Постанова

від 25.02.2008 по справі 45/209-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2008 р.                                                          

Справа № 45/209-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова

С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників

сторін:

позивача - Мозгової О.С. (дов. № 91 від 23.01.08р.)

відповідача - 

ОСОБА_2. (дов. № б\н від 21.05.07р.)

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

"Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" корпоративного

підприємства державної акціонерної компанії "Укрвидавполіграфія", м.

Харків (вх. № 100 Х/3) на рішення господарського суду Харківської

області від 21.12.07р. по справі № 45/209-07

за

позовом Відкритого

акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе"

корпоративного підприємства державної акціонерної компанії

"Укрвидавполіграфія", м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 53253, 60 грн., -      

встановила:

У квітні 2007

року Відкрите акціонерне товариство "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.

Фрунзе" корпоративне підприємство державної акціонерної компанії

"Укрвидавполіграфія" (м. Харків) звернулось до господарського суду

Харківської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення 53253,60 грн. основного боргу, мотивуючи

свої вимоги тим, що позивач належним чином виконав умови договору № 40 від

22.06.2005 р., поставив та передав у власність товар, а відповідач товар

прийняв, проте оплату його вартості здійснив лише частково. Окрім того, позивач

просив стягнути з відповідача на свою користь суму державного мита та витрати

за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 21.12.2007р. по справі № 45/209-07

(суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено та стягнуто з

Відкритого акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.

Фрунзе" корпоративного підприємства державної акціонерної компанії

"Укрвидавполіграфія" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 2180,12 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Позивач з

рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій

посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального

та процесуального права, просить дане рішення скасувати та прийняти нове

рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у

своїх запереченнях на апеляційну скаргу, просить залишити оскаржене рішення

суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, як

необґрунтовану.

Заслухавши

уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої

позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог,

передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши

наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої

інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм

матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення,

колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать

матеріали справи, позивач звертаючись до господарського суду Харківської

області з даним позовом, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідачем після

здійсненої передплати за договором № 40 від 22.06.2005 р., укладеним між

сторонами у справі, було отримано товар від позивача за накладними-специфікаціями:

№ 2092 від 14.07.2005 р., № 2120 від 18.07.2005 р., № 2119 від 18.07.2005 р. та

№ 2196 від 27.07.2005 р., проте остаточний розрахунок вартості у відповідності

з п. 3.3. даного Договору не здійснив.

При розгляді

справи судом першої інстанції відповідач щодо приналежності йому підпису на

спірних накладних-специфікаціях заперечував, в зв'язку з чим по справі за

клопотанням відповідача було призначено судово-почеркознавчу експертизу,

проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту імені засл.

Професора Бокаріуса.

Відповідно до

висновку № 9289 судово-почеркознавчої експертизи Харківського

науково-дослідного інституту імені засл. проф. Бокаріуса від 19.11.2007 р.

підписи в накладних-специфікаціях: № 2092 від 14.07.2005 р., № 2120 від

18.07.2005 р., № 2119 від 18.07.2005 р. та № 2196 від 27.07.2005 р., які є

предметом провадження у даній справі, виконані не відповідачем ОСОБА_1, а іншою

особою.

Приймаючи

оскаржене рішення господарським судом окрім іншого встановлено, що в накладних-специфікаціях

№ 2092 від 14.07.2005 р., № 2120 від 18.07.2005 р., № 2119 від 18.07.2005 р. та

№ 2196 від 27.07.2005 р., які надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, не

зазначені прізвища осіб, що отримали товар, довіреності, або інших доказів того,

що вказані особи уповноважені відповідачем на його одержання від позивача, що

не відповідає положенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні".

Господарським

судом також визначено, з наданих позивачем документів не вбачається передача

відповідачу та отримання останнім товару за спірним Договором.

