Рішення

від 07.03.2008 по справі 49/34-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2008 р.                                                           

Справа № 49/34-08

вх.

№ 1151/3-49

Суддя

господарського суду Кононова О.В.

при секретарі

судового засідання Кононенко Т.О.

за участю

представників сторін:

позивача -

ОСОБА_2., дор. від 03.03.2008 року 

відповідача - не з'явився

розглянувши

справу за позовом СПДФО ОСОБА_1., м. Харків 

до  ТОВ "SITM GmbH AG", м. Х-в  

про

стягнення 4956,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути

з відповідача на свою користь заборгованість за несвоєчасне виконання

відповідачем умов договору № 05/04 від 05.04.2007 року щодо своєчасної оплати

наданих послуг. Згідно вимог, викладених в позовній заяві, загальна заявлена до

стягнення сума становить 4956,66 грн., з яких 12,16 грн. - сума трьох відсотків

річних, 4444,50 грн. - неустойка за прострочення виконання зобов'язання та 500

грн. сплати представнику позивача на надання послуг з представлення інтересів

позивача в господарському суді. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що

відповідач несвоєчасно сплатив надані послуги, що є підставою для нарахування

заявлених до стягнення сум.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав суд їх

задовольнити, 06.03.2008 року надав через канцелярію суду документи,

витребувані ухвалою суду, які залучаться до матеріалів справи.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою

суду та відзиву на позов не надав, про час і місце розгляду справи був

повідомлений належним чином.

В ухвалі суду

від 19.02.2008 року сторони попереджені 

про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право

розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті

33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та

надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75

Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в

ній матеріалами.

Суд, вислухавши

представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив

наступне.

05 квітня 2007

року, між позивачем та відповідачем, було укладено договір № 05/04 (надалі

договір) надання транспортних послуг, відповідно до п. 1.1 якого позивач за

дорученням відповідача прийняв на себе зобов'язання перевезення та доставки

вантажу від вантажовідправника до вантажоотримувача, а відповідач зобов'язався

сплатити виконані роботи.

Відповідно до

п. 3.3 Договору, позивач зобов'язався виконати перевезення в зазначений в

заявці строк. В свою чергу Відповідач, відповідно до п.5.1 Договору,

зобов'язався своєчасно сплатити надані послуги протягом 5 днів з моменту

фактичної доставки вантажу.

05.04.2007 року

відповідач надав позивачеві замовлення на перевезення вантажу з м.

Константинівка до смт. Нова Водолага, вартість якого згідно замовлення складає

1200 грн.

Матеріалами

справи встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав, на підставі

вищезазначеного договору та замовлення, доставив вантаж в пункт призначення, що

підтверджується актом від 06.04.2007 року, підписаним обома сторонами та

скріпленим печатками підприємств. Але відповідач не виконав належним чином

взяті на себе за договором зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків,

покладених на нього умовами договору, не сплатив в повному обсязі у визначені

договором строки, порядку та розмірі вартість наданих послуг, сплатив остаточно

послуги лише 12.09.2007 року.

Загальні умови

виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання

має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього

кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Правові

наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу

України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата

неустойки.

Згідно з п.6.1

договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору

позивач та відповідач несуть майнову відповідальність.

Згідно з п.6.8

укладеного договору, за порушення відповідачем строків виконання обов'язків

щодо сплати наданих послуг, він сплачує другій стороні неустойку у розмірі 3%

вартості послуг за кожний день несплати.

Позивач надав

суду розрахунок пені, відповідно якого заявлена до стягнення сума становить

4444,50 грн.

Свої позовні

вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки обґрунтовує умовами договору та

ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, відповідно якої встановлено, якщо за

порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у

повному розмірі, незалежно від відшкодованих збитків.

Відповідно до

ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше

майно, які  боржник повинен передати

кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. В ч. 2 цієї статті

визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання. Отже, враховуючи порядок обчислення неустойки, встановлений п.6.8

укладеного договору, договором встановлено забезпечення виконання грошового

зобовязання, щодо оплати наданих послуг у вигляді пені.

