Рішення

від 14.03.2008 по справі 30/54-08-844 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/54-08-844 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2008 р.Справа  № 30/54-08-844

За позовом:  Мале приватне підприємство Будівельно-комерційна фірма „Рось”

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство „Пересувна механізована колона 15” „ДУНАЙВОДБУД”

Про   визнання   права власності  

                                                                                                                 Суддя   РОГА Н.В.

                                                       Представники:

Від позивача:  Кулаковський О.О.- довіреність від 28.02.2008р.  

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Мале приватне підприємство Будівельно-комерційна фірма (далі - МПП БКФ „Рось”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Пересувна механізована колона 15” „ДУНАЙВОДБУД” (далі- ВАТ ПМК-15  „ДУНАЙВОДБУД”) про  визнання за позивачем права власності на нежитлові споруди, розташовані за адресою: Одеська обл.., м. Ізмаїл, Болградське шосе, 20, відображені в технічному паспорті , виготовленому Ізмаїльським БТІ 15.02.2007р., а саме: літ.”А” загальною площею 86,1 кв.м: 1). приміщення площею 3,4 кв.м; 2). приміщення площею 15,7 кв.м; 3). приміщення площею 15,4 кв.м; 4). приміщення площею 3,4 кв.м; 5). приміщення площею 21,4 кв.м; 6). приміщення площею 7,2 кв.м; 7). приміщення площею 9,9 кв.м; 8). приміщення площею 9,7 кв.м; літ. „Б” загальною площею 26,6 кв.м; літ.”В” загальною площею 67,8 кв.м, літ.”Г” склад, загальною площею 201,9 кв.м.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач проти позову не заперечує, у відзиві, що надійшов до суду 14.03.2008р. просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 вересня 1998р. між ВАТ ПМК-15 „ДУНАЙВОДБУД” (продавець)  та МПП БКФ „Рось” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати Покупцю у власність  товар, а саме: цегельну огорожу, внутрішні залізничні путі на рейках Р-43, баштовий кран КБ-100, 1979р., побутові приміщення та складські приміщення.  Оплату за об'єкти купівлі-продажу МПП БКФ „Рось” було здійснено меморіальним ордером №17 у грудні 1998р.

Актом приймання-передачі від 30.12.1998р.  об'єкти купівлі-продажу були передані  Покупцю. З цього моменту об'єкти купівлі-продажу рахуються на балансі позивача як основні фонди.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею  Серія ІІ-ОД №000438 МПП БКФ „Рось” у постійне користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради від 24.03.1999р. №150-ХХІІІ, надано земельну ділянку площею 1,1533 га згідно з планом користування .

Але, листом від 18.02.2008р.  ВАТ ПМК-15 „ДУНАЙВОДБУД”  повідомило позивача про неправомірність володіння нежитловими будівлями та  територією вантажо - розвантажувальної  ділянки, у зв'язку з тим, що при укладанні договору купівлі-продажу від 01.09.1998р. не був дотриманий нотаріальний порядок  посвідчення рішення, а також у зв'язку з тим. що ВАТ як наслідок укладення цього договору не отримало необхідного економічного ефекту. За таких обставин, ВАТ запропонувало позивачу терміново звільнити приміщення.

Позивач по справі вважає, що сторони за договором купівлі-продажу від 01.09.1998р. домовилися про всі його істотні умови, здійснили повне виконання цього договору, у зв'язку з чим цей договір є дійсним. Крім того, на момент укладення договору  чинне законодавство не передбачало обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, сторонами за якими були юридичні особи.

Дії відповідача позивач вважає такими, що порушують його законні права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом.

Позивач також зазначив, що згідно ст.41 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється  або не визнається іншою особою.

За таких обставин, позивач просить визнати за ним право власності на об'єкт купівлі-продажу нежитлові споруди, розташовані за адресою: Одеська обл.., м. Ізмаїл, Болградське шосе, 20, відображені в технічному паспорті , виготовленому Ізмаїльським БТІ 15.02.2007р., а саме: літ.”А” загальною площею 86,1 кв.м: 1). приміщення площею 3,4 кв.м; 2). приміщення площею 15,7 кв.м; 3). приміщення площею 15,4 кв.м; 4). приміщення площею 3,4 кв.м; 5). приміщення площею 21,4 кв.м; 6). приміщення площею 7,2 кв.м; 7). приміщення площею 9,9 кв.м; 8). приміщення площею 9,7 кв.м; літ. „Б” загальною площею 26,6 кв.м; літ.”В” загальною площею 67,8 кв.м, літ.”Г” склад, загальною площею 201,9 кв.м.