Оцінивши доводи

позивача та відповідача у справі, а також те, що в матеріалах справи відсутні

належні докази, які б свідчили про порушення відповідачем умов спірного Договору,

оскільки з накладних-специфікацій № 2092 від 14.07.2005 р., № 2120 від

18.07.2005 р., № 2119 від 18.07.2005 р. та № 2196 від 27.07.2005 р. не

вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві або

уповноваженим ним особам, в зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в

задоволенні позовних вимог.

Викладені вище

висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають

фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна

правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування

прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до

статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Відповідно до

ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

В силу вказаної

норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та

обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує

підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти

позову.

При цьому,

згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На думку

колегії суддів, позивач не обґрунтував та належним чином не довів належними та

допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Разом з

цим, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на

незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли

свого підтвердження.

Позивач у своїй

апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач на виконання умов спірного

Договору у якості передплати перерахував на рахунок позивача грошові кошти в

розмірі 56500,00 грн., проте остаточний розрахунок за отриману продукцію не

здійснив, а звернувся до керівництва фабрики з проханням у якості розрахунку

повернути книжкову продукцію, в зв'язку з тим, що дана продукція попитом у

читачів не користується та взагалі не продається. При цьому, позивач звертає

увагу суду апеляційної інстанції на безпідставні твердження відповідача щодо

неотримання ним вказаної продукції по спірним накладним-специфікаціям, оскільки

підпис на вказаних документах взагалі не належить відповідачеві. Проведена у

справі експертиза, якою підтверджено факт того, що на спірних

накладних-специфікаціях підпис з боку отримувача продукції вчинений не

відповідачем особисто, а іншою особою, на думку заявника апеляційної скарги не

є належним доказом неотримання продукції відповідачем у справі, оскільки його

могли отримати інші довірені особи відповідача. За таких обставин, позивач

вважає, що висновок експерта не може бути підставою відмови в задоволенні

позовних вимог, оскільки в ньому досліджувався лише підпис в спірних накладних

від імені ОСОБА_1, але суд першої інстанції не дав цій обставині належної

юридичної оцінки.

Однак з

урахуванням всіх матеріалів справи та наданих сторонами письмових пояснень,

вказані посилання позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не

приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Зобов'язанням,

відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші

тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11

Цивільного кодексу України.

Пункт 3 статті

509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на

засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналізуючи

умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі Договору за № 40 від

22.06.05р. колегія суддів визначає, що за своєю правовою природою він є

Договором поставки з елементами купівлі-продажу, до якого повинні

застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні

умови виконання зобов'язання, а також положення ст. 712 цього ж Кодексу щодо

договорів поставки та параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України

"Загальні положення про купівлю-продаж".

Відповідно до

умов даного Договору позивач ("Постачальник") зобов'язується

поставити і передати у власність, а відповідач ("Покупець") прийняти

та оплатити товар, зазначений у накладній-специфікації, яка є невід'ємною

частиною цього Договору. Накладна-специфікація містить інформацію про

найменування, артикул, кількість, одиницю виміру, ціну за одиницю продукції,

загальну вартість товару (пункт 1.1. Договору). Предметом даного Договору є

книжкова продукція "Браслет женьшеню" тиражем 50 тис. екз. за ціною

2,20 грн. за один екземпляр (п. 2.5. Договору).

Згідно з п.

2.1. Договору поставка товарів проводиться зі складу позивача безпосередньо

відповідачу багажем залізницею, автотранспортом за рахунок відповідача або

самовивозом.

Відповідно до

п. 2.3. цього ж Договору приймання товару за якістю та кількістю відбувається

згідно Інструкцій П-6, П-7.

Відповідно до

пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного

призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання

товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на

то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до

категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки

матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання

товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей

покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на

підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок

використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р.

Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та

використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96

р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо,

запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також

нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям

або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до

вимог вказаної Інструкції забороняється відпускати товар у разі пред'явлення

доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим

більше, зовсім без доручень.

