Рішення

від 12.03.2008 по справі 20-25/313-07-8866

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20-25/313-07-8866

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2008 р.Справа  № 20-25/313-07-8866

За позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача Селянського (фермерського) господарства ”ОНІКС”  

про стягнення 41 504 грн. 00 коп.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Афанасьєв М.Г., діючий за дов. від 14.12.2007р.

від відповідача: Кисляк В.І., голова фермерського господарства.

 У судовому засіданні 3.03.2008 року оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

             СУТЬ СПОРУ: Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства ”ОНІКС” 33 000 грн. заборгованості, 7 024 грн. індексу інфляції, 1 480 грн. 3% річних, 400, 45 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення СФГ „Онікс” умов договору № 1 від 14.01.2002р.  

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області від 4.02.2008р., у зв'язку з закінченням повноважень судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А., справу передано на розгляд судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою від 8.02.2008 року (суддя Щавинська Ю.М.) справу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 3.03.2008 року.                

Відповідач Селянське (фермерське) господарство ”ОНІКС” у судове засідання з'явився, відзив на позов надав, у якому  зазначає, що на данний час, у зв'язку з загибеллю врожаю СФГ „ОНІКС” не має коштів для розрахунку з Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, у зв'язку з чим просить суд відстрочити розрахунок до 1.10.2008 року, а також зменшити  штрафні санкції до мінімуму.

У судовому засіданні 3.03.2008 року представник відповідача пояснив, що позов визнає частково на суму 33 000 грн. Представник позивача надав суду письмову заяву у якій зазначає, що не заперечує проти надання відстрочки відповідачу до 1.10.2008р.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14.01.2002 р. між Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та  селянським (фермерським) господарством ”ОНІКС” було укладено договір № 1 про надання фінансової допомоги фермерському господарству на зворотній основі на суму 40 000 грн. на придбання товарно-матеріальних ціннотей або оплату послуг.

Відповідно до п. 1.3 договору селянське (фермерське) господарство „ОНІКС” зобов'язувалось повернути отриману фінансову допомогу в такі строки:

- до 31 грудня 2003 року –20 000 грн.

- до 31 грудня 2004 року –20 000 грн.    

29.05.2002 року між Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та селянським (фермерським) господарством ”ОНІКС” була укладена додаткова угода № 1 до договору вищезазначеного договору про внесення змін до п. 1.3 договору.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди СФГ „ОНІКС” зобов'язувалось повернути отримані кошти в такі строки:

- станом на 1 серпня 2004 року –13 000 грн.

- станом на 1 жовтня 2005 року –10 000 грн.

- станом на 1 листопада 2006 року –10 000 грн.

Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало СФГ „ОНІКС” фінансову підтримку в розмірі 33 000 грн., чим виконало свої зобов'язання по договору № 1 від 4.01.2002 року та додатковій угоді від 29.05.2002 року в повному обсязі.

 25.06.2004р. був укладений додаток до договору №1 від 14.01.2002р., відповідно до якого СФГ „ОНІКС” зобов'язується повернути кошти фінансової допомоги в сумі 33 000 грн. по графіку:

- до 25 грудня 2004 року –3000 грн.

- до 1 жовтня 2005 року –10 000 грн.

- до 1 листопада 2006 року –20 000 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов договору та додаткових угод до нього, зумовило звернення українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення українського державного фонду підтримки фермерських господарств до господарського суду Одеської області.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забазпечення загальногосподарського інтересу.

Перерахування позивачем коштів відповідачу підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 30.05.2002р. на суму 13 000 грн., № 2 від 19.05.2003р. на суму 10 000 грн., № 5 та № 8 від 11.07.2003р. на суму 6 100 грн. та 3 900 грн. відповідно (а.с. 42-45), а також виписками з банку (а.с. 96-99), актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 132) та визнається відповідачем у судовому засіданні.

Враховуючи, що докази виконання свого обов'язку, відповідач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надав, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо викладеного у відзиві клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 533 Цивільного кодексу України, передбачено право суду зменшити, за наявності визначених законом обставин, розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник гоподарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних збитків та 3% річних.

Таким чином, у суду відсутні передбачені законом підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Враховуючи зазначене, стягненню на користь позивача, згідно із наданим розрахунком, який перевірено судом, підлягають індекс інфляції в розмірі 7 024 грн. та 3% річних в розмірі 1 480 грн.

Відповідно до п. 6.ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення. Приймаючи до уваги, що відповідачем у судовому засіданні заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення до 1.10.208р., а позивачем у судовому засіданні надано заяву, з якої вбачається, що він не заперечує проти надання відстрочки відповідачу, суд вважає за можливе надати відповідачу відстрочку виконання рішення до 1.10.2008 року.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 415 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти на відповідача, включивши їх до суми відстрочки.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з СФГ „ОНІКС” (Одеська область, Іванівський район, с. Шаманівка, код ЄДРПОУ 19054085) на користь Українського державного фонду підтримки фермерського господарства в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерського господарства (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20990849) 33 000 /тридцять три тисячі/ грн. 00 коп. основного боргу, 7 024 /сім тисяч двадцять чотири/ грн. інфляційних збитків, 1 480 /одна тисяча чотириста вісімдесят/ грн. 3% річних, 415 /чотириста п'ятнадцять/ грн. 00 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрати на ІТЗ судового процесу.    

3.          Відстрочити виконання рішення до 01.10.2008р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

рішення підписано 17.03.2008р.