Постанова

від 31.03.2008 по справі 02/974а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/974а

                                       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

ПОСТАНОВА             

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          "31" березня 2008 р.                                                                   Справа №  02/974а

м. Черкаси,  17 год. 50 хв.           

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання  Ткаченко О.М.,

за участю представників: позивача: Стариш В.М. –за довіреністю,

відповідача: Ященко В.В. –за довіреністю,  

третьої особи: Павлов К.О., Толпекін А.А. –за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу  

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво “Смірна”,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні   відповідача –Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини”,

про стягнення 15 726 грн. 81 коп.,  

                                                        ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про стягнення  з відповідача заборгованість по страхових внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  в сумі 15 726 грн. 81 коп.  за період 2003 рік –9 місяців 2007 року. В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та  у поясненні  від 13.03.2008 року  “Про розгляд заперечення ТОВ “Видавництво “Смірна” позивач вказує на наступне:

-  в порушення вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ  (далі - Закон № 2240)  відповідач з квітня 2002 року відмовився сплачувати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –Фонд)  страхові внески, не здає звіти, не надавав документи для перевірки, не допускав позивача до проведення перевірки,  в зв'язку з чим в період з 2003 року по 2006 рік та 9 місяців 2007 року відповідачу нараховано до сплати страхові внески в сумі 16 049 грн. 55 коп., відповідачем сплачено  322 грн. 74 коп., тому до стягнення заявлено суму 15 726 грн. 81 коп. страхових внесків;

-   сума страхових внесків розрахована позивачем по даних довідки Черкаського міського центру зайнятості  від 20.12.2007 року про розміри фонду оплати праці найманих працівників, що працюють у відповідача, що позивач вважає  правомірним, оскільки законом не заборонено проведення розрахунку таким чином,  відповідач ці дані не  спростував,  і позивач і центри  зайнятості для розрахунку суми внесків керуються статтею 1 Закону України № 2213-ІІІ від 11.01.2001 року “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”, за яким базою оподаткування для роботодавців є  сума фонду оплати праці найманих працівників;

-  відповідно до статей 9, 13 Закону  Фонд та його виконавчі дирекції є належним отримувачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, а профспілкові організації,  в тому числі й ЧО „Солідарні профспілки Черкащини” не належать до робочих органів  Фонду, а отже не мають права на отримання страхових внесків не можуть брати на облік страхувальників, які є платниками страхових внесків, тому є неправомірним посилання відповідача на договір з ЧО „Солідарні профспілки Черкащини”;    

- сплата страхових внесків ЧО „Солідарні профспілки Черкащини” не має ніякого відношення до повноважень і функцій  комісії із соціального страхування, не впливає на обов'язок власника підприємства сплачувати страхові внески до Фонду в установлених Законом № 2240 порядку, строки;   

          - договір № 008/520 від 20.11.2001 року, на який посилається відповідач як на підставу відсутності у нього обов'язку сплачувати до Фонду страхові внески, укладений відповідачем з ЧО „Солідарні профспілки Черкащини”  всупереч нормам Закону “Про  професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та статті 50 Закону № 2240;  

-  посилання відповідача на Інструкцію про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України від 21.09.1999р. №634/3927 позивач вважає безпідставним, оскільки  вона втратила чинність в зв'язку із  втратою чинності Законом України “Про збір на обов'язкове соціальне страхування” № 402/97-ВР від 26.06.1997року (який передбачав  збір на обов'язкове соціальне страхування), тим більше, що позивач заявив вимогу про стягнення саме страхових внесків, а не збору на обов'язкове соціальне страхування, який сплачувався відповідно до Закону “Про збір на обов'язкове соціальне страхування” № 402/97-ВР від 26.06.1997р.;  

-   заперечив проти доводів відповідача та третьої особи про те,  що Фонд  не є суб'єктом владних повноважень і позов не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства,  посилаючись на те,  що позивач повністю відповідає  визначенню  суб'єкта владних повноважень, наведеному в пункті 7 статті  3 КАС України,  Фонд та його органи, в тому числі обласні відділення Фонду  виступають  як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджується також численними судовими рішеннями та   роз'ясненнями вищих судових інстанцій.

- обов'язок реєструвати  нормативно-правові акти, прийняті правлінням Фонду  у межах своїх повноважень, що підлягають державній реєстрації (в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади, якщо вони стосуються прав і обов'язків страхувальників  та застрахованих осіб), законодавчо встановлено лише Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов`язкового державного соціального страхування” № 996-V від 27.04.2007р.;

- Законом  № 2240 визначено статус, повноваження,  органи управління Фондом,  питання реєстрації страхувальників та їх обов'язок стосовно сплати страхових внесків,  тому посилання відповідача на будь - які судові рішення є необґрунтованими, тим більше, на судові рішення, які не набрали законної сили та які не мають відношення до даної справи.   

