зобов'язання до пред'явлення позову, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені до 100грн.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені норми матеріального права, наданий позивачем розрахунок, позовні вимоги закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ" підлягають задоволенню в частині стягнення 12538,76грн. боргу за поставлений товар, 100грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 6269,38грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, 48% річних за неправомірне користування коштами розмірі 6859,56грн.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 257,67грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 118грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства "АРГО" (68230, Одеська область, Саратський район, с.Введенка, вул.Зарічна, 43, р/р26000010600001 в АКБ Імексбанк, МФО 328384, код 25024540) на користь закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ" (03143, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 152; р/р26005250016675 в ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313, код 13980201) заборгованість на загальну суму 25767(двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят сім)грн.70коп.

3. Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства "АРГО" (68230, Одеська область, Саратський район, с.Введенка, вул.Зарічна, 43, р/р26000010600001 в АКБ Імексбанк, МФО 328384, код 25024540) на користь закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ" (03143, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 152; р/р26005250016675 в ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313, код 13980201) витрати по сплаті держмита на суму 257(двісті п'ятдесят сім)грн.67коп, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області, підписане 24.03.08р., набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Фаєр Ю.Г.