Постанова

від 31.03.2008 по справі 32/275-29/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/275-29/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

р.м.Київ№

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс”

до                      Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про                   визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача:      Разумов А.В. (довіреність від 30.05.2006р.)

від відповідача:  Індутна К.В. (довіреність № 7947/9/10-209 від 11.06.2007р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (надалі ТОВ «Торгсервіс», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач) № 60/26-062/0, № 61/26-062/0,  № 62/26-062/0 від 30.01.2004р..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в період здійснення господарських операцій між позивачем (покупець) та ТОВ “Вірджин” (продавець), позивач мав всі підстави для включення сплачених контрагенту сум до валових витрат, а сум податку на додану вартість - до податкового кредиту, оскільки ТОВ “Вірджин” було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбуткований товар.

Податок на додану вартість позивачем було сплачено при придбанні товару та чинним законодавством не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисципліни. Податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Вірджин»в період коли вказаний суб'єкт господарювання  був зареєстрований платником податку на додану вартість, підприємство значилось в ЄДРПОУ. Дійсність зобов'язань та відповідно наявність усіх законних підстав для віднесення відповідних витрат до валових та суми податку до податкового кредиту, підтверджена також під час розгляду судами справи 40/183-25/327-А за вимогами про визнання недійсною угоди укладеної ТОВ «Торгсервіс»з ТОВ «Вірджин».

В ході розгляду справи позивач посилався на практику вирішення аналогічних справ судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначаючи про  помилковість висновків органу податкової служби під час розгляду справи з підстав якими обгрунтовано акт перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва.  

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи, обгрунтовані тим, що згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 27.12.2002р. № 2-3187 були визнанні недійсними установчі документи ТОВ «Вірджин»та первинні документи з реквізитами ТОВ “Вірджин” за підписом Саркісянц К.А. в якості директора з моменту їх складання, а також встановлено непричетність останнього до діяльності ТОВ “Вірджин”, у зв'язку з чим позивач порушив пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”. В порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Торгсервіс»в перевіряємому безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на придбання матеріальних цінностей, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, чим занижено податок на прибуток. З підстав наведених у акті перевірки, відповідач вважає правомірним зроблений висновок про заниження податку на додану вартість позивачем у зв'язку з  безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку за податковими накладними отриманими від ТОВ «Вірджин», непідтвердженими також є суми віднесені до складу валових витрат у звязку із здійсненням господарських операцій з ТОВ «Вірджин».

Провадження у справі зупинялося до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі 40/183 за вимогами про визнання недійсною угоди укладеної ТОВ «Торгсервіс»та ТОВ «Вірджин»та було поновлено згідно ухвали суду від 21. 01.2008р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх представників сторін,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено позапланову зустрічну документальну перевірку ТОВ «Торгсервіс»з питань фінансово-господарської діяльності на підтвердження взаємовідносин та стану розрахунків з ТОВ «Вірджин»за період з 01.09.2001р. по 01.03.2002р., за результатами якої складено акт № 077/26-35 від 29.01.04р..

На підставі висновків вказаного акту відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 30.01.2004 року № 60/26-062/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 30 172,00 грн., в т.ч. 20 115,00 грн. –основний платіж та 10 057,00 грн. – штрафні санкції;

- від 30.01.2004 року № 61/26-062/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 18 886,00 грн., в т.ч. 12 591,00 грн. –основний платіж та 6 295,00 грн. –штрафні санкції;

- від 30.01.2004 року № 62/26-062/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 819,00 грн.

Актом перевірки № 077/26-35 від 29.01.2004 року встановлено, що між позивачем та ТОВ “Вірджин” у 3-4 кв. 2001 року та 1 кв. 2002 року здійснювались господарські операції, внаслідок яких позивачем на підставі виданих ТОВ “Вірджин” накладних було сплачено на користь останнього 68 569,62 грн., в т.ч. ПДВ –13 410,08 грн..

