Постанова

від 13.02.2008 по справі 7/213-9/308-7/236/06-10/282/06-20/155/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.02.08                                                                                      

Справа №7/213-9/308-7/236/06-10/282/06-20/155/07

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Мірошниченко М.В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник

О.В.

За участю

представників:

позивача: Куліков К.А.

- довіреність №42 від 19.11.2007 року;

відповідача-1: Чорноус

В.М. - посвідчення №44;

відповідача-2: не

з'явився;

третьої особи: не

з'явився; 

від прокуратури:

Сквірський І.О. - посвідчення №336; 

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства

«Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА», м. Запоріжжя 

на рішення

господарського суду Запорізької області від 03.09.2007р. у справі

№7/213-9/308-7/236/06-10/282/06-20/155/07

за позовом: Приватного

підприємства «Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА», м.

Запоріжжя 

до відповідача-1:

Комунарський відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського

управління юстиції, м. Запоріжжя

до відповідача-2:

Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м.

Запоріжжя

Третя особа, що не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний

підприємець ОСОБА_1., м. Запоріжжя

За участю прокуратури

Запорізької області 

про стягнення

суми 

ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство «Наукове

промислово-комерційне об'єднання «ТАТА», 

м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області із

позовною заявою про стягнення з Комунарського відділу Державної виконавчої

служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя 18112,27грн. в

якості компенсації спричиненої шкоди. 

          Розглянувши справу по суті,

господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 03.09.2007р. у справі

№№7/213-9/308-7/236/06-10/282/06-20/155/07 (суддя Гандюкова Л.П.) відмовив у

задоволенні позову. 

          Не погоджуючись із прийнятим

рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою. На думку заявника, судом

не досліджено та не взято до уваги відповідь Запорізького БТІ, з якої виходить,

що запит органу  державної виконавчої

служби про встановлення наявності у боржника ОСОБА_1. нерухомого майна  на його адресу не надходив.  Крім того, судом не взято до уваги, що

висновки прокуратури, на які посилався відповідач-1, ґрунтуються тільки на

доводах виконавчої служби. Просить скасувати рішення господарського суду та

задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

           Скарга прийнята  до 

розгляду  та призначена слуханням

на 19.12.2007р. 

          Комунарський відділ Державної

виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя

заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що ДВС здійснено

всіх необхідних заходів відповідно до приписів Закону України «Про виконавче

провадження». Діяльність виконавчої служби, неодноразово перевірялися

прокуратурою, при цьому порушень встановлено не було.  Просить залишити позовні вимоги без

задоволення. 

          Головне управління державного

казначейства України у Запорізькій області, зазначило що не має функцій

контролю за додержанням органами Державної виконавчої служби порядку

виконавчого провадження. 

          Розгляд справи відкладався.

          Розпорядженням голови Запорізького

апеляційного господарського суду №232 від 12.02.2008р. справу призначено до

розгляду у складі колегії: головуючого - Колодій Н.А., суддів: Мірошниченко

М.В., Яценко О.М.

За клопотанням

представників сторін, розгляд справи вівся без застосування технічних засобів

фіксації судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні 13.02.2008р.,

оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

            Згідно ст. 99 ГПК України

апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,

користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному

обсязі.

          Проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при

винесенні оскаржуваного судового акту, колегія суддів не вбачає правових підстав

для зміни чи скасування рішення в силу наступного.

          Як свідчать обставини справи, на

виконання рішення господарського суду Запорізької області, 23.08.2002р.

державним виконавцем ВДВС Комунарського РУЮ відкрито виконавче провадження на

виконання наказу ГСЗО від 26.06.2002р. у справі №3/3/837-6/4/14 про стягнення з

приватного підприємця ОСОБА_1. на користь ПП «Наукове промислово-комерційне

об'єднання «ТАТА» 18112,27грн. 

          Із залучених до справи документів

вбачається, що наказ господарського суду неодноразово повертався стягувачу та

пред'являвся до виконання повторно.

          27.07.2005р. ПП «НПКО «ТАТА»

звернулось в господарський суд Запорізької області із позовом до ВДВС

Комунарського РУЮ про стягнення 18112,27грн. в якості компенсації спричиненої

шкоди.

          Під час розгляду справи в суді,

позивачем пред'явлено наказ до виконання. Постановою від 15.09.2006р. відкрито

виконавче провадження. Однак, згодом, постановою від 07.02.2007р. виконавче

провадження закінчено із посиланням на п.10 ст.37 Закону України «Про виконавче

провадження», у зв'язку із направленням виконавчого документу до іншої

ДВС.  

          В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження

23.08.2002р. працівники Комунарської ДВС не вжили жодних заходів до виконання

рішення суду, більш того, надали боржнику можливість продати квартиру що

належала йому на праві  власності.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.15,16,1166,1173 ЦК України. 

          Колегія суддів зазначає, що

відповідно до  ст.11 Закону України «Про

державну виконавчу службу», шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи

юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку,

передбаченому законом, за рахунок держави.

          За змістом ст.86 Закону України «Про

виконавче провадження», збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи

юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають

відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

          Статтею 1173 ЦК України, на яку

посилається позивач, передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній

особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади,

органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при

здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною

Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих

органів.

          Для настання відповідальності за

заподіяння шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1)

спричинення  шкоди; 2) протиправна

поведінка заподіювача шкоди; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною

поведінкою заподіювача.

          Бездіяльність працівників ДВС, при

виконанні наказу господарського суду, позивач вбачає у не направленні запиту до

орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, в

проміжок часу з 23.08.2002р. по 18.03.2003р. з метою встановлення належного

боржнику нерухомого майна.  При цьому,

заявник посилається на лист відповідь Запорізького МБТІ №892 від 25.02.2005р.