Відповідно до

ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойка, як вид забезпечення зобов'язання

встановлюється договором або законом. Якщо розмір неустойки встановлений

законом або іншим нормативно-правовим актом, він, як правило може змінюватись

договором, тобто правові норми, що встановлюють розмір неустойки, як правило є

диспозитивними. Але з іншого боку, надання сторонам договору права збільшувати

розмір неустойки, встановлений законом ( абз. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України), не

виключає обмеження цього права спеціальними законами. Так, Закон України

"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р., розмір пені за прострочення виконання грошового

зобов'язання, що встановлюється договором, обмежує подвійною обліковою ставкою

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач

надав розрахунок пені, якій не відповідає зазначеним нормам чинного

законодавства, судом встановлено, що належна до сплати сума неустойки за

визначений позивачем період становить 93,60 грн.

За таких

обставин суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення

неустойки у розмірі 93,60 грн., в решті вимог про стягнення з відповідача пені

відмовити.

У відповідності

із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за

вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з 

урахуванням  3% річних з

простроченої суми боргу. За таких підстав вимога позивача про стягнення з

відповідача 12,16 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягає

задоволенню.

Щодо стягнення

з відповідача 500 грн. сплати представнику позивача за надання послуг з

представлення інтересів позивача в господарському суді, то суд зазначає

наступне.

Стаття 44 ГПК

України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що

підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським

судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх

знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних

з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката

при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені

адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується

відповідними фінансовими документами. 

Відповідно до

ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб 

в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень

наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством

або установчими документами, подають господарському суду документи, що

посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути

також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені

підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або

іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства,

організації.

Відповідно до

ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката

визначаються у порядку встановленому Законом України "Про

адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є

адвокатами.

Поняття особи,

котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про

адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який

має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника

адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво

про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката

України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових

витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не

будь - яким представникам.

Матеріали

справи свідчать про те, що консультаційно - правове обслуговування розгляду

справи по позовній заяві СПДФО ОСОБА_1. до ТОВ "SITM GmbH AG" надавав

студент третього курсу Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого -

ОСОБА_2. на підставі доручення, виданого позивачем, отже суд не знаходить

правових підстав для віднесення суми, сплаченої позивачем за надання вказаних

послуг до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України. За таких

обставин, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з

відповідача 500 грн., як судових витрат.

Відповідно до

статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі

задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на

інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, згідно до ч.2 ст. 49 ГПК

України, якщо  спір  виник 

внаслідок  неправильних    дій   

сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито

незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки підставою звернення до суду

стало неналежне виконання свого обовязку відповідачем, суд вважає за

необхідне  витрати по сплаті державного

мита у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу у сумі 118,00 грн. покласти на відповідача, оскільки з його

вини спір було доведено до суду.

На підставі

викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.

1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального

кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

задовольнити частково.

Стягнути з

Товариства з обмеженою відповідальністю "SITM GmbH AG" (адреса:

61035, м. Харків, вул. Каштанова, 33, р/р 26002010046909 в АБ "Факторіал -

банк", МФО 351715, код ЄДРПОУ 351715) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності фізичної особи - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.

Апшеронськ Краснодарського краю, адреса: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Полтавському

ГРУ "Приватбанк", МФО 331401, код НОМЕР_2) - 93,60 грн. неустойки,

12,16 грн. трьох відсотків річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита

та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ

після набрання рішенням законної чинності.

В частині

заявленої до стягнення суми неустойки у розмірі 4350,90 грн. та 500 грн. сплати

представнику за надання послуг з представлення інтересів позивача в

господарському суді, - в задоволенні позову відмовити.

Повний текст

рішення підписаний 17.03.2008 року.

Суддя                                                                                           

Кононова О.В.