Довіреність на

одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої

особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи

одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без

довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу,

товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської

операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України "Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її

бухгалтерського обліку. Разом з цим, згідно вказаної статті, первинні та

зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних

носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату

і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст

та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади

осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її

оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали

справи свідчать про те, що в накладних-специфікаціях № 2092 від 14.07.2005 р.,

№ 2120 від 18.07.2005 р., № 2119 від 18.07.2005 р. та № 2196 від 27.07.2005 р.,

які надані позивачем в обґрунтування його вимог по стягненню заборгованості, не

вказано прізвище особи, що отримала товар, його довіреності, або інших доказів

того, що вказана особа уповноважена на його одержання від позивача. Слід

зазначити, що спірним Договором, укладеним між позивачем та відповідачем -ФОП

ОСОБА_1. особисто, передбачено порядок передачі товару саме безпосередньо

"Покупцю" - відповідачу у справі (п. 2.1. Договору). Проте,

проведеною у справі судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи

на спірних накладних вчинені не відповідачем у справі особисто, а іншою

особою.  

Належних

доказів, які б свідчили про порушення відповідачем умов договору позивачем не

надано, оскільки зі змісту накладних-специфікацій № 2092 від 14.07.2005 р., №

2120 від 18.07.2005 р., № 2119 від 18.07.2005 р. та № 2196 від 27.07.2005 р. не

вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві особисто, або

уповноваженим ним особам. Інших доказів матеріали справи не містять.

При цьому,

колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно визначено, що дані

накладні-специфікації не засвідчені належним чином підписом уповноваженої особи

відповідача, або особисто відповідачем, а позивачем не було доведено судам,

яким чином був поставлений або відпущений товар, а також якою особою він був

отриманий.

Пунктом 3.3.

Договору сторонами обумовлений порядок оплати товару, а саме шляхом 50%

передплати на розрахунковий рахунок позивача, а решта суми у термін 30

календарних днів після одержання товару. При цьому, строк поставки товару

Договором не передбачений.

Як свідчать

матеріали справи, позивач в підтвердження своїх вимог в якості доказу

проведеної відповідачем передплати товару за спірним Договором надав копії

меморіальних ордерів (а.с. 40-46), проте вказані платіжні документи не містять

жодних посилань в графі "Призначення платежу" на Договір, що є

предметом спору у даній справі, тому вони не можуть вважатись належним доказом

у справі у розумінні ст. ст. 33-36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 526

Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, у

встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за

відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.

Відповідно до

ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних

вимогах звичайно ставляться.

Із наданих

позивачем належним чином завірених копій спірних накладних-специфікацій

вбачається, що підставою відпуску товару є відповідні рахунки на оплату його

вартості. Проте, спірним Договором чітко обумовлений порядок здійснення

розрахунків, відповідно до положень якого оплата пред'явленням рахунків не

передбачена. Дані обставини позивачем не спростовані.

Крім того,

заявник апеляційної скарги стверджує про належне виконання ним умов спірного

Договору щодо своєчасного передання у власність ФОП Панюти Т.М. її замовлення

та дотримання вимог ст. 21 Закону України "Про видавничу справу", в

силу положень якої виготовлювач видавничої продукції не має права без дозволу

замовника передавати будь-кому виготовлений тираж: видання або його частину,

видавничі оригінали, макети, фото чи друкарські форми.

Проте, такого

дозволу відповідач не надавав, а матеріали справи доказів відповідного

замовлення не містять. Слід зазначити, що спірним Договором такий порядок

поставки продукції сторонами у справі не був обумовлений і таких докази у

справі відсутні.

Приймаючи до

уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що

апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на

її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від

21.12.2007р. по справі № 45/209-07 прийняте без порушень норм матеріального та

процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про

скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Таким чином,

враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного

господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика ім.

М.В. Фрунзе" корпоративного підприємства державної акціонерної компанії,

м. Харків залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду Харківської області від 21.12.2007 року по справі №

45/209-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                   

Демченко В.О. 

                                 Судді                                                                   

Такмаков Ю.В. 

Барбашова С.В.