Постанова

від 01.04.2008 по справі 2-14/8169-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-14/8169-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 квітня 2008 р.                                                                                    № 2-14/8169-2007  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим

на                   постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

                      від 14.11.2007р.

у справі        №2-14/8169-2007

за позовом   прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Головного

                      управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні системи України"

про                      стягнення 1 907 198,10  грн.,

та за зустрічним позовом ТОВ "Енергетичні системи України"

до                     Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АРК

про                    спонукання належним чином виконати умови договору шляхом

                      внесення змін у проектно-кошторисну документацію та заміни типу

                      обладнання,

за участю представників:

від позивача: Николаєва Е.А. (довір. від 16.01.08 №074/62), Липченко С.В.,

від відповідача: не з'явився,

від Генеральної прокуратури України: Попенко О.С. –прокурор відділу,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Севастополя звернуся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні системи України" і просив суд стягнути з останнього 1 907 198,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №2/568/070 від 14.01.2006р. на будівництво об'єкту щодо повернення після закінчення 3-х місячного строку  невикористаної суми авансу на придбання обладнання, як то передбачено п.3.3. договору та п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1764.

Відповідач, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АР Крим і просить суд зобов'язати останнього  належним чином виконувати умови договору шляхом внесення змін до проектно-кошторисної документації та заміни типу обладнання.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.08.2007р. прийнято до провадження зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.111).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2007р. (суддя Курапова З.І.) первісний позов задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "Енергетичні системи України" 1 907 198,10 грн. заборгованості. У зустрічному позові відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені п.3.3. договору умови використання бюджетних коштів (авансу) протягом 3-х місяців і їх повернення у випадку невикористання, не залежать від наявності або відсутності вини підрядника (відповідача) у неможливості використання авансу, вказані умови мають пряму дію, а тому невикористана підрядником сума авансу повинна бути повернута у випадку її невикористання.

Оскільки відповідач не міг використати перераховану позивачем 05.04.2006р. суму авансу, то вона підлягала поверненню у строк до 06.07.2006р. Враховуючи приписи ст.193 ГК України, ст.ст.526, 530 ЦК України, а також факт неповернення відповідачем у строк до 06.07.2006р. невикористаного ним авансу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову.

Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що розробка іншого проекту вимагає витрачання бюджетних коштів, які на вказані цілі не передбачені. Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007р. (головуючий, суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.М., Ткаченко М.І.), рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Постановлено спонукати Головне управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим належним чином виконати умови договору підряду №2/568/070 від 14.01.2006р. на будівництво об'єкту "Заміна вимикачів 10 кВ на вакуумні на ПС "Заря", "Алупка", РП-1, РП-4 (50 од.) шляхом внесення змін до проектно-кошторисної документації і заміни типа обладнання.

Вказана постанова мотивована тим, що пасивні дії позивача за первісним позовом (замовника) щодо невнесення ним корегування до діючого проекту, оскільки використання підрядником авансової суми за призначенням є неможливим через виникнення суттєвих змін фактичних умов відносно проектних, є простроченням кредитора (замовника), що позбавляє останнього права вимоги повернення невикористаного авансу. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що бездіяльність замовника позбавила підрядника можливості належним чином виконати зобов'язання за договором, у даному випадку використати суму авансу.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що пропозиція підрядника щодо надання допомоги з розробки  проектно-кошторисної документації з наступним наданням позитивного комплексного висновку та всі інші його звернення, які були спрямовані на виконання умов договору з врахуванням фактичних обставин, залишені замовником  без розгляду та реагування.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що  саме на замовника повинен бути покладений обов'язок по внесенню змін до проектно-кошторисної документації з метою подальшого належного виконання зобов'язання підрядника.

Не погоджуючись з   постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Автономної Республіки Крим вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваного судового  акта, знаходить касаційне подання таким, що підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

В силу ст.877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що між Головним управлінням капітального будівництва при Раді Міністрів АРК (замовник) та ТОВ "Енергетичні системи України" (підрядник) укладено договір №2/568/070 від 14.01.2006р. на будівництво об'єкту "Заміна вимикачів 10 кВ на вакуумні на ПС "Заря", "Алупка", РП-1, РП-4 (50 од)".

Відповідно до ст.1 цього договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити роботи по будівництву об'єкту  "Заміна вимикачів 10 кВ на вакуумні на ПС "Заря", "Алупка", РП-1, РП-4 (50 од)".

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна договору є динамічною та становить 6357,327 тис.грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється у вигляді авансових, проміжних та кінцевих платежів у межах фактичного фінансування з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва".

Підрядник використовує одержаний аванс на придбання та поставку необхідних для проведення робіт матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання. Використання авансу допускається протягом 3-х місяців. Після закінчення тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Згідно з пунктами 4.1.1, 4.1.2 договору, підрядник зобов'язався виконати роботи по будівництву у відповідності до проекту, в обсязі та строки, передбачені цим договором. Придбання обладнання покладається на підрядника за погодженням з замовником. Попередньо у письмовій формі погодити із замовником вартість обладнання, що використовується.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що усі зміни та доповнення до даного договору мають силу, якщо вони оформлені у письмовому вигляді та підписані обома сторонами.

Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмову від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами двох інстанцій встановлено, що на виконання умов договору замовник 05.04.2006р. перерахував підряднику суму авансу у розмірі 1 907 198,10 грн.

