Рішення

від 31.03.2011 по справі 18/492/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/492/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        31.03.2011 р.                                                                      Справа № 18/492/11

за позовом закритого акціонерного товариства "Машзавод"

до  товариства  з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Бот"

про стягнення 147472,07 грн.

                                          Суддя Тимошенко К.В.

Представники в засіданні 29.03.2011р.:

від позивача: Мельник Т.С.

від відповідача:  Бліщавенко Т.О.

Представники в засіданні 31.03.2011р.:

від позивача: не з"явився

від відповідача:  Бліщавенко Т.О.

          Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 29.03.2011р.

          Розглядається позовна заява про стягнення 147472,07 грн., в тому числі 131510,00 грн. заборгованості, 54,76 грн. пені, 9857,84 грн. річних, 6049,47 грн. інфляційних.

          До початку розгляду господарським судом справи по суті 09.03.2011р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить повернути опалювальні апарати ЗАТ "Машзавод" на суму 131510,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 54,76 грн., річні в сумі 9857,84 грн. та інфляційні в сумі 6049,47 грн.

          Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

          В зв'язку з цим, розглядається позов про повернення опалювальних апаратів ЗАТ "Машзавод" на суму 131510,00 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 54,76 грн., річних в сумі 9857,84 грн. та інфляційних  в сумі 6049,47 грн.

          В судовому засіданні 29.03.2011р. під представника відповідача надійшло усне клопотання про надання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи. Суд задовольнив  вказане клопотання представника відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 31.03.2011р. до 11 год. 15 хв. для надання представнику відповідача  можливості ознайомитися з матеріалами справи.

          Представник позивача в судове засідання після перерви 31.03.2011 не з'явився, про перерву в судовому засіданні повідомлений, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 97).

          Відповідач відзиву на позов не надав, в зв'язку з цим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши  представників сторін, суд встановив:

          Позивач у позові вказує, що між закритим акціонерним товариством "Машзавод" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Бот" (покупець) був укладений договір поставки № 21 від 12.02.2010року (далі - договір, копія договору - а.с. 8-10), за яким ЗАТ "Машзавод" зобов'язувалось поставити опалювальні апарати (продукцію) на загальну суму 142560,00 грн., а ТОВ «Сервіс-Бот»- прийняти та оплатити продукцію в розмірі та в строки передбачені договором.

          На виконання умов договору № 21 від 12.02.2010p., згідно листа - заявки відповідача (а.с. 11), позивачем була поставлена  продукція по видатковій накладній № РН - 0000168 від 29.03.2010 р. на загальну суму 142560,00 грн.  (а.с. 13).

          Згідно п. 3.1. договору, оплата партії товару здійснюється покупцем в строк, вказаний в  специфікації.

Додатковою угодою № 1 від 24.03.2010р. п. 3.1. договору викладено в наступній редакції: "Оплата товару здійснюється покупцем в строк вказаний в специфікації, але не рідше одного разу в місяць. По закінченню строку реалізації вказаного в специфікації покупцем здійснюється повна оплата партії товару". Термін оплати продукції згідно специфікації № 1 від 29.03.2010р. (а.с. 12) - впродовж 90 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, строк реалізації в специфікації не вказаний. Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар до  27.06.2010р.

Позивач стверджує, що відповідачем не сплачено за поставлену продукцію 131510,00 грн. та просить суд зобов'язати відповідача повернути опалювальні апарати на вказану суму.

          Представник відповідача факт отримання товару в судовому засіданні 29.03.2011р. визнав та повідомив, що товар оплачений не повністю в зв'язку з тим, що частина товару ним не реалізована. Як зазначалось вище, за додатковою угодою № 1 від 24.03.2010р. оплата товару проводиться по закінченню строку реалізації вказаного в специфікації. В специфікації строк реалізації не визначений, отже застосування зазначеної умови договору (додаткової угоди) є неможливим. Інші умови договору не пов'язують обов'язок і строк сплати з реалізацією товару відповідачем, в зв'язку з цим, посилання представника відповідача на те, що частина товару ним не реалізована ніяким чином не впливає на його обов'язок оплатити позивачу вартість отриманого за договором товару.

В обґрунтування вимоги про повернення відповідачем товару позивач посилається на  ст.ст. 13, 32 Закону України "Про власність" та на ст. 173 Господарського кодексу України.

Позивач зазначає, що він, як власник продукції, яка передана відповідачу за договором, має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Відповідач не сплатив гроші за поставлену продукцію, в зв'язку з цим позивач вважає володіння його продукцією відповідачем незаконним.

Згідно п. 1.1. договору постачальник передає покупцю товар у власність. Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором та законом не встановлено. Отже право власності на продукцію передану позивачем по договору перейшло до покупця з моменту отримання ним цієї продукції.

Тобто, твердження позивача про те, що він є власником спірного товару є безпідставним.

Товар отриманий відповідачем на підставі договору, отже правомірно, а тому посилання позивача на незаконне заволодіння відповідачем товаром є необґрунтованим.

          Закон України "Про власність" втратив чинність на підставі Закону № 997 від 27.04.2007р. в зв"язку з чим посилання позивача на Закон "Про власність" не може бути враховано. У ст. 173  Господарського кодексу України дається визначення господарського зобов'язання, отже вказана норма не підтверджує правомірність вимоги позивача про повернення майна.

          Умовами договору поставки № 21 від 12.02.2010р. не передбачено право позивача  вимагати повернення поставленого відповідачу товару у разі невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

          Нормами чинного законодавства, зокрема господарського кодексу України та Цивільного кодексу України також не передбачено право постачальника вимагати повернення товару переданого покупцю за договором поставки у разі невиконання покупцем обов'язку щодо оплати товару.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач не обґрунтував обов'язок відповідача повернути отриманий за договором поставки товар, а тому вимога про повернення опалювальних апаратів на суму 131510,00 грн. є безпідставною і задоволенню не підлягає.

          Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 54,76 грн., річні в сумі 9857,84 грн. та інфляційні в сумі 6049,47 грн.

Факт несвоєчасної оплати відповідачем продукції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і не заперечується відповідачем.

          Згідно ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

          Пунктом 8.3. договору № 21 від 12.02.2010 р. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує відсотки у розмірі 18 % річних, нарахованих на суму заборгованості покупця за весь період користування грошовими коштами, а також пеню в розмірі 0,1 % нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочки.

Таким чином позивачем правомірно нараховані відсотки в розмірі 18 % річних, але при цьому не вірно визначено строк нарахування річних. Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 66) річні нараховано за період з 26.06.2010р. по 25.11.2010р. Тоді як згідно умов договору та специфікації № 1 до договору, прострочення зобов'язання щодо оплати відповідачем отриманого товару розпочинається з 28.06.2010р. Тобто стягненню підлягають річні нараховані на суму боргу 131510,00 грн.  за період з 28.06.2010р. по 25.11.2010р. в сумі 9792,99 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення річних підлягає задоволенню частково в сумі 9792,99 грн. В іншій частині стягнення річних позов задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 54 грн. 76 коп. та інфляційних в сумі 6049,47 грн. обґрунтована та підтверджується відповідними доказами. В зв'язку з цим позов в частині стягнення пені та інфляційних підлягає задоволенню у повному обсязі.

          На підставі  матеріалів та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Бот" (36037, Полтавська область, м. Полтава, пров.Рибальський,18 кв.55,  р/р 2600932604430 в "Діамант Банк", МФО 320854, ідентифікаційний код 34962794) на користь закритого акціонерного товариства "Машзавод" (85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул.Вуглезбірна,1,  п/р 26000301490757 у філії відділення Промінвестбанку в м.Селидове, МФО 334312, ідентифікаційний код 14310336) 54 грн. 76 коп. пені, 9792 грн. 99 коп. річних, 6049 грн. 47 коп. інфляційних, 158 грн. 97 коп. витрат по сплаті  державного  мита, 25 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      К.В. Тимошенко       

          Повне рішення підписано 18.04.2011р. (в зв"язку з хворобою судді)