Рішення

від 28.02.2008 по справі 17/536/06-нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28"

лютого 2008 р.                                                

Справа №  17/536/06-НР

м. Миколаїв

за

позовом : Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

до

відповідача: Санаторія

для дітей „Травневий” ( Миколаївська область, м. Очаків, вул.Курортна,296)

про стягнення 60 759,93  грн.

                                                       Суддя

В.Д. Фролов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача:

Від  відповідача: ОСОБА_2, дов. № 1 від 27.11.2007

р.

В засіданні приймає

участь:

          Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична

особа ОСОБА_1  звернувся до

господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з

Санаторію для дітей „Травневий” суми боргу у розмірі 60 795,93грн., посилаючись

на те, що в період з 02.06.2006 року по 12.08.2006 року відповідачу поставлено

продовольчі товари на суму 60 759,93 грн., за які останній з позивачем не

розрахувався, що порушує його майнові інтереси.

          Рішенням господарського суду

Миколаївської області від 21.11.2006 року (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задоволені

повністю. Стягнуто з Санаторію для дітей „Травневий” на користь позивача 60

759,93 грн. заборгованості, судові витрати також покладені на відповідача.  Рішення вмотивоване доведеністю позовних

вимог.

          Одеський апеляційний господарський

суд постановою від 19.06.2007 року (судді Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров

М.С.) рішення господарського суду Миколаївської області від  21.11.2006 року залишив без змін, з тих самих

підстав.

          Постановою Вищого господарського суду

України від 13.12.2007 р. рішення 

господарського суду Миколаївської області від 21.11.2006 року та

постанова Одеського  апеляційного  господарського суду  від 19.06.2007 року у справі  № 

17/536/06 скасовані, справу направлено на новий розгляд до

господарського суду Миколаївської області.

          Ухвалою суду від 28.01.2008 р. справу

№17/536/06 прийнято до нового розгляду (суддя В.Д. Фролов).

Від

відповідача надійшов відзив, у якому він позовні вимоги заперечує, посилаючись

на факт відсутності зобов'язань між господарюючими суб'єктами (сторонами у

справі). Крім того, він також вказує на те, що накладні на поставлений товар

були підписані головним бухгалтером одержувача ОСОБА_3 з порушенням порядку

представництва інтересів довірителя.

Розглянувши

матеріали справи, суд встановив:

Позивач

обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 

в період з 02.06.2006 року по 12.08.2006 року відповідачу поставлено

продовольчі товари на суму 60 759,93 

грн., на підставі накладних, які знаходяться у матеріалах справи, за які

останній з позивачем не розрахувався.

Позивач

стверджує, що між ним та відповідачем був укладений правочин, який за своєю

правовою природою є договором поставки.

Відповідно

до ст. 205 ЦК України, правочини можуть вчинятися усно або у письмовій формі.

          Усно можуть вчинятися правочини, які

повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів,

які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а також

правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх

недійсність.(ч. І ст.206 ЦК України).

За

договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку

діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у

власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в

інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним

використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну

грошову суму.(ст.712 ЦК України).

Правочин,

який вчиняє юридична особа у письмовій формі підписується особами,

уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або

іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.(ст.207 ЦК

України). Ту обставину що договір укладався між сторонами в письмовій формі

спростовують наступні факти.

Бухгалтер

Відповідача ОСОБА_3, чий підпис стоїть на

накладних

та скріплений печаткою Відповідача, згідно

внутрішнього

розпорядку не була наділена повноваженнями щодо

підпису

та проставляння печатки на накладних.

Відповідно

до ч. З ст.238 ЦК України «Представник не може вчиняти правочин від імені

особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи,

представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а

також щодо інших осіб, встановлених законом.».

Згідно

приписів ст.241 ЦК України «Правочин, вчинений представником з перевищенням

повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку

він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє,

вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.».

Відповідач

не вчинив жодної дії, яка б свідчила про прийняття до виконання Відповідачем

правочину вчиненого бухгалтером ОСОБА_3, про що свідчить відсутність в

матеріалах справи доказів наступного схвалення правочину Відповідачем.

Не

було від ОСОБА_3 і ніякого повідомлення Відповідача про вчинення нею правочину,

якби вона вважала, що діє в майнових інтересах Відповідача (ст.1158 ЦК

України).

          Людина з прізвищем ОСОБА_4 (його

прізвище та його підпис

стоять

в графі «Прийняв»на накладних, наданих Позивачем), як з'ясувалось  ніколи

не

працював у санаторії, а отже не мав право на вчинення від

імені

Відповідача дій які б породжували права та обов'язки щодо

останнього.

Відповідно

до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою

для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які

фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні

бути складені під час здійснення такої операції, а якщо це неможливо -

безпосередньо після її закінчення. Первинні документи підписуються, з зазначенням

посади та прізвища, особами, відповідальними за дозвіл та здійснення

господарської операції і складання первинного документа.( ст.2 Положення про

документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене

наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88) . Згідно з

п.2.1 цього Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої

діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових

результатів.

Отже,

факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що

стосуються виконання зобов'язань, повинні підтверджуватись первинними

бухгалтерськими документами. Одними із таких документів згідно зі ст.7 ЗУ «Про

податок на додану вартість»є податкова накладна, яка є одночасно звітним

податковим документом і розрахунковим документом.

Первинним

документом в розумінні змісту ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні»є і довіреність на отримання матеріальних цінностей, що

видається господарюючим суб'єктом згідно з вимогами Інструкції «Про порядок

реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання

цінностей», затв. наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.

Кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.(ст. ЗЗ ГПК України).

Таким

чином, вищевикладене та відсутність в матеріалах справи належних доказів

вчинення правочину - первинних документів (довіреностей) свідчить, що між

Позивачем та Відповідачем правочину про поставку Відповідачу продовольчих

товарів на суму 60795,93грн. не укладалось та товар Відповідачем не

отримувався. Накладні, надані Позивачем до суду виходячи з викладених вище

фактів не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.34 ГПК України,

оскільки підписані не уповноваженою особою - дружиною Позивача ОСОБА_3 (яка на

той час робила головним бухгалтером) і людина, яка вказана в накладних як

особа, що отримала товар (ОСОБА_4), не являлась робітником Відповідача.

          За таких обставин та враховуючи

викладене, суд вважає необхідним, у задоволенні позову  відмовити.

          Зважаючи на наведене, керуючись

ст.ст. 44, 49, 82-85, 122 ГПК України, господарський суд, - 

ВИРІШИВ:

          1. У задоволенні позову відмовити.

          2. Повернути виконання рішення

господарського суду Миколаївської області по справі № 17/536/06 від 21.11.2006

р.

          3. Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; ід код НОМЕР_1)

на користь Санаторія для дітей „Травневий” ( Миколаївська область, м. Очаків,

вул.Курортна,296; код ЄДРПОУ 32443718) 60759,93 грн. заборгованості, 608,00грн.

- держмита; 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

          4. 

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

   Суддя                                                       

В.Д.Фролов