Представник позивача у судовому засіданні, підтримуючи позовні вимоги, посилалася на доводи і обгрунтування, викладені у адміністративному  позові та у  поясненні від 13.03.208 року  “Про розгляд заперечення ТОВ “Видавництво “Смірна”.   

Представник відповідача у письмовому Запереченні на адміністративний позов  повністю заперечила проти вимоги позивача з наступних мотивів:

-   01.01.2001 року відповідач уклав із Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини” договір № 520, був зареєстрований  як платник  страхових внесків до Фонду  соціального страхування та ЧО “Солідарні профспілки Черкащини” взяла на себе  виконання функцій, передбачених п. 3 ст. 50 Закону № 2240, включаючи право приймання відповідних рішень щодо призначення  матеріального забезпечення та соціальних послуг з бюджетів соціального страхування;   

-   відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування  України, зареєстрованої в МЮ України від 21.09.1999 року № 634/3927, та яка є діючою на даний час, платниками збору на обов'язкове соціальне страхування є юридичні особи, які повинні були зареєструватися як страхувальники  у всеукраїнських галузевих профспілках, регіональних галузевих профспілках;        

-  відповідно до п. 3 ст. 9 Закону № 2240 Фонд є  некомерційною самоврядною  організацією і тому  не може бути суб'єктом владних повноважень, в зв'язку з чим даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства;  

- Інструкція від 26.06.2001 року № 16. на яку посилається позивач, не зареєстрована в МЮ України, отже, не є нормативно-розпорядчим документом і відноситься до внутрішньої діяльності Фонду;    

- діяльність Фонду та його робочих органів на думку відповідача є неправомірною, про що свідчить  ряд рішень судових органів; правління сформоване всупереч вимогам ст.ст. 5, 10 Закону № 2240;

-  відсутня нормативно-правова база  діяльності робочих органів Фонду,  а відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

-          відповідач не має заборгованості по страхових внесках.   

Представник відповідача у судовому засіданні,  заперечуючи проти позову, посилалася на доводи та міркування, викладені у письмовому Запереченні на адміністративний позов.    

Представник третьої особи -  Черкаської організації “Солідарні профспілки Черкащини”, залученої до участі у справі в  судовому засіданні за її клопотанням як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у письмовому Запереченні на адміністративний позов та у судовому засіданні повністю заперечив проти вимог та доводів позивача, вважаючи їх незаконними та не підлягаючими до задоволення,  з огляду на те, що позивачем грубо порушено  ст. 28 Закону № 2240 та п.п. 15.14.4., 15.14.5. Інструкції про порядок проведення ревізій  та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 року № 38, оскільки позивачем не подано доказів проведення перевірки відповідача по страхових внесках,  а також не подано доказів  прийняття рішення про стягнення  з відповідача страхових внесків у заявленій позивачем сумі, яке відповідач міг би оскаржити;  позивачем не подано документів (акта ревізії, рішення), які б свідчили, на підставі чого позивач  проводив розрахунок донарахованих страхових внесків.  

          У судовому засіданні оголошувалася перерва із 13.03.2008 року по 31.03.2008 року.     

          Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши доводи і пояснення   представників сторін та третьої особи, суд  встановив наступне.   

           Черкаським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заявлено вимогу про стягнення  з відповідача страхових внесків на підставі приписів Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ  (Закон № 2240).   

          В преамбулі Закону вказано,  що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи  загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами,  у разі смерті, а також  надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

          В статті 2 Закону визначено, що єдиним страховиком за даним Законом є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

          Відповідно до статті 3 Закону  законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з  тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням,  базується на Конституції України,  складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно - правових актів.

Згідно статті  9 Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює  керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених  для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.  Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

          Відповідно до частини 5 статті 10 Закону виконавчі дирекції відділень  в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі , а  відповідно до статуту Фонду - також виконавчі дирекції відділень у районах та містах республіканського та обласного значення є робочими органами  виконавчої дирекції Фонду   та його відділень.   

З огляду на викладене,  суд вважає,  що позивач відноситься до суб'єктів владних повноважень, тому даний спір є адміністративним спором і правомірно пред'явлений позивачем та розглядається судом  в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.  Цей висновок підтверджується також судовою практикою у спорах за позовами позивача про стягнення із підприємств страхових внесків до Фонду.

Виходячи з викладеного вище, суд  також зазначає, що професійні спілки, які діють в Україні, в тому числі і Черкаська організація “Солідарні профспілки Черкащини”, не належить до робочих органів Фонду і не має їх повноважень.  Тому  укладення підприємствами договорів із Черкаською організацією “Солідарні профспілки Черкащини” та сплата ними коштів  вказаній організації не може звільняти їх від сплати страхових внесків,  встановлених Законом № 2240.