Невикористання підрядником протягом 3-х місяців одержаного авансу на придбання та поставку необхідного обладнання, визначеного проектно-кошторисною документацією, та неповернення його замовнику, як то передбачено п.3.3. договору та п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1764, стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Так, пунктом 3.3. договору передбачено, що підрядник використовує одержаний аванс на придбання та поставку необхідних для проведення робіт матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання. Використання авансу допускається протягом 3-х місяців. Після закінчення тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані умови договору мають пряму дію, і не залежать від будь-яких обставин, що зумовили невикористання підрядником протягом 3-х місяців одержаного ним авансу. Отже, питання щодо наявності вини підрядника у невикористанні ним авансу, не входить до предмету доказування у даній справі.

Оскільки судами встановлений факт невикористання підрядником у визначений договором строк  одержаного ним авансу у сумі 1 907 198,10 грн., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов'язок останнього у силу договору його повернути.

Обґрунтування судом апеляційної інстанції  своєї постанови нормами матеріального права, які визначають правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання, є помилковим, оскільки спір у даній справі виник через безпідставне неповернення (утримування) підрядником суми перерахованого йому авансу, невикористаного в обумовлений договором строк, а не у зв'язку з неналежним виконанням чи невиконанням підрядником умов договору, внаслідок чого настають правові наслідки, визначені ст.611 ЦК України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що підрядник неодноразово звертався до замовника про необхідність внесення змін до проектно-кошторисної документації і зміни типа обладнання, у зв'язку із зняттям з виробництва конкретних моделей обладнання, передбачених проектним рішенням,  і такі звернення залишені замовником без розгляду. Така бездіяльність замовника, за висновком суду апеляційної інстанції, позбавила можливості підрядника належним чином виконати зобов'язання за договором, що, у свою чергу, позбавляє замовника права вимагати повернення авансу.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, враховуючи, що наслідки невиконання замовником вимог підрядника визначені у ст.848 ЦК України, якою передбачено, що якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

Частиною 3 статті 877 ЦК України також передбачено, що у разі неодержання від замовника у розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника.

Наведене свідчить про відсутність підстав утримувати підрядником невикористаний ним аванс, який підлягає поверненню замовнику в силу договору, та наявність у нього права на зупинення відповідних робіт чи відмову від договору підряду та відшкодування збитків.

Помилковим також є посилання суду апеляційної інстанції на те, що на виконання умов договору щодо придбання обладнання підрядником було укладено договір з іншою юридичною особою –ТОВ "Високовольтний союз-Україна" від 05.04.2006р. на поставку обладнання вартістю 5 721 450,0 грн.

Так,  відповідно до пункту 4.1.2 договору придбання обладнання покладається на підрядника за погодженням з замовником. Попередньо у письмовій формі погодити із замовником вартість обладнання, що використовується.

Між тим, матеріалами справи доведено, що підрядник не узгоджував із замовником ні придбання іншого обладнання, ніж передбаченого у проекті, ні його вартість.

Задоволення судом апеляційної інстанції зустрічних вимог також не ґрунтується на нормах матеріального права з огляду на таке.

За змістом ст.ст.837, 877 ЦК України істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання робіт.

В силу статі 877  ЦК України, проектно-кошторисна документація є частиною договору підряду.

Відповідно до ст.878 ЦК України, право внесення змін до проектно-кошторисної документації належить замовнику. Тільки у разі, коли внесення таких змін потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, то такі зміни допускаються лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить, що внесення змін до проектно-кошторисної документації і заміна типа обладнання, є нічним іншим, як внесення змін до договору №2/568/070 від 14.01.2006р. на будівництво об'єкту "Заміна вимикачів 10 кВ на вакуумні на ПС "Заря", "Алупка", РП-1, РП-4 (50 од)".

При цьому, відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України, передбачено, що сторони є вільними у укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порядок зміни господарських договорів визначений статтею 188 ГК України, відповідно до якої, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 2, 3, 4 названої статті, сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже,  якщо особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то у цьому разі немає підстав стверджувати про існування спору між сторонами, тобто факту порушення або оспорення прав і  охоронюваних  законом  інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом.

Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання підрядником (позивачем за зустрічним позовом) замовнику (відповідачу за зустрічним позовом) проекту змін до договору №2/568/070 від 14.01.2006р. на будівництво об'єкту "Заміна вимикачів 10 кВ на вакуумні на ПС "Заря", "Алупка", РП-1, РП-4 (50 од)", а саме змін до проектно-кошторисної документації.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Відповідно до  ст.84 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір –умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

З огляду на це, вимоги позивача за зустрічним позовом, та постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення цих вимог про спонукання відповідача виконувати умови договору шляхом внесення змін до проектно-кошторисної документації і заміни типа обладнання, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи не вбачається обов'язку останнього, ні в силу договору, ні в силу закону, вчиняти такі дії.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що вимоги про спонукання до внесення змін до договору, зокрема, до проектно-кошторисної документації та зміни типа обладнання, не призводять до поновлення порушеного права з огляду на приписи ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

А положеннями пункту 6 статті 6 ГК України встановлено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого управління, їх посадових осіб у господарські відносини. Згідно пункту 2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.  

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог як первісних, так і зустрічних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах,  й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2007р. у справі №2-14/8169-2007   скасувати.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2007р. у даній справі залишити в силі.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій