Постанова

від 27.02.2008 по справі 22/404/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.02.08                                                                                      

Справа №22/404/07

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т.

В.    , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.

при секретарі судового

засідання Лола Н.О.

за участю

представників сторін

від позивача: Істомін

О.М., довіреність № 1/34 від 26.11.07р.

від відповідача: не

з'явився

розглянувши у

відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/404-07 та апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства «Послуга» Закритого акціонерного товариства

територіальне міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя», м.Запоріжжя

на рішення господарського

суду Запорізької області від 20.12.2007 року по справі №22/404/07

за позовом Дочірнього

підприємства «Послуга» закритого акціонерного товариства територіальне

міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя», м.Запоріжжя

до Приватного

підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 25.01.2008р. апеляційна скарга прийнята та

призначена до розгляду на 27.02.2008р.

Розпорядженням першого

заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від

27.02.2008р. №344 справу №22/404/07 передано для розгляду колегії суддів у

складі: головуючий суддя Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Хуторной В.М.

Даною колегією справу прийнято до провадження та винесено постанову.

За клопотанням представника

позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення

та за його згодою у судовому засіданні 27.02.2008р. оголошена тільки вступну та

резолютивну частини постанови.

Рішенням

господарського суду Запорізької області від 20.12.2007р. у справі №22/404/07,

(суддя Скиданова Ю.О.) позов задоволено частково. Рішення суду мотивовано тим,

що відповідач в узгоджені в договорі строки та в узгоджених розмірах орендну

плату не вносив, внаслідок чого склалась заборгованість з орендної плати за

період з травня 2007р. по жовтень 2007р. в сумі 11251грн.Доказів сплати

заборгованості відповідач не надав, тому відповідно до ст. 525, 526 ЦК України,

ст.193 ГК України позовні вимоги в частині стягнення боргу є обґрунтованими. За

несплату орендної плати відповідач зобов'язався у п.4.4 договору нести

відповідальність у вигляді пені та штрафу, однак за своєю правовою природою

заявлена до стягнення сума штрафу є пенею, тому оскільки пеня у сумі 515,39грн.

за період з 06.05.2007р. по 31.10.07р. вже нарахована і заявлена до стягнення,

то сума у розмірі 23136,90 грн. стягненню не підлягає.

Не погодившись з

прийнятим у справі судовим рішенням, Дочірнє підприємство «Послуга» Закритого

акціонерного товариства територіальне міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя» подало

апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій

останній просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької

області від 20.12.2007р. у справі № 22/404/07 в частині відмови у стягненні

штрафу та стягнути на користь позивача штраф у розмірі 23136,90грн. Заявник у

скарзі зазначає, що суд порушив ст.624 ЦК України, якою встановлено, що якщо за

порушення зобов'язання встановлена неустойка, то  вона стягується в повному обсязі незалежно

від стягнення збитків.

Представник у судовому

засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Відповідач відзив на

апеляційну скаргу не надіслав, у судове засідання не з'явився, про причини

неявки суд не сповістив, хоча про час та місце розгляду справи апеляційним

судом був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у справі  повідомлення про вручення ухвали про

призначення апеляційної скарги до розгляду(а.с.47).

Відповідно до ст. 75

ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 99

ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному

порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК

України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у

справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд

не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та

обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення,

знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

30.10.2006р. між

позивачем (орендодавець за договором) та приватним підприємцем ОСОБА_1(орендар

за договором) укладено договір оренди не- житлового приміщення  № 10/06, згідно якого орендодавець передає, а

орендар приймає в користування на строк з 01.11.2006р. по 31.10.2007р.нежитлове

приміщення в будинкуАДРЕСА_1загальною площею 150 кв.м. для використання під

офіс, склад, виробництво, оптовий магазин.

За надане в оренду

нежитлове приміщення відповідно до п. 4.1-4.3 орендар зобов'язався сплачувати

орендну плату за один квадратний метр у національній валюті 12,62грн., яка

перераховується останнім до п'ятого числа поточного місяця. Орендна плата

вираховується з дня підписання договору.

У пункті 4.4 договору

оренди зазначено, що за несплату чи прострочення сплати орендних платежів у

строки, передбачені договором, орендар сплачує пеню у розмірі 0,5 % за кожний

день прострочення від суми боргу, а також штраф за кожний день прострочення 2%.

З наданого позивачем

розрахунку слідує, що відповідач за період з травня 2007р. по жовтень

2007р.(включно) орендну плату орендодавцю не сплачував, в наслідок чого ПП

ОСОБА_1. має заборгованість за договором оренди № 10/06 від 30.10.2006р. у сумі

11251грн.

Відповідно до статті

193 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні

приписи містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

Доказів належного

виконання договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати та погашення

вказаної суми боргу відповідач, в супереч вимогам ст. 33ГПК України, суду не

надав.

За таких обставин,

висновок суду першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу є законним

та обґрунтованим.

Крім того, відповідно

до ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у

разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції (неустойку,

штраф, пеню).

Згідно до частини 2

статті 343 ГК України, яка кореспондується з пунктами 1, 3 Закону України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник

грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу

пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати

подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який

сплачується пеня.

Відповідно до частини

6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення

грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається

обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими

коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

        Згідно з частиною 6 статті 232

Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено  законом або договором, припиняється через

шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті

549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка,

що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного

зобов'язання.

Пенею є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання

за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту вказаної

норми закону слідує, що штраф є сумою, що стягується одноразово за сам факт

порушення зобов'язання, а пеня це відповідальність за тривале порушення

зобов'язання.

Відповідальність

орендаря за порушення строків оплати орендних платежів у вигляді пені в розмірі

0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення, передбачена у п.4.4.

договору.

Згідно уточненого

позивачем розрахунку пені (а.с.34-36), пеня за період з 06.05.07р. по

31.10.2007р. від несплаченої щомісячно суми орендної плати складає 515,39грн.

Висновок суду  стосовно  стягнення з відповідача суми пені за період

з  06.05.07р. по 31.10.2007р. є правомірним.

Однак, перевіривши

уточнений розрахунок суми пені, колегія суду вважає, що суд першої інстанції,

як і позивач, при розрахунку пені допустився арифметичної помилки, а саме при

застосуванні ставки Національного банку України у розрахунку за з 06.05.07р по

30.06.07р. Так відповідно до листів НБУ від 06.06.06р. № 14-011/1373-6039 та

від 17.05.2007р № 14-011/1150-5118 облікова ставка з 10.06.06р. по

01.06.07р.складала 8,5% річних (а не як у розрахунку позивача 9,5%) і з

01.06.07р.- 8% ( а не як вказав позивач за період з 10.06.07р. по

30.06.07р-8,5%), тому сума пені за заявлений у позові період з 06.05.07р. по

31.10.2007р. складає 508,48грн. У зв'язку з наведеним, колегія вважає за

необхідне виправити арифметичну помилку і в резолютивній частині рішення

замість цифр «515,39грн.» слід читати «508,48-грн.».

Стосовно стягнення

суми  штрафу у розмірі 23 136,90грн., то

колегія погоджується з рішенням місцевого господарського суду щодо відмови у

задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Пункт  4.4 договору в частині визначення штрафу не

відповідає вимогам ст.549 ЦК України, оскільки згідно даної правової норми у

відсотках  від несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожний день прострочення обчислюється саме пеня, а не

штраф. Чинним законодавством не допускається застосування пені (одного й того ж

виду відповідальності) двічі за одне й теж порушення.

Крім того, розмір

відповідальності у вигляді штрафу взагалі є невстановленим, бо сторонами у

договорі навіть не зазначено від якої суми нараховується 2% за кожний день

прострочення.

Доводи апеляційної

скарги спростовуються вищенаведеним.        

Зазначені обставини

досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання

доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і

процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення

місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати,

відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної

скарги.

Керуючись ст. 49, ст.

ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Дочірнього

підприємства «Послуга» Закритого акціонерного товариства територіальне

міжгалузеве об'єднання «Запоріжжя», м.Запоріжжя залишити без задоволення.

            Рішення  господарського суду Запорізької області від

20.12.2007 року по справі №22/404/07 без змін.

           Виправивши арифметичну помилку,

пункт 2  резолютивної частини рішення

викласти в наступній редакції: «Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 на

користь  Дочірнього підприємства

«Послуга» закритого акціонерного товариства територіальне міжгалузеве

об'єднання «Запоріжжя» 11251,00грн. суми основного боргу; 508,48грн. пені;

117,68грн. державного мита; 34,55 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу».

Видачу наказу доручити

Господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя

Мойсеєнко Т. В.

 судді 

Мойсеєнко Т. В. 

 Коробка Н.Д. 

Хуторной В.М.