Як вказано у позовній заяві позивача та не заперечено відповідачем,  останній зареєстрований у Придніпровській районній виконавчій дирекції  м. Черкаси Черкаського обласного відділення Фонду як страхувальник –роботодавець, який використовує найману працю.

          В статті 27 Закону визначено права та обов'язки страхувальника, якими є, зокрема,  - обов'язок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, -  вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів,  -  надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати за встановленою формою звітності.     

Згідно частини 1 статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю  між нарахованими  для  роботодавців  і найманих працівників страховими внесками  та  витратами,  пов'язаними  з  наданням   матеріального забезпечення  та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.   Перерахування коштів здійснюється один раз на місяць, а саме у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

           Відповідно до статті 21 Закону № 2240, у пункті 1 статті 1 Закону України № 2213–ІІІ від 11.01.2001 року “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” встановлено розміри внесків на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” і визначаються вони від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.   

           Тобто, Законами України встановлені розміри, строки сплати страхових внесків,  визначено порядок їх розрахунку,  вказано страховика, якому страхові  внески  повинні сплачуватися.  За Законом їх сплата є обов'язком підприємства, а не правом.  Закон № 2240 є законом прямої дії  і  у відповідача відсутні правові підстави для несплати страхових внесків до Фонду.

          З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованою та законною вимогу позивача про стягнення із відповідача страхових внесків у заявленій сумі 15 726 грн. 81 коп.  станом на 30.09.2007 року. Розрахунок суми належних до сплати страхових внесків виконано вірно. При цьому суд зазначає, що позивачем не порушено норму Закону при розрахунку сум страхових внесків виходячи із даних, наданих центром зайнятості, які є офіційними даними державного органу. Тим більше, що відповідач ці дані не спростував, не довів, що вказані дані є невірними, в порушення пункту 4 частини 2 статті 27 Закону  не надав позивачу звіти встановленої форми.

          Доводи відповідача щодо  неправомірності діяльності Фонду та його робочих органів і відсутності у них права звернення до суду суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Посилання відповідача на Інструкцію  від 21.09.1999 року № 634/3927 є недоречним у даній справі, оскільки в частині 1 статті 3 Закону № 2240 чітко виписано, що до законодавства України, яке регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з  тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відносяться, зокрема, інші нормативно - правові акти,  прийняті відповідно до Конституції України, Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю та  цього Закону.   

          Суд вважає також,  що той факт, що позивачем не проведено перевірку (ревізію) та не складено відповідний акт, не впливає на обов'язок відповідача сплатити страхові внески відповідно до вимог Закону № 2240, оскільки у Законі № 2240 та в Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженій постановою Фонду № 38 від 19.09.2001 року,  на яку посилається відповідач,  не вказано про неможливість стягнення коштів із підприємства без проведення таких перевірок чи ревізій.  Наявність такої Інструкції та право позивача провести перевірку не  може спростовувати встановлений Законом № 2240 обов'язок  підприємства (як страхувальника) сплатити страхові внески до Фонду в установлених законом розмірах, строки, порядку, а у даному позові позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несплату страхових внесків. Тим більше, що із матеріалів справи та із пояснень і доводів відповідача вбачається, що він не визнає права позивача як страховика  щодо відповідача, перешкоджав проведенню перевірки.

Також суд зазначає, що судові акти,  які не набрали законної сили, та ті, які не мають відношення до справи,  застосовуватися не можуть, тому посилання відповідача на них є безпідставним.  

          Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.    

Відповідач не спростував встановлені факти і  доводи позивача, не подав суду доказів сплати коштів до Фонду,  не подав документів на спростування вказаних позивачем розрахунків та вихідних даних для них.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  похованням”  вимога про стягнення   страхових внесків в сумі  15 726 грн. 81 коп.  на користь  Фонду є правомірною і обґрунтованою,  тому підлягає до задоволення.            

Виходячи з того,  що позивачем судовий збір не сплачувався, тому на підставі ст. 94  КАС України з відповідача  він не стягується.

З огляду на викладене, керуючись статтями  94, 160 –163 КАС України, суд   

ПОСТАНОВИВ:  

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Смірна»(18000,  м. Черкаси, вул. Петровського, 223,  ідентифікаційний код 30629784)  на користь Черкаського обласного відділення  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (18016, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 18,  ідентифікаційний код 21355026)  заборгованість  по внесках в сумі  15 726 грн. 81 коп.  

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського  апеляційного  адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі,  апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

Суддя                                                                                          А.Д. Пащенко

Постанова складена в повному обсязі

08.04.2008 року