Ухвала

від 03.04.2008 по справі 32/616

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/616

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

03 квітня 2008 р.                                                                                   № 32/616  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,  

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ (далі –МОЗ України)

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2008

зі справи  № 32/616

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “Біоніка”, м. Київ (далі –Товариство)

до МОЗ України

про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2007 позов задоволено частково: наказ МОЗ України від 04.10.2006 № 658 в частині необхідності перекваліфікації в ВООЗ оригінальних й генетичних препаратів, що мають підтвердження біоеквівалентності оригінальним препаратам для застосування їх для антиретровірусної терапії скасовано; в іншій частині позову відмовлено; з МОЗ України стягнуто на користь Товариства                    42, 50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2008 апеляційну скаргу МОЗ України повернуто скаржникові на підставі пункту 2 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України МОЗ України просить зазначену ухвалу апеляційного господарського суду скасувати , а справу передати “на розгляд суду першої інстанції”.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частинами першою і другою статті 1117 названого Кодексу переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте у даній касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм припустився, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали і в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1113 ГПК України  касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито”, сплачене скаржником згідно з платіжним дорученням від 18.01.2008 № 13 державне мито в сумі          21, 25 грн., підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись пунктом 6 частини першої і частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.          Касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2008 зі справи № 32/616 повернути Міністерству охорони здоров'я України.

2.          Повернути Міністерству охорони здоров'я України державне мито в сумі 21, 25 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов