Постанова

від 12.07.2010 по справі 2а-10349/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ц

  ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         12 липня 2010 року                                                                       Справа № 2а-10349/09/0470  

         Дніпропетровський  окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                           Врони О.В.          

при секретарі судового засідання   Манько К.А.

представники сторін не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровськ адміністративну справу №2а-10349/09/0470

за позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія Укрспецхімзахист

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія Укрспецхімзахистпро стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 4625,00грн. та пені 205,35грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства –8 осіб, повинний був створити 1 робоче місце та працевлаштувати на ньому інваліда. Позивач вважає, що відповідач не виконав норматив щодо створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда, чим порушив вимоги статей 18, 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, у зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 4625,00грн. та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій у сумі 205,35грн. за їх несвоєчасну сплату. У добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплачує, тому позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, заперечення на позовну заяву не надав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи. У відповідності до ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки застосував всіх можливих заходів щодо процесуальних прав відповідача.

Розглянувши матеріали справи і доводи позовної заяви, оцінивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українівстановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико–соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально –економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону,  для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25  осіб -  у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов’язок: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації  працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; за умови якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно –господарські санкції.

Судом встановлено, що ТОВ виробнича компанія Укрспецхімзахист перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному  відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно довідки, наданої Бабушкінським районним центром зайнятості від 06.07.2009 №1627 вбачається, що відповідач звіти за формою 3-ПН Про наявність вакансійне подавав.

Згідно форми 10-ПІ Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідівза 2008 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 8 осіб, з них чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, становить 1 особа.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ,   з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях із звичайними умовами праці –в цехах, дільницях, де застосовується праця інваліда, а також займатися підприємницькою чи іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.  

Пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі чи організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови  праці інваліда. Згідно п. 14 Положення, підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють на власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів  підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Відповідно до ст. 12 цього Закону, підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Державна служба зайнятості, як визначено у ст.18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніздійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інваліді не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

 Матеріалами справи підтверджується, що органами працевлаштування інваліди у 2008 році на підприємство не направлялись в зв’язку з тим, що відповідач не подавав до служби зайнятості відповідних звітів про наявність вакансій.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.  

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно  ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.  

Отже, особа несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до неї адміністративно-господарських санкцій лише за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід’ємним елементом останнього є наявність вини. Оскільки відповідачем  були порушені норми чинного законодавства, застосовані до нього позивачем адміністративно-господарські санкції є обґрунтованими, а позовні вимоги -  такими, що  підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до  Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія Укрспецхімзахистпро стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія Укрспецхімзахист(код ЄДРПОУ 32131225)  на користь Дніпропетровського обласного відділені Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі  4625,00грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративні-господарських санкцій у розмірі 205,35 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .

Постанову у повному обсязі складено 16.07.2010 року.