(Т.1 а.с.9)

          Проте, колегія суддів вважає такі

твердження необґрунтованими, виходячи з наступного.

          Статтею 5 Закону України «Про

виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний

вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом,

неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.           Державний виконавець, серед іншого,

здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного

в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені

виконавчим документом.

          Оцінюючи доводи  позивача щодо 

бездіяльності  виконавчої  служби, 

колегія  суддів  виходить з того, що  це питання 

необхідно  вирішувати виходячи з

комплексу заходів, що мали бути здійснені державним виконавцем з метою

виконання  рішення  суду.

Як  встановлено матеріалами справи,  відповідачем було проведено певні  заходи, направлені на встановлення майна

боржника, зокрема: 02.09.2002р. направлено запит до МРЕВ, 14.03.2003р. №2209/12

- запит до ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, 12.03.2003р.

та 11.08.2004р. - запити до Державної податкової інспекції у Комунарському

районі, 11.08.2004р. - запит до ОП Запорізьке міжміське бюро технічної

інвентаризації 12.07.2004р. - запит до Обласного управління статистики.

          Відповіді на запити залучені до

матеріалів справи, зокрема: Т.1 а.с.53 відповідь ДПІ у Комунарському районі

щодо надання даних про рахунки платника податків, Т.1 а.с.55 - відповідь ЗМБТІ,

щодо відсутності зареєстрованого права власності на об'єкти нерухомого майна за

ПП ОСОБА_1., Т.1 а.с.74 - відповідь ДПІ у Комунарському районі про відкриті

рахунки боржника та про встановлення рахунків, Т.1 а.с.79 - відповідь ЗМБТІ

відсутність зареєстрованого права власності за боржником, Т.1 а.с.85 -

повідомлення Головного управління статистики у Запорізькій області про те, що

ОСОБА_1. не значиться керівником або засновником будь-яких підприємств

Запорізької області.

          Колегією суддів також досліджено

матеріали прокурорської перевірки за зверненням директора фірми «ТАТА» на дії

посадових осіб ВДВС Комунарського РУЮ при виконанні рішення суду. Серед

документів, наявний витяг із журналу вихідної кореспонденції, зміст якого підтверджує

направлення запиту до БТІ 09.01.2003р., 18.11.2002р., 07.10.2002р. Матеріалами

справи також встановлено, що МРЕВ повідомило про відсутність реєстрації за

боржником транспортних засобів. 

          Як встановлено постановою про  відмову в порушенні  кримінальної справи, винесеною помічником

прокурора Комунарського району 

15.06.2005р., державним виконавцем ВДВС проведені дії, зокрема здійснено

вихід за місцем проживання боржника, при цьому встановлено, що за місцем

проживання боржник відсутній, двері квартири не відкривали, про що складено

акт.

          Крім 

того, до матеріалів справи залучена ухвала апеляційного суду Запорізької

області від 21.11.2005р. ( Т.1 а.с.133), 

При прийнятті зазначеного судового акту, переглядалась постанова

Комунарського районного суду м. Запоріжжя, яким скасована постанова помічника

прокурора від 15.06.2005р. про відмову у порушенні кримінальної справи на дії

посадових осіб ВДВС Комунарського РУЮ. За результатами розгляду, вищезазначена

постанова Комунарського районного суду скасована, оскаржувана  постанова  

про відмову  в  порушенні 

кримінальної  справи визнана  законною. Разом  з тим, апеляційним судом зроблено висновок,

що несвоєчасне направлення запитів до Запорізького міжміського бюро технічної

інвентаризації працівниками ВДВС не може бути кваліфіковане як навмисне

невиконання рішення суду. Ухвала апеляційного суду Запорізької області від

21.11.2005р. набула  законної  сили.

Проаналізувавши доводи

заявника апеляційної  скарги,

позивача  по справі, колегія   суддів 

не вбачає  підстав  для 

притягнення  відповідача-1  до 

цивільно-правової відповідальності 

по  відшкодуванню шкоди. Зокрема,  матеріалами 

справи  не  встановлено 

протиправну  поведінку  державної 

виконавчої  служби, яка  на 

думку,  позивача  виразилася 

в  бездіяльності. Колегія  суддів також 

не  вбачає причинного зв'язку  між 

діями відповідача  та спричиненими

збитками позивача, оскільки сам  факт не

направлення  запиту  до БТІ впродовж певного проміжку часу  не є 

причиною невиконання  рішення  суду 

боржником в примусовому 

порядку. 

          Крім того, як   обґрунтовано встановлено судом першої

інстанції, заявлена  до  стягнення 

сума не може розглядатись як шкода, завдана позивачу відповідачем-1,

оскільки виконавче провадження триває, що 

не виключає  можливості  виконання 

судового рішення  боржником.

          Виходячи  з вищевикладеного, колегія  суддів  

вважає,  що позивачем, як того

вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, не були доведені ті обставини, на

які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

          У 

зв'язку  з цим,  апеляційна 

інстанція погоджується  з

висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних

вимог про стягнення з відповідача 

18112,27 грн. збитків.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові 

витрати за подання 

апеляційної  скарги покладаються  на заявника.

            Керуючись ст. ст. 101-105

Господарського процесуального кодексу України, 

Запорізький апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Приватного підприємства

«Наукове промислово-комерційне об'єднання «ТАТА», м. Запоріжжя  залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду

Запорізької області від 03.09.2007р. у справі                     № 7/213-9/308-7/236/06-10/282/06-20/155/07

- залишити без змін.

Головуючий суддя

Колодій Н.А.

 судді 

Колодій Н.А. 

 Мірошниченко М.В.  Яценко О.М.