Таким чином, позивачем у 3-4 кв. 2001 року та 1 кв. 2002 року було віднесено до складу валових витрат 67 050,41 грн.

Виписані за вказаними господарськими операціями ТОВ “Вірджин” податкові накладні № 260911 від 26.09.2001р., № 231006 від 23.10.2001р., № 251009 від 25.10.2001р., № 291012 від 29.10.2001р., № 301001 від 30.10.2001р., № 141102 від 14.11.01р., № 221113 від 22.11.2001р., № 281105 від 28.11.2001р., № 201204 від 20.12.2001р., № 241212 від 24.12.2001р., № 251207 від 25.12.2001р., № 240103 від 24.01.2002р., № 110207 від 11.02.2002р. на загальну суму 80 460,60 грн., в т.ч. ПДВ –13 410,10 грн., відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів, а сума ПДВ у розмірі 13 410,10 грн. віднесена до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Відповідачем також встановлено, що станом на момент перевірки заборгованість між позивачем та ТОВ “Вірджин” відсутня.

Наведені факти підтверджені актом перевірки № 077/26-35 від 29.01.2004 року та відповідачем не заперечуються.

Зменшення бюджетного відшкодування, нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток оспорюваними рішеннями здійснено у зв'язку з неприйняттям в якості первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій документів отриманих позивачем від ТОВ «Вірджин»саме на тій підставі, що згідно рішення Подільського районного суду м. Києва по справі № 2-3187 від 27.12.2002р. визнано недійсними установчі документи ТОВ "Вірджин" з моменту створення з 15.08.2001р., визнано первинні документи з реквізитами ТОВ "Вірджин" за підписом Саркісянц К.А.  в якості директора з моменту їх складання недійсними, визнано непричетність Саркісянц Камо Айказовича до діяльності ТОВ "Вірджин".

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно встановлених судом обставин справи, донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно рішення № 60/26-062/0 від 30.01.2004р. здійснено відповідачем за висновками викладеними у п. 2.2 Акту перевірки в частині неправомірності віднесення відповідних сум до складу валових витрат. Зокрема, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством до складу валових витрат у 3 кварталі 2001р. –1 кварталі 2002р. безпідставно віднесено витрати на придбання товарів на суму 67 050, 41 грн., яка не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

           Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств “ встановлено, що не належать  до  складу  валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними  розрахунковими,  платіжними  та  іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

           Статтею 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

           Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

            Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Витрати в сумі 67 050, 41 грн. понесені підприємством у зв'язку із отриманням товару від ТОВ "Вірджин" на загальну суму 80 460, 48 грн., що підтверджується податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. За отриманий товар ТОВ "Торгсервіс" розрахувалось грошовими коштами згідно платіжних доручень, перелік яких наведено у акті перевірки (п. 2.2). Відповідно актом перевірки підтверджено понесення витрат підприємством вартістю отриманих від ТОВ "Вірджин" товарів.

Вимоги позивача щодо визнання недійсною угоди укладеної позивачем з ТОВ "Вірджин" за результатами судового розгляду справи 40/183-25/327-А залишені без задоволення.

За таких обставин, витрати віднесені позивачем до складу валових витрат за договором укладеним з ТОВ „Вірджин” підтверджені документально, складання первинних документів на час проведення їх у бухгалтерському обліку підтверджується фактом перерахування коштів в оплату придбаного товару, первинні документи, зокрема і досліджувались під час перевірки про що зазначено у складеному акті.  

