Рішення

від 11.03.2008 по справі 11/12/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11"

березня 2008 р.                                                

Справа №  11/12/08

За позовом: 

 Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до

відповідача:

Приватного підприємства “Фірма “Емія”

(54034,

м.Миколаїв, пр.Миру, 1-б)

Суддя Василяка К.Л.

П

Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: ОСОБА_2

-дов. від 21.01.2008р.

від відповідача: Аписарев

С.О. -дов.   від 15.03.2006р.

СУТЬ

СПОРУ: повернення

позики  у розмірі 103900,0 дол. США

Відповідач

проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що ним не було отримано

повідомлення про відступлення права вимоги.

Заслухавши

представників сторін, вивчивши надані ними матеріали,  суд -

в с т а н о в и в:

18

липня 2003 року ОСОБА_3 та  Приватне

підприємством Фірма «Емія»уклали договір позики валютних цінностей, виконуючи

умови якого ОСОБА_3, за період з 18.07.2003р. по 30.07.2005р., передала

приватному підприємству в якості позики валютні цінності  у сумі 103900,0 дол. США, що підтверджується

доданими позивачем до позовної заяви 

квитанціями до прибутково-касових ордерів на загальну суму 103900,0 дол.

США (а.с.9-13).

Спірний

договір, під час його укладання сторонами, відповідав  приписам статей 374, 374 Цивільного кодексу

УРСР, який діяв на час, та відповідає положенням статті 1046 діючого Цивільного

кодексу України.

За

договором позики одна сторона передає другій стороні у власність гроші або речі

визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю

таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

Стаття

190 ЦК України передбачає, що під майном, як особливим об'єктом вважаються

зокрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Суму

позики позичальник зобов'язався повернути не пізніше 31.12.2005р.

19

грудня 2007 р. між первісним кредитором - ОСОБА_3 і фізичною особою

-підприємцем  ОСОБА_1 (новий

кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого

до нового кредитора (позивач по справі) перейшли усі права фізичної особи

ОСОБА_3 (первісного кредитора), які ґрунтуються на договорі позики валютних

цінностей від 18 липня 2003 року між нею та приватним підприємством Фірма

«Емія».

Положеннями

статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути

замінений  іншою  особою внаслідок передання   їм 

своїх  прав  іншій 

особі  за  правочином (відступлення права вимоги).

У

відповідності зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права

первісного  кредитора в  зобов'язанні 

в  обсязі  й 

на  умовах,  що 

існували на момент переходу цих прав.

Згідно

статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому

кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. 

Листом

від 21 грудня 2007 року позивач повідомив відповідача  про заміну кредитора у вищевказаному

позиковому зобов'язанні, на підтвердження чого направив йому відповідні

документи, що підтверджують наявність боргу, та пропонував йому негайно

виконати зобов'язання щодо повернення валютних цінностей.

В

підтвердження направлення відповідачу повідомлення про заміну кредитора у

зобов'язанні, позивачем надано суду опис вкладення до листа з оголошеною

цінністю від 26.12.2007р., який суд вважає належним доказом. Таким чином,

надані позивачем докази спростовують твердження відповідача про неотримання

повідомлення про відступлення права вимоги.

Оскільки

вимога позивача залишилась з боку боржника не виконаною, позивач був змушений

звернутись  до суду за захистом своїх

порушених прав.

Відповідно

до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином

, відповідно до умов договору.

На

день розгляду справи боржник не надав суду доказів повернення позики.

Стаття

193 Цивільного кодексу України говорить, що види майна, що вважаються валютними

цінностями та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Таким

Законом є Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993р. Про

систему валютного регулювання і валютного контролю.

В

зазначеному документі дається поняття терміну валютні цінності, до яких

відносяться і іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,

казначейських білетів, монет, що перебувають у обігу та є законним платіжним

засобом на території відповідної іноземної держави.

Під

валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права

власності на валютні цінності.

Названим

Декретом передбачено, що резиденти мають право бути власниками валютних

цінностей, що знаходяться на території України та мають право здійснювати

валютні операції.

Стаття

5 Декрету передбачає перелік валютних операцій здійснення яких потребує

індивідуальних та генеральних довіреностей.

Серед

таких операцій не передбачено необхідність ліцензії на здійснення операції щодо

передачі валютних цінностей ( в даному випадку доларів США) у позику.

Враховуючи

викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85

ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

                     1. Позов задовольнити в

повному обсязі.

          2. Стягнути з Приватного підприємства

“Фірма “Емія”, 54034, м.Миколаїв, пр.Миру, 1-б, ( п/р 260023001388 в МФ

„Ва-банк”, МФО 326063, код ЄДРПОУ 20919981) на користь Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (п/р НОМЕР_1, свідоцтво про держреєстрацію

НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 103900,0 доларів США, 1039,0 доларів США

сплаченого держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

прийняття.

          У разі подання  апеляційної скарги, або внесення апеляційного

подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду

справи апеляційною інстанцією.

Наказ

видати після набрання рішенням законної сили.

   Суддя