Рішення

від 26.03.2008 по справі 4/47-08-1096

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/47-08-1096

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2008 р.Справа  № 4/47-08-1096

За позовом:  Приватного підприємства «Поставик»;

До відповідача:  Біляївської районної державної адміністрації Одеської області;

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя   Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Покась О.С.- довіреність № б/н від 14.03.2008 р.

Від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство «Поставик»(надалі - Підприємство), звернувся до суду з позовною заявою до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею орієнтовно 139,22 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, 452 км траси Київ - Одеса.

В засіданні суду 25.03.2008 року представник позивача уточнив позовні вимоги в частині визначення площі спірної будівлі, в зв'язку з чим просить визнати право власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 138,22 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, 452 км траси Київ - Одеса.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на своїх вимогах.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що не сплив час розгляду звернень позивача до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

У 2007 році на замовлення Приватного підприємства «Поставик»було зведено нежитлову будівлю посту ДАІ, на автомобільній дорозі Київ –Одеса.

Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 322 від 30 серпня 2007 року спірній будівлі було присвоєно адресу: с. Дачне, 452 км траси Київ –Одеса Біляївського району Одеської області.

Земельна ділянка, на якій зведена будівля посту ДАІ, розташована за межами населених пунктів на території двох сільських рад: Дачненської та Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Як стверджує позивач, маючи на меті оформлення документів на право користування вказаною земельною ділянкою ПП «Поставик»звернулося до вказаних сільських рад з відповідними клопотаннями, проте листами Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 184/02-15 від 04.03.2008 року та Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 22 від 04.03.2008 року йому було відмовлено у задоволенні прохання, зауваживши, що хоч спорів з приводу будівництва та експлуатації спірної нежитлової будівлі немає, та питання оформлення правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку буде вирішене після отримання ПП «Поставик»правовстановлюючих документів на нежитлову будівлю, що розташована на ній.

Згодом необхідність у використанні будівлі для розміщення посту державної автомобільної інспекції відпала, тож, відповідно, виникла необхідність зміни цільового призначення будівлі, з огляду на що було отримано лист Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 23 від 04.03.2008 року, в якому йдеться, що Холоднобалківська сільська рада не заперечує проти зміни цільового призначення будівлі посту ДАІ і використання її в якості магазину товарів продовольчої та непродовольчої групи.

Таким чином позивачем було створено  нову річ –нежитлову будівлю площею 138,22 кв.м, а відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі.

Ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться місцевими органами виконавчої влади з видачею свідоцтва про право власності.

Отже, після закінчення будівництва, позивачем двічі надсилалися листи до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від «04»березня 2008 року та від «11»березня 2008 року, в яких містилося прохання видати Приватному підприємству «Поставик»правовстановлюючі документи на нежитлову будівлю загальною площею орієнтовно 139,22 кв.м, розташовану за адресою: с. Дачне, 452 км траси Київ –Одеса Біляївського району Одеської області, проте на жодний з листів не було надано відповіді, чим відповідач свідчить про невизнання (оскарження) права власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 321 ЦК України, яка презюмує непорушність права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, суд може захистити порушене право способом, який передбачений законом або договором. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проаналізувавши подані до суду позивачем документи та чинне законодавство, яке регулює дані відносини, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку про правомірність позовних вимог за таких підстав:

Нежитлова будівля площею 138,22 кв.м, яка розташована за адресою: с. Дачне, 452 км траси Київ –Одеса Біляївського району Одеської області, була збудована Приватним підприємством «Поставик» власними коштами з залученням підрядника –фізичної особи - підприємця Малиш М.М. відповідно до договору від «21»серпня 2007 р.

Ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.  Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Ч.1  ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (п. 1, 2 ст. 83 ЗК України).

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, яка вказує, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Таким чином, враховуючи наведене суд доходить висновку про наявність достатніх підстав які свідчать про створення позивачем нової речі –нежитлової будівлі площею 138,22 кв.м, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, 452 км траси Київ - Одеса.

Проте за час будівництва зникла необхідність у використанні спірної будівлі в якості пункту ДАІ та, відповідно, постало питання про використання будівлі з іншим цільовим призначенням.

Як видно з Висновку про експлуатаційну придатність 2-поверхової будівлі посту ДАІ, розташованого за адресою: с. Дачне, Біляївський район, Одеська область та можливості зміни його цільового призначення для експлуатації в якості магазину роздрібної торгівлі, виконаного Фізичною особою –підприємцем Івко Н.В. (державна ліцензія АВ № 364128) об'ємно планувальне рішення будівлі посту ДАІ відповідає вимогам ДБН В 2.2-9-99 «Суспільні будівлі та споруди. Загальні положення», вимогам норм пожежної безпеки ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», а також не суперечать санітарно-гігієнічним вимогам. Враховуючи наведене спеціаліст доходить позитивного висновку про технічну можливість збереження виконаних будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт будівлі, що дає можливість його подальшої експлуатації.

Також у вказаному висновку вказано на технічну можливість зміни цільового призначення об'єкта обстеження –існуючої 2-поверхової будівлі ДАІ  для експлуатації його в якості магазина роздрібної торгівлі.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначається п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, в якому, зокрема, йдеться про те, що оформлення права власності юридичних осіб на об'єкти нерухомого майна провадиться місцевими органами виконавчої влади з видачею свідоцтва про право власності.

Як видно з пояснень представника позивача для отримання свідоцтва про право власності позивач звернувся до Біляївської районної адміністрації Одеської області шляхом направлення листів, проте відповіді ним не було отримано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, протягом усього часу, з моменту початку будівництва спірної нежитлової будівлі і до теперішнього часу, претензій з боку жодних осіб, у тому числі й органів державної влади та місцевого самоврядування, щодо володіння та користування Приватним підприємством «Поставик»даним об'єктом нерухомості не висувалися.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, відповідно до ст. 43  ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи зазначене, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить до висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог ПП «Поставик»щодо визнання права власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 138,22 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, 452 км траси Київського району Одеської області, та наявності підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що базуються на законних підставах, в зв'язку з  чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати  по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства «Поставик»–задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством «Поставик»право власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 138,22 кв.м, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, 452 км траси Київ - Одеса.

3. Стягнути з Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (67600, Одеська область, м. Біляївка, пр-т Жовтневої революції, 11) на користь Приватного підприємства «Поставик» (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, пост ДАЇ Дачне, 452 км. траси Київ - Одеса) витрати по сплаті держмита у сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                         Суддя                                                                                       Літвінов С.В.