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що валові витрати позивача за період 3-4 кв. 2001 року та 1 кв. 2002 року, понесені у господарських операціях з ТОВ “Вірджин”, є витратами у грошовій формі, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які ним придбавалися для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що підтверджується вказаними платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, суд вважає безпідставними висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат у 3-4 кв. 2001 року та 1 кв. 2002 року на суму 67 050,41 грн. та, відповідно, заниження об'єкту оподаткування.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Податкові накладні № 260911 від 26.09.2001р., № 231006 від 23.10.2001р., № 251009 від 25.10.2001р., № 291012 від 29.10.2001р., № 301001 від 30.10.2001р., № 141102 від 14.11.01р., № 221113 від 22.11.2001р., № 281105 від 28.11.2001р., № 201204 від 20.12.2001р., № 241212 від 24.12.2001р., № 251207 від 25.12.2001р., № 240103 від 24.01.2002р., № 110207 від 11.02.2002р. на загальну суму 80 460,60 грн., в т.ч. ПДВ –13 410,10 грн., виписані ТОВ “Вірджин” для позивача, відповідають вимогам п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи та містять усі обов'язкові реквізити, правильність їх оформлення відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась. Дійсність зобов'язань за угодою підтверджена в судовому порядку, оплата отриманого від ТОВ "Вірджин" товару проведена у повному обсязі, що встановлено під час перевірки, ТОВ «Торгсервіс»було сплачено податок на додану вартість в ціні придбаних товарів.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським  документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких  робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку  податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.       

Згідно акту перевірки податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Вірджин»у вересні –грудні 2001р., січні, лютому 2002р. не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплати вартості придбаного товару, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнано недійсним недійсними установчі документи вказаного підприємства.

Посилання відповідача на рішення Подільського районного суду м. Києва по справі № 2-3187 від 27.12.2002р. визнано недійсними установчі документи ТОВ "Вірджин" з моменту створення з 15.08.2001р., визнано первинні документи з реквізитами ТОВ "Вірджин" за підписом Саркісянц К.А.  в якості директора з моменту їх складання недійсними, визнано непричетність Саркісянц Камо Айказовича до діяльності ТОВ "Вірджин" суд вважає безпідставним, оскільки вказане рішення прийняте вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними установчих документів жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобов'язання що з них виникали до винесення судового рішення.

Судом не враховується твердження податкового органу про те, що позивач не мав право на податковий кредит в зв'язку з тим, що  свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Вірджин»було анульовано, оскільки, судове рішення яке є підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ прийнято 27.12.2002р., тоді ж як податкові накладні на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та щодо яких виник спір виписані у вересні - грудні 2001 року, січні, лютому 2002р., тобто в період в якому ТОВ «Вірджин»»було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних.

            Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Випадки, що є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ та виключення з реєстру платників податку не за рішенням самого платника передбачені п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р..

Зокрема, в наведених випадках датою виключення з реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, як зазначалось вище свідоцтво діє до дати його анулювання. Тобто, у відповідності з вимогами законодавства, в разі складення акту анулювання свідоцтва датою анулювання є саме дата прийняття судового рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Вірджин».

На момент виконання зобов'язань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за вересень 2001р. –лютий 2002р. сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вірджин», зареєстрованого платником податку на додану вартість.  

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Вірджин» у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати. Позивачем не зазначено які заходи вживались органами державної податкової служби щодо притягнення до відповідальності ТОВ «Вірджин», згідно довідки № 21-10/1590 від 19.03.2008р. Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві ТОВ «Вірджин»значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Саме актом перевірки податкового органу може бути підтверджений факт невідображення у податковому обліку відповідних операцій також недекларування сум податку за певними податковими накладними.

Враховуючи відсутність належних доказів щодо несплати податку до бюджету, а також доказів, що підтверджували б статус ТОВ «Вірджин», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді також обізнаність про це позивача, суд визнає неправомірним висновок відповідача про безпідставність віднесення податку сплаченого позивачем в ціні придбаної продукції до податкового кредиту.

Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому вимоги щодо визнання нечинним спірних податкових повідомлень-рішень визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.01.2004 року № 60/26-062/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.01.2004 року № 61/26-062/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.01.2004 року № 62/26-062/0.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 10, кв. 18-а, ідент. код 19499485) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                 І.В. Усатенко

дата складення постанови у повному обсязі 08.04.2008.