Відповідач проти позову не заперечує, у відзиві, що надійшов до суду 14.03.2008р. просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст..16 цього ж Кодексу  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.          

Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.09.1998р., договір вважається укладеним, якщо між сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Як вбачається з тексту договору купівлі-продажу від 01.09.1998р. він містить всі істотні умови, передбачені для договорів такого виду. Чинне на момент укладення Договору купівлі-продажу законодавство не передбачало необхідності нотаріального посвідчення договорів такого виду, що укладалися між двома юридичними особами. Отже, на момент укладення сторонами договору  купівлі-продажу від 01.09.1998р. він повністю відповідав вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст..220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Як вбачається з матеріалів справи, і проти чого сторони по справі не заперечують, відбулося повне виконання договору купівлі-продажу від 01.09.1998р.

Відповідно до  ст.41 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється  або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу  України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 Цивільного кодексу  України, згідно з якою власникові   належать  права  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу  власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд і  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 Цивільного кодексу  України).

Відповідно до ст..328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст..128 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу від 01.09.1998р. право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речи, якщо інше не передбачено законом або договором. Договором купівлі-продажу від 01.09.1998р. не передбачено інше. Отже, у МПП БКФ „Рось” право власності на нежитлові споруди , розташовані за адресою: Одеська обл.., м. Ізмаїл, Болградське шосе, 20, відображені в технічному паспорті , виготовленому Ізмаїльським БТІ 15.02.2007р., а саме: літ.”А” загальною площею 86,1 кв.м: 1). приміщення площею 3,4 кв.м; 2). приміщення площею 15,7 кв.м; 3). приміщення площею 15,4 кв.м; 4). приміщення площею 3,4 кв.м; 5). приміщення площею 21,4 кв.м; 6). приміщення площею 7,2 кв.м; 7). приміщення площею 9,9 кв.м; 8). приміщення площею 9,7 кв.м; літ. „Б” загальною площею 26,6 кв.м; літ.”В” загальною площею 67,8 кв.м, літ.”Г” склад, загальною площею 201,9 кв.м.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

           Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

                                                 ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву  Малого приватного підприємства Будівельно-комерційна фірма „Рось”     - задовольнити  повністю.

2.          Визнати за Малим приватним підприємством Будівельно-комерційна фірма „Рось” (Одеська обл.., м. Ізмаїл, пр.Леніна, 23, код ЄДРПОУ 20959207) право власності  на нежитлові споруди, розташовані за адресою: Одеська обл.., м. Ізмаїл, Болградське шосе, 20, відображені в технічному паспорті , виготовленому Ізмаїльським БТІ 15.02.2007р., а саме: літ.”А” загальною площею 86,1 кв.м: 1). приміщення площею 3,4 кв.м; 2). приміщення площею 15,7 кв.м; 3). приміщення площею 15,4 кв.м; 4). приміщення площею 3,4 кв.м; 5). приміщення площею 21,4 кв.м; 6). приміщення площею 7,2 кв.м; 7). приміщення площею 9,9 кв.м; 8). приміщення площею 9,7 кв.м; літ. „Б” загальною площею 26,6 кв.м; літ.”В” загальною площею 67,8 кв.м, літ.”Г” склад, загальною площею 201,9 кв.м. нежиле приміщення, що складається з одного поверху, загальною площею 131,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Філатова, 10-Б.

3.           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Пересувна механізована колона 15” „ДУНАЙВОДБУД”  (Одеська обл..м.Ізмаїл, вул..Болградське шосе, 14, код ЄДРПОУ 01035845)  на користь Малого приватного підприємства Будівельно-комерційна фірма „Рось” (Одеська обл.., м. Ізмаїл, пр. Леніна, 23, код ЄДРПОУ 20959207)  витрати по сплаті держмита  у сумі 85 грн.  та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

                                              Рішення підписане 14 березня 2008р.

                   Суддя                                                                                       Рога Н. В.